Постанова № 46353702, 30.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа№ 910/29133/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Павлік О.М.

від відповідача - Козленко О.В.

від третьої особи - 1 не з`явився

від третьої особи - 2 не з`явився

від третьої особи - 3 не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2015 (головуючий суддя Полякова К.В., судді: Отрош І.М., Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"

до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Войтовський В.С.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С.В.

Публічне акціонерне товариство "Неос Банк"

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

Постанову прийнято 30.06.2015 у зв`язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 09.06.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2015 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 31.03.2015 повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями, апеляційну скаргу для розгляду було передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного суду від 30.04.2015 у зв'язку з перебуванням судді Андрієнко В.В. на лікарняному, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.06.2015, в складі колегій суддів: головуючий суддя Шапран В,В., судді: Буравльов С.І., Жук Г.А.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у зв`язку з виходом з лікарняного судді Андрієнко В.В., а також формування постійного складу судової колегії для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою суду від 09.06.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання на визначену дату з`явилися представники позивача та відповідача та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду скарги повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

12.10.2010 між Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа" був укладений кредитний договір №14-694/2010.

Відповідно до умов договору банк надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у вигляді відновлювальної кредитної лінії.

Сума кредиту за договором складала 1500000 доларів США, строк повернення кредиту - до 11.10.2012, процентна ставка за користування кредитом становить: LIBOR (1М) + 10,5% річних за строкову заборгованість та LIBOR (1М) + 15,5% річних за прострочену заборгованість та визначений графік погашення кредиту.

Відповідно до додаткових угод до вказаного кредитного договору змінена сума кредиту, строк його погашення, графік погашення кредиту, відповідно до яких остаточна сума кредиту визначена у розмірі 4 465 000 доларів США, а строк погашення кредиту - 11.10.2017.

Так, у забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору, між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір від 22.02.2012, посвідченого Джурик М.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 58, 59.

У подальшому, 30.09.2014 Публічне акціонерне товариство "НЕОС БАНК" (клієнт), яке є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "БАНК КІПРУ" та Публічне акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" (фактор), уклали договір факторингу №13/14-Ф про те, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до ТОВ "Основи" за кредитним договором №14-694/2010 від 12.10.2010.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальника своїх зобов`язань за кредитним договором, ПАТ «Альфа банк» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за вчинення виконавчого напису, на підставі іпотечного договору.

04.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. вчинено виконавчий напис № 4051 про звернення стягнення на об'єкт іпотеки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Основа" у межах суми звернення стягнення - 5 161 613,90 доларів США за кредитним договором № 14-694/210 від 12.10.2010, що укладений між ПАТ "Банк Кіпру" - Банк та ТОВ "Основа" - Позичальник.

Позивач, звертаючись із позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що вказані виконавчі написи необхідно визнати такими, що не підлягають виконанню, оскільки між сторонами існує спір щодо розміру боргу за кредитним договором, та крім того, стягувачем був пропущений строк для звернення до нотаріуса із вимогою про вчинення виконавчого напису.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика"глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад"ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Позивач, мотивуючи свої позовні вимоги, зокрема зазначав як підставу їх задоволення - пропуск відповідачем строку звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Проте, суд першої інстанції не прийняв зазначені обґрунтування та докази як підставу для задоволення позовних вимог і колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із такою позицією суду, зважаючи на наступне.

Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, у цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (частина перша статті 35 Закону України "Про іпотеку").

Так, оскільки 24.10.2014 на адресу ТОВ "Основа" відповідачем направлено повідомлення про порушення основного зобов'язання № 96508-10-б/б, яке отримано ТОВ "Основа" 27.10.2014, а тому строк протягом якого може бути вчинено виконавчий напис нотаріуса становить до 27.10.2015 року.

Щодо посилання позивача на відсутність письмового повідомлення ТОВ "Основи", як боржника, про зміну кредитора у зобов'язанні, яка відбулась на підставі договору факторингу, а отже у нового кредитора, не виникло право на стягнення коштів, а у ТОВ "Основа" обов'язку по їх оплаті, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.(ст.1080 ЦК України)

Згідно із статтею 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, наданих на підтвердження своїх заперечень представником відповідача в суді першої інстанції, ПАТ «Альфа-Банк» направляло повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором листами № 89182-10-б/б від 03.10.2014, яке отримане 09.10.2014 та № 89185-10-б/б від 03.10.2014, отримане 09.10.2014.

Таким чином, в цій частині обґрунтування позовних вимог є неправомірними, не підтвердженими відповідними доказами та спростовані вище наведеним.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно із пунктом 1 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999, № 1172 для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання.

Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання;

в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Відповідно до глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012, № 296/5, (в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчого напису), а саме п. 3.1 нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Тобто, відповідно до вищенаведених норм, обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника.

Апелянт, не погоджуючись із прийняти судом першої інстанції рішеннням, мотивує свої заперечення тим, що нотаріус перевірив усі необхідні документи для підтвердження факту безспірності заборгованості та вчинив виконавчий напис відповідно до норм чинного законодавства України.

Проте, колегія суддів не погоджується із такою позицією апелянта, зважаючи на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами під час розгляду справи, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису від 04.12.2014 між сторонами триває судовий спір у справі за позовом ПАТ "Альфа Банк" до ТОВ "Основа" та поручителів.

Зокрема, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03.12.2014 у справі №757/32202/14-ц повністю задоволено позов Публічного акціонерного товариство "Альфа-Банк" до Карпенка Юрія Володимировича, Товариства з обмеженою відповідальності "Основа", Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька Основа", Спільно українсько-французького підприємства з іноземним капіталом "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 4 797 635,14 доларів США, що станом на 18 серпня 2014 року складає 62 720 976,24 грн.

Твердження апелянта проте, що на момент винесення рішенням Господарським судом міста Києва вказане вище рішення районного суду набрало чинності, що додатково підтверджує наявність та безспірність заборгованості позивача перед відповідачем спростовується наступним.

Як вбачається із наявних матеріалів справи ТОВ «Основа» 19.12.2014 звернулося до Апеляційного суду міста Києва із апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26.02.2015 апеляційні скарги були відхилені, рішення Печерського районного суду міста Києва було залишено без змін.

Разом з цим, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 20.03.2015 відкрито касаційне провадження та зупинено виконання оскаржуваного рішення.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія ухвали Верховного суду України від 27.05.2015, відповідно до якої зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва до закінчення провадження про перегляд Верховним судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29.04.2015.

Таким чином ані на момент вчинення виконавчого напису, ані на момент винесення оскаржуваного рішення Господарським судом міста Києва рішення Печерського районного суду міста Києва не набрало чинності, а отже спір між сторонами стосовно заборгованості за кредитним договором не був вирішений остаточно, що в свою чергу спростовує доводи апелянта про доведеність факту безспірність заборгованості позивача.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано дійшов висновку, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису від 04.12.2014, Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" не доведено належним чином безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин сторін.

Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, спростовує факт безспірності заборгованості боржника.

Вищезазначене вказує на відсутність у написі сили виконавчого документу, через що напис підлягає визнанню судом таким, що не підлягає виконанню.

Дана позиція викладена в постановах Верховного суду України від 04.03.2015 та 11.03.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, зважаючи на все вище зазначене, Господарський суд міста Києва правомірно дійшов висновку, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, про звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" на підставі іпотечного договору та договору про відступлення (передачі) прав за іпотечним договором, з порушенням приписів чинного законодавства України, а тому правомірно був визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Зважаючи на все вище зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа", а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" не підлягає задоволенню.

Апеляційна інстанція також вважає за необхідне зазначити, що Господарський суд міста Києва, постановляючи оскаржуване рішення, в мотивувальній частині посилався на Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, яка станом на день вчинення виконавчого напису та винесення рішення судом першої інстанції втратила свою чинність, відповідно до наказу міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Проте, вказане, з урахуванням норм чинного законодавства України, а саме господарського процесуального кодексу, не є підставою для скасування чи зміни рішення суду, яке по суті позовних вимог було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у справі № 910/29133/14 - без змін.

Матеріали справи № 910/29133/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов