Ухвала суду № 46454164, 24.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"24" червня 2015 р.справа № 804/15067/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі № 804/15067/14 за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління №30" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління №30" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 79207,00 грн. та пені в сумі 23,76 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, вказуючи на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; недоведені обставини, які суд вважає встановленими; допущено невідповідність висновків суду обставинам справи. В скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року та задовольнити позовні вимоги повністю.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік за формою №10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці України від 10 лютого 2007 року № 42, з доповненнями від 12 листопада 2008 року №527.

За даними звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, кількість штатних працівників облікового складу (осіб) відповідача складала 221 особа, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок № 02) - 4 особи; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (рядок №03) - 9 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника (рядок № 5) у відповідача складала 15 841 грн.

Оскільки Товариством не було виконано норматив з працевлаштування осіб, що мають інвалідність, позивачем нараховано суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 79207,00 грн. та пеню у розмірі 23,76 грн..

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

В силу положень статті 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст.181 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем до Тернівського районного центру зайнятості м. Кривого Рогу подавалися звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" в 2013 році, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до листа Тернівського районного центру зайнятості м. Кривого Рогу від 20.10.2014 № 14/03-1276, відповідач щомісячно подавав до центру зайнятості звіти про наявність вакантних посад для можливого працевлаштування осіб з інвалідністю.

Протягом 2013 року центром зайнятості до підприємства на працевлаштування було направлено 6 інвалідів, з яких працевлаштовано 2 особи, 3 особи відмовилися від працевлаштування, 1 особі було відмовлено у працевлаштуванні роботодавцем, у зв'язку із відсутністю у цієї особи необхідних документів про освіту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем вживалися всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, проте виконання нормативу не відбулося і не з вини останнього. Отже, нарахування санкцій у даному випадку безпідставне.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі № 804/15067/14- залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак