Ухвала суду № 46334319, 01.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4896/15

Справа № 643/9084/14-ц Головуючий 1 інстанції Сугачова О.О.

Категорія:договірна Доповідач: Яцина В.Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді - Яцина В.Б.

Суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.

за участю секретаря : Костюченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 06 травня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6, про зобов'язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИЛА:

20.06.2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів, яким просить зобов'язати укласти правочин купівлі-продажу автомобілю марки «Daewoo Sens Т13110», 2006 року випуску, р/н НОМЕР_1.

В обґрунтуванні позовних вимог вказав, що з ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з вересня 2007р. по 18.07.2013р. Маючи сумісне бажання придбати автомобіль, у вересні 2012р. дізнались, що ОСОБА_4 має намір продати свій автомобіль «Daewoo Sens ТІ3110», 2006 року випуску, р/н НОМЕР_1. При цьому, останній самостійно продажем не займається, а за його дорученням діє ОСОБА_5, з яким знайома дружина. З дружиною оглядали автомобіль і вирішили придбати за 40000грн. 02.10.2012р. вказана сума сплачено ОСОБА_5, однак у нотаріуса оформлено не купівлю - продажу автомобіля, а довіреність за правом експлуатації, ремонту, керування, розпорядження автомобілем на ім'я ОСОБА_6 й ОСОБА_5 від імені ОСОБА_4 зобов'язався у найближчий час оформити договір купівлі-продажу. Відповідачі свого зобов'язання не виконали.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали викладені обставини, просили вимоги позову задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 надав заяву про слухання справи за його відсутністю, щодо позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи належним чином.

ОСОБА_6., її представник з вимогами позову не погодились, надавши письмові заперечення щодо його вимог.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06 травня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановите нове, яким задовольнити його позов повністю, посилаючись на те, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним. Вказав, що судом неповно були з'ясовані обставини по справі, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права; суд не взяв до уваги, що між сторонами були фактичні договірні правовідносини, проте не було дотримано форми правочину.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, за участю учасників судового засідання, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних причин.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (ч. 1 ст. 244 ЦК України).

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Судом правильно встановлено, що позивач та ОСОБА_6. перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.09.2007р., який розірвано 18.07.2013р.

Відповідно до довіреності від 20.04.2011р., серії ВРК № 307641, р/н НОМЕР_2, посвідченої приватним нотаріусом ХМНО Дряпко О.О., ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_5 користуватися та розпоряджатися належним ОСОБА_4 автомобілем «Daewoo Sens Т13110», 2006 року випуску, р/н НОМЕР_1, строком на 10 років з правом часткового або повного передоручення.

Відповідно до довіреності від 02.10.2012р., серії ВРХ №938374, р/н 4067, посвідченої приватним нотаріусом ХМНО Жовнір Я.В. ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_6 експлуатувати, ремонтувати та слідкувати за технічним станом, а також керувати, розпоряджатися належним ОСОБА_4 автомобілем «Daewoo Sens Т13110», 2006 року випуску, р/н НОМЕР_1, дія довіреності до 20.04.2021р.

Таким чином, ОСОБА_4, як власник спірного автомобіля, дійсно здійснив волевиявлення та видав довіреність ОСОБА_5 для представництва, а ОСОБА_5 від імені власника автомобіля уповноважив ОСОБА_6 чинити певні дії стосовно автомобіля «Daewoo Sens Т13110», 2006 року випуску, р/н НОМЕР_1.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з недоведеності укладення договору купівлі-продажу вказаного автомобіля, стосовно якого було встановлено волю його власника лише на видачу довіреності.

Належних та допустимих доказів на спростування такого висновку районного суду матеріали справи не містять, не були вони надані при апеляційному розгляді справи. У даному випадку відсутні підстави для застосування положень ст. 235 ЦК України щодо удаваного правочину, тому колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду.

Крім того, згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Належною формою договору купівлі-продажу автомобіля є письмова, що відповідає положенню п. 3 ч.1 ст. 208 ЦК України, яка передбачає необхідності вчинення правочинів між фізичними особами у письмовій формі на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» передбачена письмова форма договору купівлі-продажу автомобілів. Відповідно до п.4 зазначеної постанови перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділу ДАІ.

В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, що умовою отримання автомобіля ОСОБА_3 в користування, крім довіреності, була передача грошових коштів, що відповідно до ст. 655 ЦК України є необхідною суттєвою умовою договору купівлі-продажу. Позивач також не довів наявність перешкод реально укласти між сторонами договір купівлі-продажу, про визнання якого укладеним він просив суд.

Тому висновки районного суду про недоведеність укладення договору купівлі-продажу є законними, обґрунтованими і доводами скарги, які об'єктивно нічим не підтверджені, не спростовуються.

Оскільки таким чином суд першої інстанції ухвалив своє рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, то з передбачених ст. 308 ЦПК України підстав апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 315, 317, 319-325 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 06 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: