Ухвала суду № 46454969, 07.07.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"07" липня 2015 р. Справа № 806/302/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

ОСОБА_2,

при секретарі Витрикузі В.П. ,

за участю сторін:

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" травня 2015 р. у справі за позовом Державного підприємства " Лугинське лісове господарство " до Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2015року визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення :

- №0000032200 від 12 січня 2015 року;

-№0000022200 від 12 січня 2015 року - в частині збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17587,00, з яких 11725,00 грн - основний платіж та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5862, 00 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати обумовлену постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі висновків акту перевірки від 05.01.2015 р. №1/22-024/00991864 (т. 1 а.с. 108-155) відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.01.2015 р. :

-№ НОМЕР_1 - про збільшення зобовязання з перерахування в доход Державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) на суму 31465 грн.;

- № НОМЕР_2 - про збільшення зобовязання з податку на додану вартість на суму 54758 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 27379 грн., разом 82137 грн.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення №0000032200 - в повному розмірі та податкове повідомлення-рішення №0000022200 - в частині визначення додаткового зобовязання з податку на додану вартість на суму 11725 грн. та застосування штрафної фінансової санкції в розмірі, що припадає цю суму несплаченого податку - 5862 грн., разом 17587 грн.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015р. № НОМЕР_1 - про збільшення зобовязання з перерахування в доход Державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) на суму 31465 грн., колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до положень ст. 11-1 Закону України «Про управління обєктами державної власності», вимог п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, що був затверджений постановою КМ України від 23.02.2011 р. N138, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у розмірі:

- 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень;

- 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Позивач, відповідно до статуту та положень ст. 73 Господарського кодексу України, є державним унітарним підприємством, що перебуває у підпорядкуванні Державного агентства з лісових ресурсів України, а відтак має сплачувати до Державного бюджету частину чистого прибутку (доходу) виходячи з розміру 15 відсотків.

Згідно з положенням обумовлених нормативно-правових актів розрахунок чистого прибутку (доходу) має здійснюватись відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", що був затверджений наказом Мінфіну України від 29.11.1999 р. N290, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", що був затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.1999 р. N318, та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", що був затверджений наказом Мінфіну України від 07.02.2013 р. N73.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення названого податкового повідомлення-рішення стали висновки ревізорів, викладені у названому акті перевірки щодо заниження позивачем обсягу отриманого в 2013 р. чистого прибутку не загальну суму 209770 грн., що в свою чергу, спричинило несплату ним до Державного бюджету України 15-відсоткової частини від суми одержаного чистого прибутку (доходу) в розмірі 31465,50 грн.

Дослідивши названий акт перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки складений з порушенням п. 6 розд. 1, п. 5.2 розд. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 р. N984, а зокрема у акті перевірки відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених порушень.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про заниження позивачем доходу в грудні 2013року внаслідок не віднесення до його складу авансового платежу за операцією з ТОВ «ВК Діоніс» на суму 42600 грн. (ряд. 2000 форми №2), оскільки відповідно до норм п.п. 6.3 та 6.4 названого вище Положення (Стандарту) 15 «Дохід» не визнаються доходами суми попередніх оплат та суми авансів в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

В ході розгляду апеляційної скарги, колегією суддів також не здобуто доказів на підтвердження обставин щодо заниження позивачем доходу за період вересень-жовтень 2013року за операціями з ДП «Радовельське ЛГ» на загальну суму 20979 грн. послуг, оскільки наявними у справі доказами не підтверджуються обставини щодо здійснення позивачем у названий період будь-яких операцій.

Правомірними є також висновки суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про заниження позивачем в 2013 р. інших операційних доходів, що обліковувались на бух. рах. 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» та відображена підприємством в Головній книзі за 2013 р. на суму 36000 грн., оскільки наявні у справі докази, а зокрема дані Головної книги за 2013 р. та даних журналів-ордерів №6 за 2013 р. фактична сума доходів, що рахувалась на цьому бухгалтерському рахунку склала 453,94 грн., а не 36746 грн., як це помилково вважає відповідач.

Не знайшли свого підтвердження доводи відповідача щодо завищення позивачем операційних витрат на загальну суму 72109 грн., в т.ч.: сума допомоги з тимчасової непрацездатності 64389,90 грн., сума нецільової благодійної допомоги 5500 грн. та сума благодійної допомоги гр. ОСОБА_4 2250 грн. (ряд. 2180 форми №2), оскільки всупереч вимогам п. 6 розд. 1, п. 5.2 розд. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. N984, відповідачем ні в акті перевірки, ні в наданих суду поясненнях, ні в доводах апеляційної скарги не було наведено конкретного переліку первинних чи інших документів, які підтверджували обставини щодо названих порушень.

Доводами апеляційної скарги також не підтверджуються висновки відповідача щодо завищення позивачем операційних витрат з операційних курсових різниць за 2013 р. на суму 37891 грн., оскільки відповіднодо відомостей, що були зазначені в додатковому письмовому поясненні відповідача, обсяг витрат позивача з операційних курсових різниць за 2013 р. облікованих на бух. рах. 945 «Інші витрати операційної діяльності» склав 25743 грн. Однак, при дослідженні даних Головної книги платника за 2013 р. обсяг курсових різниць, облікованих ним на бух. рах. 945 в 2013 р. склав 47753 грн., що підтверджується також і даними відповідного додатку до акту перевірки від 05.01.2015 р., різниця складає 22010 грн. Відповідачем не надано жодного документального доказу, що свідчить про обґрунтованість названих висновків в частині решти обсягу виявленого порушення.

Відповідач, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, як суб'єкт владних повноважень, не спростував належними та допустимими доказами наведені ним твердження щодо заниження позивачем доходу та витрат за 2013 року, а відповідно не довів належними та допустими доказами обставин щодо заниження позивачем чистого прибутку.

Стосовно ж доводів відповідача про правомірність винесення податкового повідомлення -рішення № НОМЕР_2 в частині визначеного грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 54758 грн.- основний платіж та 27379 грн.- штрафна (фінансова) санкція, то колегією суддів встановлено, що підставою для винесення названого рішення в обумовленій частині стали висновки акту перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 11725 грн за звітний період 2013року, внаслідок здійснення позивачем господарської операції з продажу для ПАТ «Клеванський лісозавод «Промінь» пиломатеріалів, за ціною, що є нижчою собівартості реалізованої продукції.

Обставини щодо виявленого порушення також викладені відповідачем в у названому акті перевірки також з порушеннями п. 6 розд. 1, п. 5.2 розд. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 р. N984. Акт перевірки не містить жодних посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених порушень.

Наявні у справи письмові докази, пояснення позивача та апеляційна скарга також не містять жодних посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених порушень.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пп. 14.1.71 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), зазначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК України. І якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

При цьому під ринковою ціною, відповідно до пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що: продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі; обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично і продавець, і покупець володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Як слідує з його змісту, зазначений пункт ПК України не містить норм, якими запроваджено особливий порядок оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг за цінами, що є меншими від рівня їх собівартості. Не містять таких спеціальних норм і інші положення ПК України, а так само і норми прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів.

Окрім того, п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доход від конкретної операції. Так, на певний час на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) в операціях між особами, які не є пов'язаними, складається справедлива ринкова ціна, яка може бути нижчою ніж витрати на вироблені товари.

Водночас, в супереч положенням ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено обставин, що господарська операція позивача з ПАТ «Клеванський лісозавод «Промінь» здійснена за ціною, що не відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про заниження позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ПАТ «Клеванський лісозавод «Промінь».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування цього судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" травня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Державне підприємство " Лугинське лісове господарство " вул.Павлова, 18,смт.Лугини,Лугинський район, Житомирська область,11301

3- відповідачу/відповідачам: Лугинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області вул.Горького,8/42,смт.Лугини,Лугинський район, Житомирська область,11301

4-третій особі: - ,