Ухвала суду № 46375933, 06.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 356/138/15ц Головуючий у І інстанції Капшученко І.О.Провадження № 22-ц/780/3543/15 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 49 06.07.2015

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Воробйової Н.С., Даценко Л.М.,при секретарі:Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Березанського міського суду Київської області від 27 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, який обґрунтований тим, що 20.11.1999 року по 08.01.2014 року перебувала у шлюбі з відповідачем від якого мають неповнолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу залишився проживати з нею та перебував на повному її утриманні.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 08.02.2014 року у справі № 2/356/119/14-ц з боржника, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_7, у розмірі ? частини всіх видів його заробітку, починаючи з 24.01.2014 року до досягнення сином повноліття.

ОСОБА_6 рішення суду не виконує, тому за ним утворилась заборгованість по виплаті аліментів в сумі 9800 грн. 32 коп. Неодноразово уточнюючи позовні вимоги, остаточно позивач просила стягнути неустойку за період з 24.01.2014 року по 31.03.2015 року у сумі 19 619,63 грн.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 27 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 2 946,61 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Додатковим рішенням Березанського міського суду Київської області від 29 квітня 2015 року відмовлено в решті позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції, через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, оскільки вважає, що зроблений судом розрахунок пені є незаконним.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що з 20.11.1999 року по 08.01.2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі та мають неповнолітнього сина, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 08.02.2014 року було стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_7, у розмірі ? частини всіх видів його заробітку, починаючи з 24 січня 2014 року до досягнення сином повноліття.

Виконавчий лист видано 31.03.2014 року, 07.04.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Через неналежне виконання обов'язку щодо сплати аліментів у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 01 лютого 2015 року становила 9800,32 грн., що підтверджується довідкою відділу ДВС відділом ДВС Березанського Міського управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області, №189 від 04.02.20115, (а.с.10).

Відповідачем надано довідку про доходи від 24.03.2015 року, що підписана керівником підприємства та головним бухгалтером, з відтиском печатки де зазначено, що він працював протягом квітня - вересня 2014 року (а.с.25).

Згідно довідки - розрахунку №498 від 01.04.2015 року виданою відділом ДВС Березанського Міського управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області, заборгованість ОСОБА_6, з урахуванням того, що він працював у період з квітня по вересень 2014 року, складає 8754,72 грн., станом на 01.04.2015 (а.с.47).

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по аліментам утворилася саме з вини відповідача, який є працездатним за віком, станом здоров'я, доказів зворотнього на час розгляду справи суду надано не було, а тому позовні вимоги про стягнення неустойки є цілком обгрунтованими. Що ж стосується розміру неустойки, то в цій частині суд першої інстанції вважав позовні вимоги обгрунтованими частково, оскільки розрахунок проведений позивачем не грунтується на нормах закону, і у зв»язку з цим, суд провів свій розрахунок.

Колегія суддів погоджується по суті з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 та ч. 9 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України. Спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Статтею 196 СК України передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розмір нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції вірно проведено розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, оскільки було визначено розмір неустойки за кожен місяць окремо (не наростаючим способом), так як сума боргу за січень не повинна додаватися до суми боргу за лютий для нарахування пені за лютий і тд., а вподальшому нарахована пеня за кожен окремий місяць додається за всі місяці існування заборгованості, і становить загальний розмір.

Доводи ж апеляційної скарги, щодо необхідності проведення розрахунку заборгованості норстаючим способом (у бік збільшення) за кожен місяць з урахуванням попередньої заборгованості і потім визначення пені за кожен місяць окремо не грунтуються на нормах матеріального права і є безпідставними, а тому розцінюються колегією суддів критично та до уваги не приймаються.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 27 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Л.М.Даценко

Н.С.Воробйова