Рішення № 46418058, 08.07.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1701/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

08.07.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді : Авраменко Т.М.

суддів : Кіселика С.А., Суровицької Л.В.,

секретаря : Кравченко Я.С..

за участю представника банку

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначав, що 22 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 відсотків річних на залишок заборгованості. Відповідач зобовязання за кредитним договором не виконав. Станом на 31 січня 2015 року заборгованість відповідача становить 20593 грн. 63 коп., і складається із заборгованості за кредитом 7368 грн. 33 коп., заборгованості по процентам 9968 грн. 54 коп., заборгованості з комісії 1799 грн. 92 коп., штрафу (фіксована частина) 500 грн., штрафу (процентна складова) 956 грн. 84 коп.

Просив суд стягнути з відповідача на користь банка вказану заборгованість та судові витрати.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк позовної давності. Прострочена заборгованість виникла у травні 2008 року, з позовом до суду позивач звернувся у березні 2015 року, тобто з моменту виникнення права на позов і до фактичного його подання минуло більш ніж шість років, а позовна давність встановлена у три роки.

В апеляційній скарзі банк просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що строк позовної давності необхідно рахувати з наступного дня після закінчення строку дії договору, а оскільки кредитний договір на даний час не розірвано, то і строк позовної давності не може бути пропущений. Позовна давність до правовідносин, які не припинилися і мають триваючий характер, застосуванню не підлягає, а також суд не врахував часткове погашення заборгованості.

В засіданні апеляційного суду представник банку підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлений під розписку (а.с.84-85,88-89,91) в засідання апеляційного суду не прибув, в письмовому запереченні на апеляційну скаргу просить відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним (а.с.94).

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Матеріалами справи підтверджується, що 22 квітня 2008 року відповідач подав банку заяву на отримання кредитної картки, яка видана йому за номером 4149605369040027 зі строком дії по квітень 2012 року включно, яка була перевипущена за тим же номером та строком дії по квітень 2015 року (а.с.10,97).

Суд встановив, що заява від 22 квітня 2008 року підписана ОСОБА_2 Факт укладення кредитного договору та отримання кредитної картки відповідач визнає в письмовому заперечені на позов (а.с.52-53).

Своїм підписом відповідач підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в банку, факт ознайомлення з Умовами надання споживчого кредиту, Тарифами банку, які були надані йому в письмовому вигляді та згоду з тим, що його заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами становить між ним та банком договір (а.с.11, 12-17). В заяві також зазначено, що строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії картки. Погашення заборгованості за кредитом проводиться як шляхом внесення коштів на картку, так і списанням банком коштів з платіжних карток. За умовами договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати або зменшувати кредитний ліміт.

З умовами кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» відповідач ознайомлений під розписку (а.с.96).

Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач виконував неналежним чином, не в повному обсязі та з порушенням графіку вносив кошти на виконання зобовязання, у зв'язку з чим станом на 31 січня 2015 року виникла заборгованість в сумі 20593 грн. 63 коп.:

з них заборгованість за кредитом 7368 грн.33 коп.,

заборгованість за процентами 9968 грн.54 коп.,

заборгованість з комісії 1799 грн.92 коп.,

штраф відповідно до п.8.6 500 грн. (фіксована частина),

956 грн.84 коп.(процентна складова),

що підтверджується розрахунком банку(а.с.6-9) та випискою по рахунку (а.с.98-105).

Відмовляючи в позові, суд виходив із того, що банк пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки право банку на позов виникло в травні 2008 року. Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи.

Згідно зі ст. ст. 526, 530,610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. ч. 1 та 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст.264 ЦК України).

Фактичними діями, що свідчать про визнання зобовязаною особою боргу є, зокрема часткове погашення боргу, сплата процентів за основним боргом тощо.

Розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідачем станом на 14 листопада 2012 року повністю була погашена заборгованість, яка виникла за кредитним договором. Знову прострочена заборгованість виникла в січні 2013 року, останній платіж на погашення заборгованості через касу банку внесено 23 грудня 2012 року, останній платіж на погашення заборгованості шляхом перерахування коштів безготівково (із зарплатної картки) сплачено 23 травня 2013 року (а.с.6-9), з цього часу будь-які операції по виконанню зобовязання відповідачем не проводилися.

Сплата зазначених коштів підтверджується також випискою з особового рахунку (а.с.98-105).

За таких обставин право на звернення до суду з позовом виникло у позивача з 24 травня 2013 року. З позовом до суду банк звернувся 13 березня 2015 року (а.с.2). Наведене свідчить, що банк строк звернення з позовом до суду не пропустив.

На переривання строку позовної давності шляхом часткового погашення кредитної заборгованості в письмових поясненнях в суді першої інстанції посилався представник позивача (а.с.61), однак цим доводам суд не дав належної оцінки.

З довідки банку вбачається, що відповідач подав заяву, де зазначав бажаним кредитним лімітом 3600 грн., банк 14 листопада 2012 року збільшив кредитний ліміт до 4300 грн., 26 грудня 2012 року - до 8000 грн., 08 липня 2013 року знизив кредитний ліміт до 7370 грн. (а.с.10). Вказані операції проведено у відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг, узгоджених з відповідачем (а.с.8-33).

Зазначеним та випискою з особового рахунку спростовуються доводи відповідача про отримання ним кредиту в сумі 3600 грн.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що врішенні суд навів п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» в старій редакції та не врахував, що постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №7 від 07 лютого 2014 року п 31 викладений в наступній редакції: « При застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному звязку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У звязку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони предявлення окремих вимог у звязку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про пропуск позивачем позовної давності, неправильно застосував норми матеріального права, що згідно з п.3 і п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову повністю.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України позивачеві суд присуджує з відповідача понесені судові витрати у справі: судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити .

Скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2015 року.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 20593 грн. 63 коп., яка складається із заборгованості за кредитом 7368 грн. 33 коп., заборгованості по процентам 9968 грн. 54 коп., заборгованості з комісії 1799 грн. 92 коп., штрафу (фіксована частина) 500 грн., штрафу (процентна складова) 956 грн. 84 коп., та судовий збір в сумі 243 грн.60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

судді: