Ухвала суду № 46407849, 06.07.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"06" липня 2015 р. Справа № 911/2802/15

Суддя господарського суду Київської області Ейвазова А.Р., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «Техімпекс» до Відкритого акціонерного товариства «Авіаційний комплекс ім. С.В.Ільюшина» про зупинення виконання договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВК «Техімпекс» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Авіаційний комплекс ім. С.В.Ільюшина» (Російська Федерація), у якому просило зупинити виконання договору поставки авіаційних двигунів Д-30КП-2 №27/07/12-1 від 27.07.2012, який укладено сторонами, на період дії непереборної сили.

У прийнятті відповідної позовної заяви слід відмовити з наступних підстав.

Відповідачем за даним позовом є особа, яка знаходиться на території іншої держави – Російської Федерації.

В силу ст.124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Законом України «Про міжнародне приватне право» встановлено порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Як визначено п.3 ч.1 ст.2 Закону, цей Закон застосовується до питань підсудності судам України справ з іноземним елементом у сфері приватноправових відносин.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону, підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі.

Так, як визначено ст.76 Закону, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

- якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

- якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

- у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

- якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

- якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

- якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

- дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

- якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

- якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

- якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

- якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

- в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

При цьому, ст.3 відповідного Закону визначено, що якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Постановою Верховної Ради України від 19.12.92 №2889-ХІІ ратифіковано Угоду про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписану у м. Києві 20.03.92 Урядами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав.

Російська Федерація є державою-учасницею цієї Угоди, яка ратифікували її 09.10.92.

Як визначено ст.1 Угоди, вона регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

В силу ст.4 Угоди, компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав:

- а) відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день висування позову; якщо у справі беруть участь декілька відповідачів, що знаходяться на території різних держав - учасниць Співдружності, спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача за вибором позивача;

- б) здійснюється торгова, промислова або інша господарська діяльність підприємства (філіалу) відповідача;

- в) виконано або має бути повністю або частково виконано зобов'язання з договору, що є предметом спору;

- г) мала місце дія або інша обставина, що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди;

- д) має постійне місце проживання або місце знаходження позивач за позовом про захист ділової репутації;

- є) знаходиться контрагент-постачальник, підрядник або той, хто надає послуги (виконує роботи), і спір стосується укладення, зміни і розірвання договорів.

При цьому, п. в ст. 4 Угоди до випадку, який розглядається, не має відношення, оскільки у даному випадку договір, який укладено сторонами, не є предметом спору. Так, дійсність відповідного договору не є предметом спору: позивач не просить визнати дійсним або недійсним такий договір; вимоги у даній справі заявлені про зупинення виконання договору. Окрім того, такий договір є підставою для виникнення зобов’язань у обох сторін – відповідача сплатити кошти, що ним же виконано, позивача – поставити товар. Спір у даній справі не є спором про укладення, зміну або розірвання договору.

Як визначено ч.2 ст.4 Угоди, компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.

Між тим, сторонами не визначено за домовленістю компетентним суд держави Україна. Як визначено п.10.2 договору №27/07/12-1 поставки авіаційних двигунів Д-30КП-2 від 27.07.2012, який укладено сторонами і який позивач просить зупинити виконанням, спори або розбіжності, які виникають з договору або у зв’язку з ним підлягають розгляду в Міжнародному комерційному суді при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації; застосоване право – законодавство Російської Федерації.

З урахуванням зазначеного, подана позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

В силу п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218грн, перерахований відповідно до платіжного доручення №60426 від 17.06.2015.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.62, ст.86 ГПК України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

1. У прийнятті позовної заяви відмовити.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «НВК «Техімпекс» (код ЄДРПОУ 32499006; адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 14; р/р 26003010106020 в ПАТ «КБ «Преміум», МФО 339555) з Державного бюджету України (Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області; ідентифікаційний номер - 37955989; 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1; р/р №31214206783001 у ГУ ДКС України у Київській області, код банку – 821018, код платежу - 22030001) 1218грн судового збору, перерахованого платіжним дорученням №6042

3. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Ухвала в частині повернення судового збору може бути пред'явлена до виконання протягом року з наступного дня після набрання нею законної сили.

Додаток: позовна заява з додатками на 22 арк., у т.ч. платіжне доручення №60426 від 17.06.2015

Суддя А.Р. Ейвазова