Ухвала суду № 46454499, 02.07.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року Справа № 9104/147680/12 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерела» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерела» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Джерела» 22.06.2012 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Ківерцівської МДПІ Волинської області ДПС в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032301 від 22 лютого 2012 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем ПДВ на 29 888,75 грн., з яких: 23 911,00 грн. за основним платежем; 5 977,75 грн. штрафні санкції по взаємовідносинах з ПП «Воллі» в червні-серпні 2011 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТзОВ Джерела оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт зазначає, що ТзОВ «Джерела» володіє значною кількістю (76) об'єктів нерухомого майна, основним видом діяльності нашого товариства є здача в оренду власного нерухомого майна. Перед здачею об'єкту в якому виконувались ремонтні роботи по договорах з ПП «Воллі» в оренду, за замовленням позивача ПП «Воллі» були виконані ремонтні роботи, приміщення пристосовано під магазин продовольчих товарів, який і був відкритий та функціонує сьогодні, документи, що підтверджують виконання робіт( договори, акти виконаних робіт, податкові накладні , платіжні доручення) були належним чином оформлені, тому вважають, що підстави для визнання правочину між ТзОВ «Джерела» та ПП «Воллі» нікчемними немає та, у зв'язку з цим висновок, про завищення податкового кредиту ТзОВ «Джерела» на загальну суму 23 911,00 грн. в т. ч. за червень 2011 року на 5 361,00 грн., за липень 2011 року на 8 333,00 грн., за серпень 2011 року на 10 217,00 грн. в зв'язку із визнанням угод з ПП «Воллі» нікчемними відсутні.

При апеляційному розгляді представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 травня 1998 року Ківерцівською районною державною адміністрацією зареєстроване ТзОВ «Джерела», яке 25.05.1998 року взято на податковий облік в Ківерцівській МДПІ за №158. З 28 травня 1998 року відповідач являється платником ПДВ, про що видано свідоцтво №02398230.

Ківерцівською МДПІ в період з 24.01.20112 року по 30.01.2012 року проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Джерела» з питань правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту при взаєморозрахунках з ПП «Воллі» за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт №84/2301/23251213 від 06.02.2012 року.

З висновків вищеназваного акту перевірки видно, що товариством було порушено пункт 14.1.181 статті 14, пункт 201.10 статті 201, пункти 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, внаслідок чого ТзОВ «Джерела» донараховано ПДВ в сумі 23 911,00 грн., з яких: за червень 2011 року 5361,00 грн., за липень 2011 року 8333,00 грн., за серпень 2011 року 10217,00 грн. До такого висновку податковий орган дійшов у звязку з тим, що при перевірці було зроблено висновок про нікчемність правочину (договору підряду), укладеного між ТзОВ «Джерела» та ПП «Воллі», а саме, в звязку з відсутністю у даного контрагента основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів. Відповідно до пункту 1, пункту 2 статті 215, пункту 1, пункту 5 статті 203 ЦК України згаданий правочин є нікчемним в силу статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

На підставі акту перевірки Ківерцівської МДПІ винесене податкове повідомлення-рішення №0000032301 від 22.02.2012 року, яким ТзОВ «Джерела» збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ в розмірі 23911,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5977,75 грн.

В порядку адміністративного оскарження Рішенням ДПА у Волинській області від 30.03.2012 року №1018/10/10-206 податкове повідомлення-рішення №0000032301 від 22.02.2012 року в частині зайво нарахованої штрафної санкції в розмірі 1339,25 грн. скасовано, а в іншій частині, - залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що що фінансово-господарська діяльність ПП «Воллі» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про нікчемність правочинів укладених ТзОВ «Джерела» з ПП «Воллі», оскільки правочин було вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочином.Позивачем не доведено факт реального придбання послуг в ПП «Воллі» при укладенні договору підряду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, позаяк він відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам права.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1. статті 135 цього ж кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2. статті 135 вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України (чинного з 01.01.2011 року) податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З матеріалів справи видно, що 16 травня 2011 року між ТзОВ «Джерела» (замовник) та ПП «Воллі» (підрядник) було укладено договір підряду №11/11/2010-1, відповідно до пункту 2.1 якого підрядник зобовязується виконати реконструкцію квартири №37 під магазин по вул. Любінській, 89 в м. Львові відповідно до розробленої проектно-кошторисної документації, а замовник надати йому обєкт для виконання робіт, прийняти закінчений будівництвом обєкт і оплатити виконання роботи у встановлений договором строк.

Факт виконання робіт позивач підтверджує первинними документами, зокрема, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт (а.с.118-160) та платіжними дорученнями (а.с.55-57,161-165)).

При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що належним чином ПП «Воллі» не виписувались первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій.

Так, з договору підряду №11/11/2010-1 від 16.05.2011 року, укладеного між ТзОВ «Джерела» та ПП «Воллі», а також податкових накладних видно, що підпис та прізвище директора ПП «Воллі» зазначено «Тур».

Нікчемність укладених ПП «Воллі» з позивачем стверджується тим, що слідчим відділом податкової міліції ДПА у Львівській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємства ПП «Воллі». В ході розслідування кримінальної справи ОСОБА_2, пояснив, що він відповідно до установчих документів являється директором ПП «Воллі», проте господарської діяльності не проводив, жодних господарських документів ніколи не підписував, що об»єктивно доведено висновком спеціаліста почеркознавчого дослідження підписів останнього.

Крім того,з матеріалів перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова ПП Воллі з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ за червень-серпень 2011 року, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах товарів (робіт, послуг), тому вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. У звязку з цим, ПП «Воллі» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам. Тобто, за результатами даних перевірки встановлено, що згідно з частинами 1,5 статті 203, частинами 1,2 статті 215, статтею 228 ЦК України операції, які проводились ПП «Воллі» мають ознаки нікчемності.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Як видно з долучених при апеляційному перегляді вироку Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2014 року по справі № 464/6266/14-к пр.№1-кп/464/198/14, який набрав законної сили 06.08.2014 року року, ПП «Воллі» впродовж квітня-вересня 2011 року входило в схему фіктивного підприємництва (документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу,надання послуг, виконання робіт, але фактично підприємствами та підконтрольними суб»єктами господарювання ніякі товари не постачались, роботи не виконувались та послуги не надавались. Схема була організована з метою безпідставного завищення податковго кредиту у підприємств-вигодонабувачів і мінімізації податкових зобов»язань.

Отже, вказаним вище вироком доведена вина ( організатор, заступник директора ПП «Воллі» вину свою визнав і розкаявся у вчиненому).

За таких обставин, висновок суду першої інстанції , що господарські зобов'язання між позивачем та ПП «Воллі» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків є обгрунтованим.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Джерела залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року у справі №2а-1936/12 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

ОСОБА_3

Ухвала у повному обсязі складена 07.07.2015 року.