Ухвала суду № 46454068, 04.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2015 рокусправа № 808/3844/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 23 квітня 2015 року),

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 26 червня 2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року

у справі № 808/3844/14

за позовом приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод»

до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2014 року №0000554810, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 988972,50 гривень (за основним платежем на 659315 гривень; за штрафними санкціями на 329657,50 гривень); №0000564810 в частині збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності на 968706 гривень, у тому числі за основним платежем на суму 645989 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 322717 гривень; №0000574810, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 126435 гривень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги.

Представник приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» у судовому засіданні заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства «Запорізькій електровозоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16 травня 2014 року №174/28-04-48-10/01056273.

За висновками перевірки, приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» допущено порушення:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2013 року на суму 126435 гривень;

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 646674 гривень;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України - занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 659315 гривень.

Визначаючи позивачу грошові зобов'язання, відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентами ПФ «Стимул В», ТОВ «Укрвест-Пром», ТОВ «Козак-Інвест», ПП «ЕЛІН-2007», ПАТ «ЕЛАН», ТОВ «ТЕХНОЛОГІЯ», ТОВ «Промексгіотех», ТОВ «ТВК «КВІК-2006», правочини з якими не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманих від інших податкових органів матеріалів перевірки контрагентів позивача ПФ «Стимул В», ТОВ «Укрвест-Пром», ТОВ «Козак-Інвест», ПП «ЕЛІН-2007», ПАТ «ЕЛАН», ТОВ «ТЕХНОЛОГІЯ», ТОВ «Промексгіотех», ТОВ «ТВК «КВІК-2006» по ланцюгам постачання товарів з третіми особами, з якими позивач не мав фінансово-господарських стосунків.

На підставі акту перевірки відповідачем 03 червня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000574810, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 126 435 гривень (за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2013 року);

- №0000564810, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 969733,50 гривень, з яких 646674 гривень за основним платежем та 323059,50 гривень штрафних санкції (за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України);

- №000554810, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 988972,50 гривень, з яких 659315 гривень за основним платежем та 329657,50 гривень штрафних санкції (за порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України).

Згідно приписів пунктів 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 138.8.1. пункту 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Отже, витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, можуть мати місце саме при реалізації товарів, робіт та надання послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріалами справи підтверджується, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що між позивачем та контрагентами ПФ «Стимул В», ТОВ «Укрвест-Пром», ТОВ «Козак-Інвест», ПП «ЕЛІН-2007», ПАТ «ЕЛАН», ТОВ «ТЕХНОЛОГІЯ», ТОВ «Промексгіотех», ТОВ «ТВК «КВІК-2006» укладені договори поставки товарів.

Реалізація договорів спрямована на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, оскільки здійснення поставки товарів контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: податковими накладними, видатковими накладними, накладними, рахунками-фактурами, специфікаціями, актами приймання-передачі, свідоцтвами про якість, товарно-транспортними накладними, платіжними документами тощо.

Отже, позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного періоду суми послуг, отриманих від зазначених контрагентів, та мав необхідні розрахункові, видаткові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно вищевказаних норм, податковим законодавством України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначені договори поставки товарів з контрагентами ПФ «Стимул В», ТОВ «Укрвест-Пром», ТОВ «Козак-Інвест», ПП «ЕЛІН-2007», ПАТ «ЕЛАН», ТОВ «ТЕХНОЛОГІЯ», ТОВ «Промексгіотех», ТОВ «ТВК «КВІК-2006» були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, оскільки здійснення послуг контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Обумовлений договорами товар придбавався позивачем з метою використання в господарській діяльності (виробничому процесі), був оприбуткований, відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача, що підтверджується наданими до перевірки первинними документами.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними вищезазначеними контрагентами, позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб.

Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Матеріалами справи доведений фактичні обставини дійсного виконання позивачем та його контрагентами господарських угод, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники податку на додану вартість, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо реальності вчинених правочинів з контрагентами.

Отже, доводи відповідача стосовно нереальності вказаних правочинів є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

У силу викладеного є вірними висновки суду першої інстанції про відсутність порушень позивачем податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами ПФ «Стимул В», ТОВ «Укрвест-Пром», ТОВ «Козак-Інвест», ПП «ЕЛІН-2007», ПАТ «ЕЛАН», ТОВ «ТЕХНОЛОГІЯ», ТОВ «Промексгіотех», ТОВ «ТВК «КВІК-2006», як наслідок обґрунтовано визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0000554810, №0000564810 (в частині), №0000574810.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у звязку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:І.Ю. Богданенко

Суддя:С.А. Уханенко

Суддя:Ю.М. Дадим