Ухвала суду № 46454641, 07.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/253/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Милосердного М.М.

ОСОБА_1

при секретарі Римар Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електрім-2000" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрім-2000" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032202 від 16 січня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 322 879, 50 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року позов ТОВ "Електрім-2000" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 16 січня 2015 року №0000032202.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01 грудня 2014 року по 12 грудня 2014 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Електрім-2000" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "Бестінбуд" за липень 2014 року та складено акт №3236/14-04-22-02/30565129 від 12 грудня 2014 року.

У висновках вказаного акта перевірки зазначається, що позивачем порушено п.193.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу визначено заниження суми податку на додатну вартість у розмірі 215 253 грн., у т.ч. за липень 2014 року у сумі 215 253 грн.

16 січня 2015 року відповідачем було винесено відповідне податкове повідомлення-рішення №0000032202, яке отримане позивачем поштою 21 січня 2015 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 322 879, 50 грн., з яких 215 253 грн. - за основним платежем, 107 626, 50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні спірного питання було встановлено реальне здійснення господарської операції та її зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, у зв'язку з чим донарахування позивачеві сум податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням є протиправним, а отже спірне податкове повідомлення-рішення №0000032201 від 16 січня 2015 року підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З наведеного слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 липня 2014 року ТОВ "Електрім-2000" було укладено договір №17 з ТОВ "Бестінбуд" на придбання обладнання та комплектуючих.

На підтвердження реального виконання укладеного договору позивачем долучено до матеріалів справи, зокрема, видаткова накладна №РН-0730/05 від 30 липня 2014 року та лист переміщення ТМЦ; видаткова накладна №РН-0730/06 від 30 липня 2014 року та лист переміщення ТМЦ; видаткова накладна №РН-0730/07 від 30 липня 2014 року та лист переміщення ТМЦ; видаткова накладна №РН-0730/08 від 30 липня 2014 року та лист переміщення ТМЦ; видаткова накладна №РН-0730/9 від 30 липня 2014 року та лист переміщення ТМЦ; податкові накладні №125 від 30 липня 2014 року, №126 від 30 липня 2014 року, №127 від 30 липня 2014 року, №128 від 30 липня 2014 року, №129 від 30 липня 2014 року; витяг з журналу обліку довіреностей; товарно-транспортні накладні №50 від 30 липня 2014 року та №51 від 30 липня 2014 року, які підтверджують перевезення товару автомобілем позивача FAW1047, державний номер НОМЕР_1; платіжні доручення №405 від 13 серпня 2014 року, №481 від 19 серпня 2014 року, №531 від 17 серпня 2014 року; банківська виписка від 29 серпня 2014 року; акти вхідного контролю від 30 липня 2014 року; свідоцтво про атестацію №РН-0133/2013 від 29 жовтня 2013 року; прибуткові накладні поповнення складу №РН-0730/05 від 30 липня 2014 року, №РН-0730/06 від 30 липня 2014 року, №РН-0730/07 від 30 липня 2014 року, №РН-0730/08 від 30 липня 2014 року, №РН-0730/9 від 30 липня 2014 року.

При дослідженні долучених позивачем до матеріалів справи документів колегія суддів дійшла до висновку, що господарські операції між ТОВ "Електрім-2000" та ТОВ "Бестінбуд" підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо непідтвердження факту перевезення придбаних будівельних матеріалів, а саме відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

З урахування того, що наведені первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірної операції та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цієї операції та встановити факт надання послуг, колегія суддів приходить до висновку, що факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операцією з вказаним контрагентом є доведеним, що в свою чергу було вірно встановлено судом першої інстанції.

Разом з цим, отриманий від ТОВ "Бестінбуд" товар (електрообладнання та комплектуючі) було використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме для виконання замовлень ТОВ "Трей Україна" по договору №20033-01-02 від 10 червня 2014 року; ТОВ "Південьтехнобуд" по договорам №2881-01-04 від 17 лютого 2014 року та №2881-02-04 від 20 березня 2014 року; ТОВ НВП "Мадер" по договору №МП 016Е від 28 серпня 2014 року.

При цьому, апелянтом не наведено жодних доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності ТОВ "Бестінбуд".

На момент складання первинних документів за спірною господарською операцією контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що не спростовано контролюючим органом.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на кримінальне провадження №32014100100000099 від 09 липня 2014 року, яке порушено відносно директора ТОВ "Бестінбуд" ОСОБА_2, оскільки доказом наявності ознак фіктивності ТОВ "Бестінбуд" може бути тільки вирок суду в кримінальній справі, а протокол допиту свідка та постанова про порушення кримінальної справи є матеріалами досудового слідства та не носять преюдиційного характеру.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта на можливість порушень ТОВ "Бестінбуд" податкового законодавства і залучення його до схеми формування штучного податкового кредиту при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Регіон Кепітал", оскільки податковий орган посилається на дані не стосовно контрагента позивача за спірною господарською операцією, а щодо його контрагентів, з яким в межах виконання договору №17 від 01 липня 2014 року у господарські відносини безпосередньо не вступало.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, який, встановивши факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати обґрунтованими доводи контролюючого органу щодо наявності встановлених актом перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, у звязку з чим вимоги щодо його скасування підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 липня 2015 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: М.М. Милосердний

ОСОБА_1