Рішення № 46407764, 06.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015Справа №910/13129/15

За позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва доУправління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації простягнення 19303 грн. 86 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Острова В.В. - представник за довіреністю № 47-1 від 05.01.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.05.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва з вимогами до Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 17618 грн. 17 коп., з яких 10834 грн. 94 коп. основного боргу, 631 грн. 50 коп. 3% річних та 6142 грн. 73 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства та укладеного між сторонами Договору № 443 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.12.2012 не здійснив оплату за надані позивачем послуги за період з жовтня 2012 року по грудень 2013 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 10843 грн. 94 коп. Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 631 грн. 50 коп. 3% річних за загальний період нарахування з 01.02.2013 по 30.04.2015 та 6142 грн. 73 коп. інфляційних втрат за період з лютого 2013 року по квітень 2015 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2015 порушено провадження у справі № 910/13129/15, розгляд справи призначено на 12.06.2015.

У судовому засіданні 12.06.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 06.07.2015.

30.06.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява, в якій Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації визнало позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на суму 17618 грн. 17 коп.

Судом встановлено, що вказана заява підписана Шуригайло О., яка є начальником Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації відповідно до інформації, яка зазначена на офіційному сайті Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (http://dnipr.kievcity.gov.ua/content/upravlinnya-kultury-turyzmu-ta-ohorony-kulturnoi-spadshchyny.html), з огляду на що суд приймає заяву про визнання позову.

У судовому засіданні 06.07.2015 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких, зокрема, пояснив, яким чином здійснювалось вручення платіжних документів відповідачу.

Крім того, у судовому засіданні 06.07.2015 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 10843 грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 613 грн. 97 коп. та інфляційні втрати у розмірі 7845 грн. 95 коп., що разом становить 19303 грн. 86 коп.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про збільшення позовних вимог є заявою про збільшення позовних вимог в частині інфляційних втрат та одночасно є заявою про зменшення позовних вимог в частині 3% річних.

При цьому, позивачем не надано суду доказів надсилання заяви про збільшення позовних вимог відповідачу.

Однак, враховуючи те, що збільшення розміру інфляційних втрат обґрунтоване здійсненням позивачем належного розрахунку інфляційних втрат щодо кожного простроченого платежу окремо (на виконання вимог ухвали суду від 25.05.2015), при цьому період нарахування, який зазначений у позовній заяві, позивачем не змінено, необхідність у надсиланні копії заяви про збільшення позовних вимог в частині інфляційних втрат відповідачу відсутня.

Таким чином, суд приймає заяву позивача як збільшення позовних вимог в частині інфляційних втрат та зменшення позовних вимог в частині 3% річних, і розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 443 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.12.2012 у загальному розмірі 19303 грн. 86 коп., з яких 10843 грн. 94 коп. основного боргу, 613 грн. 97 коп. 3% річних та 7845 грн. 95 коп. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 06.07.2015 представник позивача подав суду додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.07.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 06.07.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2012 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (виконавець) та Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (споживач) укладено Договір № 443 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд. 24, в якому знаходиться нежиле приміщення з окремим виходом, загальною площею 363,20 кв.м., та яке займає споживач, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати послуг за встановленим тарифом, у строк та на умовах, що передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, виконавець надає послуги відповідно до затвердженого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, згідно Додатку № 2, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору, споживач сплачує плату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ на розрахунковий рахунок виконавця, пропорційно займаній площі, згідно Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору, виконавець своєчасно нараховує плату за послуги з тримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ пропорційно займаній площі та до 20-го числа поточного місяця надає споживачу платіжну вимогу-доручення.

Згідно з п. 2.2 Договору, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ перераховується споживачем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 3-х банківських днів з дня отримання платіжної вимоги-доручення.

Відповідно до п. 2.5 Договору, тарифи та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються суб'єктами господарювання по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків з власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) встановлено відповідно до Розпоряджень Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2010 № 1221 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури» від 25.06.2011 № 830 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з п. 6.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє з 01.10.2012 до 31.12.2013.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг відносяться послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" серед іншого споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1-3 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору (Розрахунок вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 01.10.2012 за нежиле приміщення, що займає Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд. 24, площею 363,20 кв.м.), плата за послуги з утримання будинку та прибудинкової території з 01.10.2012 складає 602 грн. 44 коп. на місяць, без ПДВ.

Додатком № 2 до Договору (Тариф та структура тарифу) сторони визначили найменування послуг, що складають структуру тарифу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та вказали, що тариф за 1 кв.м. загальної площі приміщення на місяць (в т.ч. ПДВ) становить 1,99 грн.

Судом встановлено, що Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації № 330 від 01.08.2012, відповідно до законів України „Про місцеві державні адміністрації", „Про столицю України - місто-герой Київ", ст.ст. 63, 65, 78, 136 Господарського кодексу України, ст. 169 Цивільного кодексу України, Закону України „Про місцеві державні адміністрації", рішення Київської міської ради від 01.12.2011 р. № 758/6994 „Про деякі питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передані до сфери управління Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації", рішення Дніпровської районної у м. Києві ради від 14.10.2010 р. № 492 «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 р. № 27/4819 «Про питання організації управління районами у м. Києві" та в зв'язку з розірванням договорів між Дніпровською районною у місті Києві радою та ТОВ «Україна житло-сервіс» і ДП «Україна житло-сервіс» на утримання та експлуатаційне обслуговування житлового та нежитлового фонду і прибудинкових територій Дніпровського району від 01.07.2004 р. та від 27.05.2010 р. доручено Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва з 01.10.2012 р. прийняти на утримання та експлуатаційне обслуговування житловий та нежитловий фонд ЖРЕО-401, 402, 414, 416, 417; укласти в установленому порядку договори з постачальниками житлово-комунальних послуг для забезпечення утримання в належному стані житлового та нежитлового фонд ЖРЕО-401, 402, 414, 416, 417; в установленому порядку прийняти від ТОВ «Україна житло-сервіс» та ДП «Україна житло-сервіс» обладнання, матеріальні цінності та документацію ЖРЕО-401, 402, 414, 416, 417 за результатами інвентаризації.

Як пояснив позивач у письмових поясненнях, поданих до відділу діловодства суду 03.07.2015, вказаним розпорядженням увесь житловий та нежитловий фонд Дніпровського району міста Києва, в тому числі будинок № 24 по вулиці Празькій, в якому знаходиться об'єкт оренди, передано на утримання та експлуатаційне обслуговування Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва з 01.10.2012.

Судом встановлено, що за період з жовтня 2012 року по грудень 2013 року відповідач отримав від позивача послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд. 24, в якому знаходиться нежиле приміщення з окремим виходом, загальною площею 363,20 кв.м, на загальну суму 10843 грн. 94 коп. (виходячи із тарифу, зазначеного у Додатку № 1 до Договору), що було визнано відповідачем у заяві, поданій до суду 30.06.2015 (з урахуванням загальної суми позовних вимог, що зазначена у позові).

Згідно з п. 2.1 Договору, виконавець своєчасно нараховує плату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ пропорційно займаній площі та до 20-го числа поточного місяця надає споживачу платіжну вимогу-доручення.

Як пояснив позивач у письмових поясненнях, поданих у судовому засіданні 06.07.2015, надання відповідачу платіжних вимог-доручень з урахуванням звичаїв ділового обороту, що склалися між позивачем та споживачами, здійснювалось наступним чином: наступного дня після виготовлення платіжної вимоги-доручення відповідальний працівник ЖРЕО (майстер чи інженер) отримують у бухгалтерії позивача платіжні вимоги-доручення та розносять їх споживачам за адресами фактичного місцезнаходження. Таким чином, платіжна вимога-доручення, виготовлена, наприклад 21.02.2013, була доставлена відповідачу наступного дня, тобто 22.02.2013.

Відповідачем не було спростовано вказані доводи позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.2 Договору, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ перераховується споживачем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 3-х банківських днів з дня отримання платіжної вимоги-доручення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити надані позивачем платіжні вимоги-доручення протягом 3-х банківських днів з дня їх отримання.

Судом встановлено, що позивачем були виставлені відповідачу платіжні вимоги-доручення № 319 від 21.02.2013 на суму 3614 грн. 64 коп., № 85 від 13.03.2013 на суму 722 грн. 93 коп., № 158 від 22.04.2013 на суму 722 грн. 93 коп., № 214 від 21.05.2013 на суму 722 грн. 93 коп., № 330 від 12.06.2013 на суму 722 грн. 93 коп., № 185 від 11.07.2013 на суму 722 грн. 93 коп., № 198 від 12.08.2013 на суму 722 грн. 93 коп., № 303 від 09.09.2013 на суму 722 грн. 93 коп., № 303 від 09.10.2013 на суму 722 грн. 93 коп., № 188 від 12.11.2013 на суму 722 грн. 93 коп. та № 423 від 09.12.2013 на суму 722 грн. 93 коп. (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи), на яких містяться підписи представника відповідача про отримання відповідних платіжних вимог-доручень.

Таким чином, враховуючи дати виготовлення вказаних платіжних вимог-доручень, звичаї ділового обороту, які склались між позивачем та відповідачем щодо порядку та строку вручення платіжних вимог-доручень, а також строк їх оплати (п. 2.2 Договору), суд дійшов висновку, що платіжну вимогу-доручення № 319 від 21.02.2013 на суму 3614 грн. 64 коп. відповідач повинен був сплатити в строк до 27.02.2013 (включно), платіжну вимогу-доручення № 85 від 13.03.2013 на суму 722 грн. 93 коп. - в строк до 19.03.2013 (включно), платіжну вимогу-доручення № 158 від 22.04.2013 на суму 722 грн. 93 коп. - в строк до 26.04.2013 (включно), платіжну вимогу-доручення № 214 від 21.05.2013 на суму 722 грн. 93 коп. - в строк до 27.05.2013 (включно), платіжну вимогу-доручення № 330 від 12.06.2013 на суму 722 грн. 93 коп. - в строк до 18.06.2013 (включно), платіжну вимогу-доручення № 185 від 11.07.2013 на суму 722 грн. 93 коп. - в строк до 17.07.2013 (включно), платіжну вимогу-доручення № 198 від 12.08.2013 на суму 722 грн. 93 коп. - в строк до 16.08.2013 (включно), платіжну вимогу-доручення № 303 від 09.09.2013 на суму 722 грн. 93 коп. - в строк до 13.09.2013 (включно), платіжну вимогу-доручення № 303 від 09.10.2013 на суму 722 грн. 93 коп. - в строк до 15.10.2013 (включно), платіжну вимогу-доручення № 188 від 12.11.2013 на суму 722 грн. 93 коп. - в строк до 18.10.2013 (включно) та платіжну вимогу-доручення № 423 від 09.12.2013 на суму 722 грн. 93 коп. в строк до 13.12.2013 (включно).

При цьому, судом встановлено, що у платіжній вимозі-дорученні № 319 від 21.02.2013 на суму 3614 грн. 64 коп. (копія знаходиться в матеріалах справи) позивачем зазначено, що вказана сума коштів, яка підлягає сплаті, складається із 602,44 грн. (без ПДВ) за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за лютий 2013 року та 2409,76 грн. (без ПДВ) добору по наданню послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Як зазначив позивач у письмових поясненнях, поданих до відділу діловодства суду 03.07.2015, до платіжної вимоги-доручення № 319 від 21.02.2013 ним були включені послуги, надані відповідачу за жовтень 2012 року - січень 2013 року на суму 2409 грн. 76 коп. (без ПДВ).

Судом встановлено, що згідно з п. 6.1 Договору № 443 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.12.2012 сторони погодили, що даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє з 01.10.2012 до 31.12.2013.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованим включення позивачем до платіжної вимоги-доручення № 319 від 21.02.2013 грошових коштів у розмірі 2409,76 грн. (без ПДВ), які є платою за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за жовтень 2012 року - січень 2013 року, що також не заперечувалось відповідачем у заяві, поданої до суду 30.06.215, в якій відповідач визнав позовні вимоги.

Як встановлено судом, свій обов'язок з оплати за надані позивачем послуги за Договором № 443 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.12.2012 за період з жовтня 2012 року по грудень 2013 року відповідач не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 10843 грн. 94 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації у розмірі 10843 грн. 94 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не заперечувались, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в частині стягнення з Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації суми основного боргу у розмірі 10843 грн. 94 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 613 грн. 97 коп. 3% річних за загальний період нарахування з 25.02.2013 по 30.04.2015 (щодо кожного простроченого платежу окремо) в редакції заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначений початок періоду нарахування (дату виникнення прострочення) 3% річних щодо кожного простроченого платежу.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок 3% річних:

№ платіжної вимоги-дорученняСума боргуПеріод прострочення Сума 3% річних за період прострочення, грн.№ 319 від 21.02.20133614,64 грн. 28.02.201330.04.2015235,30№ 85 від 13.03.2013722,93 грн. 20.03.201330.04.201545,87№ 158 від 22.04.2013722,93 грн. 27.04.201330.04.201543,61№ 214 від 21.05.2013722,93 грн. 28.05.201330.04.201541,77№ 330 від 12.06.2013722,93 грн. 19.06.201330.04.201540,46№ 185 від 11.07.2013722,93 грн. 18.07.201330.04.201538,74№ 198 від 12.08.2013722,93 грн. 17.08.201330.04.201536,96№ 303 від 09.09.2013722,93 грн. 14.09.201330.04.201535,29№ 303 від 09.10.2013722,93 грн. 16.10.201330.04.201533,39№ 188 від 12.11.2013722,93 грн. 19.11.201330.04.201531,37№ 423 від 09.12.2013722,93 грн. 14.12.201330.04.201529,89Всього:612,65Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в частині стягнення з Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації 3% річних у розмірі 613 грн. 97 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 612 грн. 65 коп.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7845 грн. 95 коп. інфляційних втрат за загальний період нарахування з березня 2013 року по квітень 2015 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначені добутки показників інфляції за періоди прострочення щодо кожного платежу окремо.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат:

№ платіжної вимоги-доручення Період заборгованості (дата, місяць, рік)Сума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу, грн.№ 319 від 21.02.201328.02.2013 - 30.04.20153614,641,7192598,93№ 85 від 13.03.201320.03.2013 - 30.04.2015722,931,719519,79№ 158 від 22.04.201327.04.2013 - 30.04.2015722,931,719519,79№ 214 від 21.05.201328.05.2013 - 30.04.2015722,931,717518,34№ 330 від 12.06.201319.06.2013 - 30.04.2015722,931,717518,34№ 185 від 11.07.201318.07.2013 - 30.04.2015722,931,717519,79№ 198 від 12.08.201317.08.2013 - 30.04.2015722,931,731528,46№ 303 від 09.09.201314.09.2013 - 30.04.2015722,931,731528,46№ 303 від 09.10.201316.10.2013 - 30.04.2015722,931,724523,40№ 188 від 12.11.201319.11.2013 - 30.04.2015722,931,721521,23№ 423 від 09.12.201314.12.2013 - 30.04.2015722,931,721521,23Всього:7817,76Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в частині стягнення з Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації інфляційних втрат у розмірі 7845 грн. 95 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 7817 грн. 76 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02100, м. Київ, вул. Будівельників, буд. 34/1; ідентифікаційний код: 37397258) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г; ідентифікаційний код: 03366612) суму основного боргу у розмірі 10843 (десять тисяч вісімсот сорок три) грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 612 (шістсот дванадцять) грн. 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 7817 (сім тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 1824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 21 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 09.07.2015

Суддя І.М. Отрош