Рішення № 46438417, 06.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Головачова Я.В., Чобіток А.О.

при секретарі: Дрозд Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/7681/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 394 124 грн. 07 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. 3 654 грн. судового збору.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив заочне рішення суду першої інстанції скасувати. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з нього суми вираженої в доларах США за офіційним курсом НБУ, оскільки він отримував позику в гривнях, а тому у нього відсутній обов'язок повертати суму позики, яка б розраховувалася виходячи з курсу долара США по відношенню до гривні на момент такого повернення.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір вирішений судом правильно.

В судове засідання ОСОБА_1 та особисто ОСОБА_2 не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, ОСОБА_2 забезпечив явку свого уповноваженого представника, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. При цьому, колегією суддів відхилено як безпідставне клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12 червня 2008 року ОСОБА_1 взяв в борг у ОСОБА_2 143 925,00 грн., що еквівалентно 28 500,00 доларів США для ремонту квартири строком до 23 серпня 2011 року (а.с.36).

Однак ОСОБА_1 взяті в борг грошові кошти у визначений сторонами строк не повернув.

22 серпня 2014 року ОСОБА_2 порушив перед судом питання про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в сумі 397 267 грн. 90 коп. Обґрунтовуючи заявлений позов, ОСОБА_2 зазначав, що відповідачем отримано в позику грошові кошти в іноземній валюті - долар США у розмірі 28 500 доларів США.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача суму в розмірі 28 500,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 21 серпня 2014 року становить 373 714 грн. 52 коп., та три проценти річних в сумі 20 409 грн. 55 коп., а всього 394 124 грн. 07 коп.

При цьому, суд виходив з того, що відповідач не надав доказів на підтвердження повернення коштів.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною другою ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору.

Як вбачається зі змісту наданої позивачем розписки від 12 червня 2008 року ОСОБА_1 взяв у ОСОБА_2 у борг 143 925,00 грн., що еквівалентно 28 500,00 доларів США та зобов'язався повернути кошти до 23 серпня 2011 року (а.с.36).

Також, в розписці від 12 червня 2008 року не було визначено обов'язку позичальника повернути суму позики в еквіваленті 28 500,00 доларів США, а просто зазначено, що позичальник зобов'язується повернути кошти не пізніше 23 серпня 2011 року.

Відтак, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції помилково вважав встановленим, що позика була надана ОСОБА_1 у доларах США, а не в гривні, та дійшов помилкового висновку про стягнення з останнього на користь ОСОБА_2 еквіваленту 28 500,00 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України станом на 21 серпня 2014 року в сумі 373 714 грн. 52 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, враховуючи положення ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, а також умови укладеного сторонами договору, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 143 925,00 грн. суми боргу за договором позики від 12 червня 2008 року.

Відповідно, підлягає зменшенню і розмір трьох процентів річних, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 За розрахунками апеляційного суду розмір трьох процентів річних, які підлягають стягненню за період з 24 серпня 2011 року по 21 серпня 2014 року становить 12 925 грн. 25 коп. (143925 / 100 х 3 х 3).

Таким чином, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року, ухвалене з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2

Також, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пропорційно до задоволених вимог підлягає стягненню 1 568 грн. 50 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 143 925 (сто сорок три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн., три проценти річних за період прострочення з 24 серпня 2011 року по 21 серпня 2014 року в сумі 12 925 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 25 коп. витрати по сплаті судового збору 1 568 (одна тисяча п'ятсот шістдесят вісім) грн. 50 коп., а всього 158 418 (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 75 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Я.В. Головачов

А.О.Чобіток