Ухвала суду № 46454966, 07.07.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Борискін С.А.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"07" липня 2015 р. Справа № 817/4213/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

ОСОБА_2,

при секретарі Витрикузі В.П. ,

за участю сторін:

прокурора Рудик В.Р., представників: від відповідача -ОСОБА_3; від позивача -ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, заяву Прокуратури Рівненської області про приєднання до апеляційної скарги на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" березня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "ЮНР-ІНВЕСТ" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2015року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 26.05.2014 року № НОМЕР_1 в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток на суму 1647809грн. та штрафної (фінансової) санкції на суму 411952 грн. 25 коп. та від 26.05.2014 року №0001082201 в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1412693 грн. 20 коп. та штрафної (фінансової) санкції на суму 353173 грн. 30 коп.

Присуджено на користь позивача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "ЮНР-ІНВЕСТ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Названа апеляційна скарга підтримана прокурором.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що в ході перевірки позивача виявлено завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями позивача із контрагентами-постачальниками ТОВ Содеко та ТОВ Далат, що фактично не відбулися. Покликається на висновок судово-почеркознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Рівненській області №114 від 24.01.2011 року що первинні документи від імені зазначених постачальників -контрагентів підписані не директором ОСОБА_6 (ТОВ «Содеко» і ТОВ «Далат»), а іншою особою, що не має права підпису зазначених первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, заяві прокурора про приєднання до апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга та заява прокурора про приєднання до апеляційної скарги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу № 106 від 26.01.2011 року ДПІ у м.Рівне була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЮНР-інвест». Підставою для проведення перевірки стала постанова Рівненського міського суду від 21.01.2011 року за поданням УПМ ДПА в Рівненській області.

За результатами обумовленої перевірки, ревізорами відповідача складено акт №214/23-400/36524617 від 23 лютого 2011 року (т.1 а.с.75-95).

Отож, з наявних у справі доказів вбачається, що перевірка проводилась з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 ПКУ щодо кримінального провадження, податкові повідомлення-рішення відповідно до п.86.9 ст.86 ПКУ відповідачем в березні 2011 року не виносились, матеріали позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЮНР-інвест» (акт перевірки від 23.02.2011 року № 214/23-400/36524617 та висновки органу державної податкової служби) разом з оригіналами первинних документів щодо господарських відносин з контрагентами ТОВ «Содеко» та ТОВ «Далат» та замовником КП «ЕПЗМ-6» відповідно до кримінально-процесуального законодавства та закону про оперативно-розшукову діяльність мали статус доказів в кримінальному провадженні.

За наслідками обумовленої перевірки відповідачем 26 травня 2014 року винесено податкові повідомлення - рішення:

№0001072201 про збільшення суми грошового зобовязання за податком на прибуток в сумі 3199950,00 грн., у тому числі за основним платежем 2559960,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 639990,00 грн.;

№ НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобовязання за податком на додану вартість в сумі 2678017,50 грн., у тому числі за основним платежем 2142414,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 535603,50 грн. (т.1 а.с.5 та 25).

29.02.2012року слідчим ВРКС СВ ДПС у Рівненській області Шевчук Я.М. винесено постанову про закриття кримінальної справи в частині предявленого обвинувачення в ухиленні від сплати податків в частині поставок матеріалів ТОВ «Содеко» та ТОВ «Далат» та перекваліфіковано з ч.3 ст.212 КК України на ч.2 ст.212 КК України.

17 лютого 2014 року Рівненським міським судом винесено постанову у кримінальній справі № 1715/4963/12, якою фінансового директора ТОВ «ЮНР-інвест» ОСОБА_7 було визнано винним в ухиленні від сплати податку на прибуток підприємства в сумі 912 151 грн. та податку на додану вартість на 729720,80 грн. Всього на загальну суму 1641 871,80 грн. та провадження у справі було закрито відповідно до ст.49 КК України. Дана кримінальна справа була закрита за нереабілітуючими підставами.

Відповідно до п.86.9 ст.86 ПКУ у разі якщо грошове зобовязання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПКУ, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Постанову суду у кримінальній справі № 1715/4963/12 отримано відповідачем 13 травня 2014 року, відтак названі податкові повідомлення-рішення винесено у відповідності до строків, встановлених п.86.9 ст.86 ПКУ.

Колегією суддів встановлено, що підставою для визначення податковим органом грошового зобов'язання у частині прийнятого судом першої інстанції рішення про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2014 року:

-№ НОМЕР_1 в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток на суму 1647809грн. та штрафної (фінансової) санкції на суму 411952 грн. 25 коп.;

-№0001082201 в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1412693 грн. 20 коп. та штрафної (фінансової) санкції на суму 353173 грн. 30 коп.,

стали висновки державного податкового органу про те, що операції позивача з поставки товарів ТОВ «Содеко» та ТОВ «Далат" мають фіктивний характер, а товар зазначений у наданих до перевірки видаткових та податкових накладних, складених від імені перелічених контрагентів не перевозився та не поставлявся позивачу саме названими контрагентами, оскільки у названих суб'єктів були відсутні трудові, адміністративні та господарські ресурси для виконання названого виду господарської операції. Окрім того, вказують, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 25.01.2011року №114 підписи в накладних, податкових накладних, актах, договорах, які складені для позивача від імені ТОВ «Содеко» та ТОВ «Далат" здійснені не громадянином (директором названих суб'єктів) ТОВ «Содеко» та ТОВ «Далат"- ОСОБА_6, первинні документи складені з порушенням вимог законодавства та не містять всіх необхідних реквізитів.

З матеріалів справи вбачається, що формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з поставки ТМЦ ТОВ «Содеко» та ТОВ "Далат" здійснено позивачем на підставі :

договору купівлі -продажу з ТОВ Содеко (в особі директора ОСОБА_6) від 14 серпня 2009 року. Предметом якого є поставка для позивача ТОВ Содеко будівельних матеріалів;

видаткових та податкових накладних, складених від імені ТОВ Содеко, детальний перелік яких наведений у рішенні суду першої інстанції;

акту звірки взаєморозрахунків позивача з ТОВ Содеко від 04 серпня 2010 року;

договору поставки від 02 червня 2010 року ТОВ Далат( в особі директора ОСОБА_6). Предметом, якого є поставка ТМЦ;

видаткових та податкових накладних, складених від імені ТОВ Далат детальний перелік яких наведений у рішенні суду першої інстанції;

акту звірки взаєморозрахунків позивача з ТОВ Далат від 23 лютого 2011 року.

Так, відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

З наведеного випливає, що будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Аналогічні вимоги містить і п. 198.3 ст. 198 ПК України, відповідно до якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 138.2 ст.138 ПК України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами. ОСОБА_8 однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі ОСОБА_8).

ОСОБА_8 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч. 1 ст. 2 Закону).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ч.1 ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Натомість, надані до перевірки та суду видаткові накладні на поставку ТМЦ (складені від імені ТОВ «Содеко» та ТОВ "Далат") не містять жодних відомостей щодо ідентифікації осіб, їх посад та повноважень на складання, підписання документів та здійснення господарської діяльності від імені названих контрагентів.

Окрім того, відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Рівненській області №114 від 24.01.2011 року та №1-42 від 22.02.2012року первинні документи на підставі яких позивачем сформовані витрати та податковий кредит від імені зазначених постачальників -контрагентів підписані не директором ОСОБА_6 (ТОВ «Содеко» і ТОВ «Далат»), а іншою особою. Доказів того, що обумовлена- невстановлена особа, яка підписала від імені названих контрагентів первинні документи мала право складання та підписання зазначених документів від імені зазначених контрагентів суду не надано.

Відтак, наведені первинні документи не відповідають положенням обумовленого законодавства про первинний документ, який може бути підставою для бухгалтерського обліку та підставою для складання податкової звітності.

Відповідно до додатково наданих суду апеляційної інстанції доказів, отриманих з матеріалів кримінальної справи № 1715/4963/12, ТОВ «Содеко» та ТОВ "Далат" не володіє об'єктами нерухомого майна або транспортними засобами необхідними для виконання названих господарських операцій.

Окрім того, до матеріалів справи долучені копії протоколи допиту свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, отриманих з матеріалів кримінальної справи № 1715/4963/12, які виконували роботи по будівництву ліній електропередач Аджалик -Усатово в Одеській області. Згідно їх пояснень підприємства «Содеко» та "Далат" їм невідомі, їх посадових осіб на підприємстві ніколи не бачили. ОСОБА_11, як особа, що безпосередньо отримувала ТМЦ за названими первинними документами не міг вказати від кого такі ТМЦ отримав..

Також в рамках вказаної кримінальної справи був допитаний начальник служби охорони об'єктів Південної ЄС ДП ПЕК "Укренерго" ОСОБА_12 З наданих відповідей вбачається, що для проїзду на територію обєкта в обов"язковому порядку оформлялися подорожні листи та ТТН з наданням відповідного дозволу керівництвом. На питання чи в період 2009-2010рр проходила техніка ТОВ «Содеко» та ТОВ "Далат" на територію -Усатово, вказано особа повідомила, що пропускалась лише техніка позивача.

Надані суду підсумкові відомості ресурсів, акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт також не містять жодних відомостей щодо ідентифікації осіб, їх посад та повноважень на складання і підписання документів.

Водночас (за відсутності доказів щодо фактичного транспортного переміщення ТМЦ від названих контрагентів до позивача, відсутності у названих контрагентів господарських ресурсів необхідних для фактичного переміщення та поставки позивачу ТМЦ), первинні документи з приводу виконання будівельних робіт та оборотно-сальдові відомості і інші облікові документи не доказом того, що саме ТОВ «Содеко» та ТОВ "Далат" поставляло для позивача будівельні матеріали для виконання названих підрядних робіт.

Окрім того, відповідно до постанови Рівненського міського суду від 17 лютого 2014 року, що винесена у кримінальній справі № 1715/4963/12 (за якою фінансового директора ТОВ «ЮНР-інвест» ОСОБА_7 було визнано винним в ухиленні від сплати податку на прибуток підприємства в сумі 912151 грн. та податку на додану вартість на 729720,80 грн.) встановлено, що відображені у актах приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідках про вартість виконаних підрядних робіт будівельні роботи ТОВ «Содеко» та ТОВ "Далат" не виконувало.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В супереч обумовленому, заперечуючи обставини щодо фіктивності операцій (відсутність поставок), позивач не надав суду жодних доказів фактичного переміщення (перевезення) товару від названих контрагентів до позивача.

Крім того, слід зазначити, що умовами названих договорів укладених від імені ТОВ «Содеко» та ТОВ "Далат" на поставку позивачу ТМЦ визначено, що прийом товару здійснюється позивачем та постачальниками у відповідності з Інструкціями № П-6 від 15.06.1965 "Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості" та № П-7 від 25.04.1966 "Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю".

Інструкціями №№ П-6, П-7 встановлено основні вимоги стосовно оформлення первинних документів, згідно з якими передається відповідна продукція (п. 2, п. 3, п. 4, п. 6, п. 7-14), в яких відповідно до вимог Інструкції № П-7 та статті 13 Закону України "Про підтвердження відповідності" зазначено реєстраційні номери сертифікатів відповідності.

Відповідно до п. 2 Інструкції № П-6, при поставці товарів і створення умов для своєчасного та правильного приймання отримувач, відправник (постачальник) зобов'язаний дотримуватись:

а) суворого дотримання встановлених правил пакування і затарювання продукції, маркування і опломбовування окремих місць;

в) чіткого і правильного оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності її.

Пунктом 12 Інструкції № П-6 визначено, що приймання продукції по кількості проводиться по чітко і ясно оформлених відпускних і розрахункових, транспортних та супровідних документів (рахунок-фактура, специфікації, акт приймання-передачі, описи, пакувальні ярлики, інші) постачальника або виробника. У випадку відсутності таких документів, складається акт про фактичну наявність продукції за участю представників, визначених п. 17, п. 18, п. 20-22 Інструкції № П-6 по формі, передбаченій п. 25 Інструкції № П-6, при цьому в акті зазначаються які супровідні документи відсутні.

Відповідно до п.2 Постанови Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", виробник (відправник) зобов'язаний забезпечити чітке і правильне оформлення документів, що підтверджують якість продукції і її комплектність (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість тощо), відвантажувальних і розрахункових документах, відповідність вказаних у них даних про якість і комплектність продукції фактичній якості та її комплектності; своєчасне направлення документів, що підтверджують якість і комплектність продукції, покупцю. Ці документи надсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено основними чи особливими умовами договору поставки, іншими зобов'язаннями для сторін правилами чи договором.

Позивачем не надано ані до перевірки, ані під час судового розгляду справи, належним чином оформлених доказів на підтвердження факту прийняття товару, кількості, якості, асортименту у відповідності до вимог Інструкцій №№ П-6, П-7, що прямо передбачено умовами названих договорів.

Як наслідок, з врахуванням положень статей 11, 69, 70, 71 КАС України, суд приймає рішення на підставі тих документів, що були подані сторонами.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у межах даного спору та на підставі наданих сторонами документах та пояснень, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин щодо фактичного здійснення господарських операцій позивача та наведених контрагентів щодо поставки (фактичного) переміщення ТМЦ від названих контрагентів до позивача.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення названих обставин не врахував у зв'язку з чим прийшов помилкового висновку про реальність таких операцій.

Стосовно ж доводів суду першої інстанції з приводу того, що п.58.4 ст.58 ПКУ обмежує розмір грошового зобов'язання, що може бути визначений контролюючим органом розміром податкового зобовязання платника податків за податками та зборами, несплата якого встановлена судовим рішенням, то колегія суддів проаналізувавши зміст даної норми приходить до висновку, що обумовлена норма не обмежуючою. Названа норма є такою, що зобов'язує контролюючий орган в обов'язковому порядку визначити грошове зобов'язання за податками та зборами, несплата якого встановлена судовим рішенням, винесеним у кримінальній справі (за наслідками скоєння злочину).

Водночас судом не враховано, що заниження або завищення суми його податкових зобов'язань платниками податків не завжди може містити ознаки злочину, наслідком якого є винесення рішення у кримінальній справі.

У разі якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків (перевірка проведена в межах КПК не є виключенням названої норми), свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань (п.п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 ПК України).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, заяву Прокуратури Рівненської області про приєднання до апеляційної скарги задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" березня 2015 р. скасувати. Прийняти нову постанову про відмову ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "ЮНР-ІНВЕСТ" у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "ЮНР-ІНВЕСТ" вул.Соборна,440-А,м.Рівне,33000

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023

представнику позивача ОСОБА_4 - АДРЕСА_1,