Постанова № 46451875, 11.12.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

11 грудня 2014 року Справа № 814/3334/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

адміністративним позовом: Приватного підприємства «Сузіря Стрільця» (вул. Акіма, 5, м. Миколаїв, 54003)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)

про визнання неправомірним висновок акту від 31.07.2014р. № 572/14-03-22-01/24059297, скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014р. № НОМЕР_1,

в с т а н о в и в:

Позивач, Приватне підприємство «Сузіря Стрільця» (далі ПП «Сузіря Стрільця») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд:

- визнати неправомірними висновки акту до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 572/14-03-22-01/24059297 від 31.07.2014 року;

- скасування податкового повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № НОМЕР_1 від 19.08.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог ПП «Сузіря Стрільця» зазначає, що висновки, які містяться в Акті перевірки не відповідають дійсності, а прийняте відповідачем на підставі Акту перевірки податкове повідомлення-рішеня підлягає скасуванню.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, підтримавши доводи, викладені у акті № 572/14-03-22-01/24059297 від 31.07.2014т року (т. 2 арк. спр. 50 - 51).

Позивач надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, в порядку письмового провадження (т. 2 арк. спр. 53). Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного кодексу країни (далі - КАС України).

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 16.07.2014 року по 24.07.2014 року спеціалістами ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Сузіря Стрільця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 24.07.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.4.2011 року по 24.07.2014 року, результати якої було оформлено актом № 572/14-03-22-01/24059297 від 31.07.2014 року (т. 1 арк. спр. 48 127, далі Акт перевірки).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення позивачем ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями (далі ПК України), в результаті чого було завищено відємне значення обєкту оподаткування за 2014 рік на суму 1 078 500,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ було оформлено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.08.2014 року, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток на суму 1 078 500,00 грн. (т. 1 арк. спр. 11).

Не погоджуючись із вищезазначеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6- 1:5 9. підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 ПК України;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів встановлених розділом І ПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., п. 2.2. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія яка галакає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Так згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обвязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином витрати для цілей визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність, господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 12.07.2013 року між позивачем та ТОВ «Вікард-Агро» укладено договір поставки № 5, за умовами якого продавець (ТОВ «Вікрд-Агро») зобовязаний поставити та передати у визначений договором строк у власність покупця (ПП «Сузіря Стрільця»), а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (т. 1 арк. спр. 128 - 130), відповідно до Специфікації (т. 1 арк. спр. 131 - 139).

12.09.2013 року між позивачем та ТОВ «Вікард-Агро» укладено договір поставки № 12, за умовами якого продавець (ТОВ «Вікрд-Агро») зобовязаний поставити та передати у визначений договором строк у власність покупця (ПП «Сузіря Стрільця»), а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (т. 1 арк. спр. 144 - 147), відповідно до Специфікації (т. 1 арк. спр. 148 - 149).

Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю вищезазначеного контрагенту, що відображають реальність, господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку, а саме: видаткові накладні № РН-0000074 від 30.07.2013 року (т. 1 арк. спр. 184), № РН-0000069 від 28.07.2013 року (т. 1 арк. спр. 186), № РН-0000068 від 27.07.2013 року (т. 1 арк. спр. 188), № РН-0000065 від 26.07.2013 року (т. 1 арк. спр. 190), № РН-0000067 від 26.07.2013 року (т. 1 арк. спр. 192), № РН-0000062 від 18.07.2013 року (т. 1 арк. спр. 194), № РН-0000060 від 16.07.2013 року (т. 1 арк. спр. 196), № РН-0000058 від 15.07.2013 року (т. 1 арк. спр. 198), № РН-0000057 від 14.07.2013 року (т. 1 арк. спр. 200), № РН-0000056 від 13.07.2013 року (т. 1 арк. спр. 202), податкові накладні № 29 від 30.07.2013 року на суму 35 708,40 грн. без ПДВ (т. 1 арк. спр. 185), № 24 від 28.07.2013 року на суму 266 957,60 грн. без ПДВ (т. 1 арк. спр. 187), № 23 від 27.07.2013 року на суму 41 095,60 грн. без ПДВ (т. 1 арк. спр. 189), № 20 від 26.07.2013 року на суму 37 710,40 грн. без ПДВ (т. 1 арк. спр. 191), № 22 від 26.07.2013 року на суму 89 471,20 грн. без ПДВ (т. 1 арк. спр. 193), № 17 від 18.07.2013 року на суму 110 292,00 грн. без ПДВ (т. 1 арк. спр. 195), № 15 від 16.07.2013 року на суму 81 452,80 грн. без ПДВ (т. 1 арк. спр. 197), № 13 від 15.07.2013 року на суму 81 200,04 грн. без ПДВ (т. 1 арк. спр. 199), № 12 від 14.07.2013 року на суму 40 014,40 грн. без ПДВ (т. 1 арк. спр. 201), № 11 від 13.07.2013 року на суму 80 705,20 грн. (т. 1 арк. спр. 203).

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі (т. 1 арк. спр. , т. 2 арк. спр. 1).

28.10.2013 року між позивачем та ТОВ «АГРО ХОЛДИНГ СВ» було укладено договір поставки № 13, за умовами якого продавець (ТОВ «АГРО ХОЛДИНГ СВ») зобовязаний поставити та передати у визначений договором строк у власність покупця (ПП «Сузіря Стрільця»), а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (т. 1 арк. спр. 150 - 153), відповідно до Специфікації (т. 1 арк. спр. 154 - 155).

Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю вищезазначеного контрагенту, що відображають реальність, господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку, а саме: видаткові накладні № РН-0000029 від 28.10.2013 року (т. 2 арк. спр. 2), № РН-0000028 від 28.10.2013 року (т. 2 арк. спр. 4), податкові накладні № 28 від 28.10.2013 року на суму 39 177,00 грн. без ПДВ (т. 2 арк. спр. 3), № 27 від 28.10.2013 року на суму 36 666,00 грн. без ПДВ (т. 2 арк. спр. 5).

Оплата за товар здійснювалась у безготівковій формі (т. 2 арк. спр. 7).

У Акті перевірки позивачем встановлено, що відповідно до Акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області № 21514-03-22-08 від 15.05.2014 року ТОВ «АГРО ХОЛДИНГ СВ» не має необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобовязаннями, не передбачена.

Окрім цього, на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як платники податку на додану вартість та відповідно мали свідоцтва платника податку на додану вартість (т. 1 арк. спр. 156, 204).

Позивач придбав товар у своїх контрагентів (ТОВ «АГРО ХОЛДИНГ СВ», ТОВ «Вікрд-Агро») з метою подальшої реалізації за контрактами з контрагентами-нерезидентами ФА Интертрейдинг Акциенгезельшафт (Австрія) та Noble Resources S.A. (Швейцарія), що є доказом реальності здійснення господарських операцій. Даний факт підтверджений Актом перевірки (т. 1 арк. спр. 112 - 114).

Позивачем до суду надано належним чином завірені копії зовнішньоекономічних контрактів, валютно-митних декларацій, товарно-транспортних накладних, надходження валютної виручки (банківські виписки) на розрахунковий рахунок підприємства, що також підтверджують фактичність здійснення господарських операцій (т. 2 арк. спр. 6, 8 - 41).

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.

У звязку з цим, суд вважає позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.08.2014 року обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Що стосується вимоги позивача щодо визнати неправомірними висновки акту до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 572/14-03-22-01/24059297 від 31.07.2014 року, суд зазначає наступне.

Згідно до вимог п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до вимог п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (далі по тексту - Порядок № 984), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 розділу І цього Порядку зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 6 розділу ІІ Порядку передбачено, що висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, в якому викладається суб'єктивна думка перевіряючого та його оціночні судження щодо наявності з боку платника порушень податкового та іншого законодавства, тому висновки інспектора ДПІ, що викладені в акті документальної перевірки, не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначений п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, де указано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України).

За правилами п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз. 1 п. 58.1 ст. 58 ПК України).

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд дійшов висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган має право, а не обов'язок прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення, оскільки при розгляді висновків акту перевірки уповноважена посадова особа може як погодитися з висновками ревізора-інспектора, який проводив перевірку, так і відхилити їх.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідач, встановивши в акті перевірки порушення позивачем норм податного законодавства, виконував покладені на нього законодавством обовязки, отже вимога позивача щодо визнання неправомірними висновків акту до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 572/14-03-22-01/24059297 від 31.07.2014 року задоволенню не підлягають.

Згідно із пп. 21.1.1 п. 21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 71, 128, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби № НОМЕР_1 від 19.08.2014 року.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих