Рішення № 46438376, 01.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/8899/2015 Головуючий у першій інстанції - Богдан О.О.

Доповідач - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 липня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Українець Л.Д., Крижанівської Г.В.,

при секретарі Троц В.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Савченко Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним пункту договору,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним пункту договору.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04.04.2008 між ним та ПАТ «Універсал Банк» укладено кредитний договір №003-2008-1030, відповідно до якого відповідач надав позивачу кредит (грошові кошти) в розмірі 184 543,00 доларів США. Позивач зобов'язався повернути наданий кредит у повному розмірі до 01.04.2028 згідно з графіком щомісячних платежів та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13,45% річних.

03.12.2013 сторони уклали додаткову угоду по кредитному договору № 003-2008-1030 від 04.04.2008, у відповідності до п.7.1 якої визначено, що усі спори за цим договором підлягають вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків.

Посилаючись на п.п. 2 п. 5 ст. 11, п. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», Рішення Конституційного суду України у справі №15-рп/2011 позивач вважає, що умови п.7.1 додаткової угоди, які він оспорює, є несправедливими та повинні бути визнані судом недійсними.

Несправедливість даного оспорюваного пункту угоди полягає у порушенні відповідачем вимог Закону України «Про третейські суди», за п. 14 ст. 6 якого винятком розгляду третейськими судами спорів складають справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Позивач зазначає, що третейське застереження було викладено у додатковій угоді до кредитного договору, котра укладалась сторонами набагато пізніше після укладення договору кредиту, при цьому банківська установа принципово не вносить зміни до підготовлених договорів (додаткових угод), відповідно позивач не мав змоги заперечувати проти визначення третейського застереження. У іншому випадку, позивач мав би достроково провести погашення сум отриманих за кредитним договором.

Оскільки сума кредиту є дуже значною, позивач не мав змоги відмовитись від підписання додаткової угоди, яка містить третейське застереження.

Крім того, позивач зазначає, що після прийняття рішення третейським судом, таке рішення у відповідності до ЦПК України, майже неможливо буде переглянути, не дивлячись на можливі порушення. Зазначене порушує права позивача на подальший перегляд прийнятого рішення у тому разі, якщо позивач з ним не погодиться.

Поряд з цим позивач вказує на те, що при зверненні до третейського суду вартість звернення до суду становить в рази більше, ніж якщо розгляд справи провадиться судом загальної юрисдикції.

Позивач вважає, що дане третейське застереження позбавляє його права на справедливий суд, оскільки переглянути прийняте ним рішення неможливо.

Виходячи з викладеного позивачпросив визнати п. 7.1 додаткової угоди від 03.12.2013 до кредитного договору № 003-2008-1030 від 04.04.2008 недійсним.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20.05.2015 позов задоволено. Визнано п. 7.1 Додаткової угоди б/н від 03.12.2013 до Кредитного договору №003-2008-1030 від 04.04.2008, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4, недійсним. Вирішено питання судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідачапросить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на те, що підписання додаткової угоди до кредитногодоговору свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов'язки, зазначені в угоді. Третейська угода про передання спору нарозгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю і необґрунтованістю та просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів вказаним вимогам процесуального закону рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з безпідставності внесення до додаткової угоди третейського застереження в п.7.1, відповідно до якого всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді. Даний пункт договору не відповідає вимогам чинного законодавства та є несправедливим відповідно до положень п.п.2 п.5 ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки створює істотний дисбаланс договірнріх прав та обов'язків на шкоду споживача, суперечать вимогам Закону та загальним засадам цивільного законодавства, у зв'язку з цим суд це положення визнав недійсним з моменту укладення договору.

З вказаним висновком суду погодитись не можливо, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2008 між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №003-2008-1030, відповідно до якого відповідач надав позивачу кредит (грошові кошти) в розмірі 184 543,00 доларів США. Позивач зобов'язався повернути наданий кредит у повному розмірі до 01.04.2028 згідно з графіком щомісячних платежів та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13,45% річних.

03.12.2013 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду по кредитному договору № 003-2008-1030 від 04.04.2008, у відповідності до п.7.1 якої визначено, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди. При цьому сторони підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Асоціації українських банків та добре розуміють положення цього регламенту. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про третейські суди» та правової позиції, що викладена у Постанові Верховного суду України від 11.09.2013 у справі № 6-40цс13 «для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночаснотаких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві».

Враховуючи викладене, доказів одночасної наявності таких ознак третейського застереження у рішенні суду першої інстанції не наведено.

Більш того судом першої інстанції не вказано як саме третейське застереження порушує принцип добросовісності, які докази існують того, що позивач не мав можливості відмовиться від третейського застереження, яка шкода завдана позивачу третейським застереженням.

Позивач підписав додаткову угоду з третейським застереженням без примусу та без зауважень. Крім того, позивач не звертався з позовом до третейського суду та відповідно не сплачував більших сум, ніж у державному суді за розгляд його позову про захист його прав споживача.Наявність третейського застереження не забороняє споживачу звертатися за захистом своїх прав до державного суду.

Таким чином, погіршення умов, про які позивач повідомляє у позові не відбулось та не могло відбутися, оскільки Третейський суд при Асоціації українських банків відповідно до п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» не розглядає позови споживачів щодо захисту прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, який суперечить ЦКУ та актам цивільного законодавства.

Суд першої інстанціїпосилався на те, що третейське застереження суперечить вимогам ст. 6 та ст. 11 Закону України «Про третейські суди».

Стаття 6 Закону України «Про третейські суди» виключає із підвідомчості третейських судів спори щодо захисту прав споживачів, а не спори за участю споживачів.

Третейським застереженням, не передбачався розгляд третейським судом лише спорів щодо захисту прав споживачів, які виключені з підвідомчості третейського суду.

Відповідно до ст.16 ЦК України, п.п. 1, 6 Постанови Верховного суду України від 12.04.1996 № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» до спорів щодо захисту прав споживачів відносяться спори, у яких позивачем є споживач, який повідомляє у позові про порушення відповідачем прав споживача передбачених законом та просить суд захистити його способами передбаченими Законом України «Про захист прав споживачів».

З кредитного договору з третейським застереженням що є у справі може виникнути не тільки спір про захист прав споживачів, а і спір щодо захисту прав банку. Закон України «Про третейські суди» не виключає розгляд такого спору у третейському суді.

Більш того, статтею 51 Закону України «Про третейські суди» прямо передбачено, що наслідком порушення третейським судом правил підвідомчості є скасування прийнятого третейським судом рішення, а не визнання його недійсним.

Враховуючи вищевказані норми закону, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції не встановлено, що позивач уклав третейське застереження без належного волевиявлення та під примусом. В матеріалах справи містяться докази підписання позивачем додаткової угоди з третейським застереженням без зауважень.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що п. 7.1 додаткової угоди не відповідає вимогам чинного законодавства та є несправедливим та створює істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, є безпідставними виходячи з вищевикладеного.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуваннями норм матеріального права, рішення суду про задоволення позову підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»- задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним пункту договору - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді