Постанова № 46453456, 07.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 липня 2015 року 15:58 № 826/5634/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді: Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс 1»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про

скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс 1» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві, у якій просить суд:

- скасувати рішення відповідача про непогодження застосування податкового компромісу №17371/10/26-55-22-03-10 від 16.03.2015;

- зобов’язати відповідача розпочати процедуру застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов’язань згідно податкових повідомлень-рішень від 26.07.2011 за №0000182300 та від 26.07.2011 за №0000192300.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про те, що строк для застосування податкового компромісу щодо грошового зобов’язання, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях від 26.07.2011 №0000182300 та №0000192300 минув, є помилковими. Зазначив, що строк у 1095 днів, встановлений положеннями статті 102 Податкового кодексу України, обчислюється з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а не з періоду, за який проводиться перевірка, як зазначає відповідач.

Представник відповідача проти позову заперечив. Зазначив, що податковий компроміс застосовується з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 Податкового кодексу України та у зв’язку з тим, що податкові періоди за які проводилась планова виїзна перевірка, за результатами якої винесені податкові повідомлення-рішення від 26.07.2011 №0000182300 та №0000192300, перевищують 1095 днів, то процедуру застосування податкового компромісу застосувати неможливо. З огляду на зазначене, вважає рішення про непогодження застосування податкового компромісу №17371/10/26-55-22-03-10 від 16.03.2015 правомірним та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 17.06.2015 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами Сокирянської об’єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Будмонтажсервіс 1» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 30.06.2011 №272/23-1/35876701 (далі – акт №272/23-1/35876701).

На підставі вказаного акта перевірки №272/23-1/35876701 Сокирянська об’єднана державна податкова інспекція Чернівецької області винесла наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0000182300 від 26.07.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 522 898,00 грн., в т.ч. 427 414,00 грн. - за основним платежем, 95 484,00 грн. – за штрафними санкціями;

- №0000192300 від 26.07.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 918 893,75 грн., в т.ч. 735 115,00 грн. - за основним платежем, 183 778,75 грн. – за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Будмонтажсервіс 1» оскаржило їх до суду.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.10.2013 №2а/2470/1842/11 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.10.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2014 постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.10.2013 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного від 19.12.2014 №824/3531/14-а вказана справа прийнята до провадження.

Станом на 06.07.2015 остаточне рішення у справі №824/3531/14-а не прийняте. Зазначене свідчить про те, що грошове зобов’язання, визначене податковими повідомленнями-рішеннями від 26.07.2011 №0000182300 та №0000192300 є неузгодженим, оскільки триває процедура їх судового оскарження.

Суд встановив, що ТОВ «Будмонтажсервіс 1» звернулось до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві із заявою про намір досягнення податкового компромісу №796 від 26.02.2015, у якій просило розпочати процедуру застосування податкового компромісу щодо неузгодженим сум податкових зобов’язань згідно податкових повідомлень-рішень від 26.07.2011 №0000182300 та №0000192300.

За результатом розгляду вказаної заяви відповідач прийняв рішення про непогодження застосування податкового компромісу №17371/10/26-55-22-03-10 від 16.03.2015.

Дане рішення мотивоване тим, що податкові періоди, за які проводилась планова виїзна перевірка (акт №272/23-1/35876701), перевищують 1095 днів. Тобто, податковий компроміс за такий період не може бути застосований згідно положень пункту 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про непогодження застосування податкового компромісу №17371/10/26-55-22-03-10 від 16.03.2015, позивач оскаржив його до суду та просив зобов’язати відповідача розпочати процедуру застосування податкового компромісу щодо неузгодженим сум податкових зобов’язань згідно податкових повідомлень-рішень від 26.07.2011 №0000182300 та №0000192300.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» розділ ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2 «Підрозділ 9-2. Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу».

Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно із пунктом 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, дана норма жодним чином не стосується податкового компромісу, а встановлює строк в 1095 днів, протягом яких контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків.

Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов’язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов’язання, може бути стягнутий протягом 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

У відповідності до пункту 7 листа Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 10.03.2015 №04-27/10-598 «Щодо деяких питань застосування податкового компромісу» межі застосування підрозділу 9-2 Податкового кодексу України визначено строками давності, встановленими статтею 102 ПКУ (не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання).

Тобто, початок перебігу строку в 1095 днів починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, незалежно від того за який період платник допустив порушення податкового законодавства, що стало наслідком прийняття таких рішень.

Відповідно до приписів пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Станом на дату розгляду даної справи відсутні судові рішення які набрали законної сили, тобто процедура судового оскарження податкових повідомлень-рішень є не закінченою. За таких обставин, податкові зобов’язання на підставі податкових повідомлень-рішень від 26.07.2011 №0000182300 та №0000192300 не були узгоджені.

Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики у пункті 4 листа від 10.03.2015 №04-27/10-598 «Щодо деяких питань застосування податкового компромісу» зазначає, що Законом встановлено заявницький (інформаційний) характер процедури податкового компромісу щодо розміру сплати, видів податків та термінів застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, по яких не завершена процедура судового та/або адміністративного оскарження, та іншими неузгодженими податковими зобов'язаннями.

Нормами абзацу 1 пункту 7 підрозділу 9-2 Податкового кодексу України чітко встановлено, що для податкових зобов’язань, які є неузгодженими внаслідок незакінчення процедури судового та/або адміністративного оскарження, та для інших неузгоджених податкових зобов'язань, до яких закон встановлює можливість застосування податкового компромісу, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5% від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу.

Будь-яких повноважень контролюючого органу щодо відмови в застосуванні податкового компромісу у таких випадках Законом не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач необґрунтовано прийняв рішення про непогодження застосування податкового компромісу №17371/10/26-55-22-03-10 від 16.03.2015, посилаючись на те, що податкові періоди за які проводилась планова виїзна перевірка перевищують 1095 днів, у зв’язку з чим, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування даного рішення підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача розпочати процедуру застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов’язань згідно податкових повідомлень-рішень від 26.07.2011 за №0000182300 та від 26.07.2011 за №0000192300, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, згідно із пунктом 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Згідно з пунктом 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Тобто, згідно зазначених правових норм, процедура досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум грошового зобов’язання, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження потребує вчинення дій саме платником, а не контролюючим органом.

Отже, вимога зобов’язати відповідача розпочати процедуру застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов’язань згідно податкових повідомлень-рішень від 26.07.2011 за №0000182300 та від 26.07.2011 за №0000192300 задоволенню не підлягає.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс 1» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про непогодження застосування податкового компромісу №17371/10/26-55-22-03-10 від 16.03.2015.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс 1» (код ЄДРПОУ 31724470) судові витрати в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський