Постанова № 46450437, 26.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2015 р. Справа № 804/6887/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2015 Лівобережний районний центр зайнятості звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 1993 грн. 83 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим що, під час перебування на обліку у якості безробітного в період з 16.12.2013р. по 13.08.2014р. та отримання виплат в період з 23.12.2013р. по 16.06.2014р. відповідач перебував у цивільно-правових та трудових відносинах, у звязку з чим відповідачем було порушено вимоги встановлені Законом України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та незаконно отримано коштів у розмірі 1993, 83 грн. Незаконно отримані кошти у добровільному порядку не були повернені, тому Лівобережний районний центр зайнятості звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов із зазначених в ньому підстав.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду , в судове засідання не з'явився, повістка про розгляд справи повернулася на адресу відправника з відміткою пошти «за закінченням строку зберігання».

Відповідно до ч.4 ст. 33 КАС України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно з ч.4, 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року (далі - Закон № 1533) та Законом України «Про зайнятість населення» № 5067 - VI ( далі - Закон № 5067).

Відповідно до статті 1 Закону № 1533 загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Статтею 9 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 5067 безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Пунктом 2 частини 1 статті 44 Закону № 5067 передбачено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Відповідно до частини 1 ст.22 Закону № 1533 Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону № 1533 допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Частиною 2 статті 36 Закону № 1533 передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 16.12.2013р. було подано заяву до Лівобережного районного центру зайнятості про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, у якій відповідач був ознайомлений з правами та обовязками зареєстрованого безробітного.

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за №25 від 17 січня 2015 р. було встановлено, що ОСОБА_2 перебував у цивільно правових відносинах з ПАТ Дніпропетровський стрілочний завод у період з 16.05.2014р. по 31.05.2014р, з 01.06.2014р. по 16.07.2014р., у трудових відносинах з ПАТ Дніпропетровський стрілочний завод у період з 17.07.2014р. по 30.09.2014р., у звязку з чим відповідачем було незаконно отримано кошти за період з 16.05.2014р. по 16.06.2014р.

Частиною 1 статті 4 Закону № 5067 передбачається, що в Україні до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Таким чином, в порушення статті 36 Закону №1533 ОСОБА_2 не було подано відомості, які впливають на умови виплат по безробіттю, а саме перебування у цивільно правових та трудових відносинах з ПАТ Дніпропетровський стрілочний завод, у звязку з чим ним мають бути повернуті кошти, незаконно отримані як допомога по безробіттю, в сумі 1993грн.83коп. за період з 16.05.2014р. по 16.06.2014р.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 36 Закону № 1533 сума виплаченого забезпечення внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, сума необґрунтовано отриманої відповідачем допомоги по безробіттю за період з 16.05.2014 р. по 16.06.2014 р. становить 1993 грн. 83 коп.

Про необхідність повернення вказаної суми коштів Лівобережним районним центром зайнятості видано відповідний наказ № 38 від 26.01.2015 року.

З огляду на зазначене вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1993 грн. 83 коп. є правомірними.

Відповідачем в порядку статті 71 КАС України не надано суду доказів сплати заборгованості в сумі 1993 грн. 83 коп.

Можливість вирішення спорів, які виникають у звязку зі застосуванням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у судовому порядку, визначена статтею 39 зазначеного Закону.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Лівобережного районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2( АДРЕСА_1, Самарський, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, 49000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська ( пр. ім. Г. Правда 29, м.Дніпропетровськ, 49083, код ЄДРПОУ 37274485 , р/р. 37173001012050, МФО 805012 ГУДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровська ) незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 1993 грн. 83 коп. (одна тисяча девятсот девяносто три гривень вісімдесять три копійки )

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1