Вирок № 46311351, 08.07.2015, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1607/14-к

Провадження № 1-кп/165/3/15

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

при секретарі Навроцькій М.Р.,

за участю прокурора Данилюка О.В.,

захисника адвоката ОСОБА_1,

представників потерпілого ОСОБА_2, ОСОБА_3,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі Нововолинського міського суду судовий розгляд кримінального провадження №12014030050000233 від 28 березня 2014 року відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Нововолинська Волинської області, українка, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружена, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, працює продавцем продовольчих товарів на ОСОБА_6 "Українські торгівельні мережі", інвалідом І-ІІ групи не являється, не судима, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, суд,

встановив:

ОСОБА_4 16 серпня 2013 року згідно наказу ОСОБА_6 "Українські торгівельні мережі" №01-2/326 від 16 серпня 2013 року була прийнята на посаду продавця продовольчих товарів у ятку №7, мережі пересувних торгівельних точок "М'ясна точка", розташованої за адресою: м. Нововолинськ, мікрорайон Шахтарський.

Так, ОСОБА_4 будучи ознайомленою із своєю посадовою інструкцією та функціональними обов'язками, зокрема: щодо здійснення управління магазином, здійснення контролю за збереженням товарів, торгового устаткування і інших матеріальних цінностей, в порушення вищевказаних вимог та грубо їх ігноруючи, в особистих інтересах, керуючись корисливим умислом, у період часу з 16 серпня 2013 року по 27 березня 2014 року у м. Нововолинську, будучи відповідальною особою за втрату, псування і недостачу товарів і інших матеріальних цінностей, які були їй ввірені, під час здійснення торгівельної діяльності привласнила кошти, що перебували у її віданні, які надходили як виручка за проданий нею товар у сумі 26884,50 грн., чим спричинила ОСОБА_6 "Українські торгівельні мережі" майнову шкоду на вищевказану суму.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому їй злочині не визнала, показала, що влаштувалась на роботу продавцем у кіоск "М'ясна точка", що знаходиться на Шахтарському мікрорайоні у м. Нововолинську 14 серпня 2013 року. Цим числом нею власноручно було написано заяву про прийом на роботу. Трудовий договір, обов'язки (правила) та інші документи, усього п'ять документів на яких стоїть ніби її підпис вона не підписувала. Однак знає, що у її обов'язки входило прийняти товар, продати його та здати виручку, що вона в подальшому і робила: приймала товар згідно накладних та продавала його, отриману виручку здавала інкасації, яка проводилась щодня з 13 год. по 17 год., контрольні стрічки від касового апарату заносила у центральний магазин, що знаходиться на бульварі Шевченка у м. Нововолинську. У кіоску вона працювала одна. До нового 2014 року працювала без книги РРО, оскільки її не було з часу, коли вона почала працювати. Після нового року було замінено касовий апарат на новий. За час її роботи приблизно щомісячно бухгалтером на ім'я ОСОБА_3 (напевно прізвище ОСОБА_7) проводилась ревізія, останньою підписувались акти ревізії, недостачі не було. Всього за час її роботи було проведено приблизно п'ять ревізій, передостання була 25 лютого 2014 року. 25 березня 2014 року вона написала заяву на звільнення у зв'язку з інцидентом на роботі, у той же день була проведена ревізія, жодних претензій до неї не було. В подальшому їй стало відомо, що 27 березня 2014 року було проведено у її торгівельному кіоску ревізію, за наслідками якої було виявлено недостачу у сумі приблизно 28600 грн. Про проведення даної перевірки її ніхто не повідомляв, присутня при цьому не була, акта перевірки їй ніхто не надсилав, взагалі після 25 березня 2014 року вона жодних документів не підписувала. Виручені кошти у сумі 810 грн. за 25 березня 2014 року вона занесла у центральний магазин та віддала ОСОБА_8. 27 чи 28 березня 2014 року до неї додому приїздили: ОСОБА_8, ОСОБА_7, остання їй погрожувала, заставляла написати розписку, що вона поверне 28000 грн. недостачі. Через декілька днів до неї знову додому приїздила ОСОБА_7 та директор (прізвище ОСОБА_9), однак дверей вона їм не відчинила. Зазначила, що грошей з каси ніколи не брала, інколи на вихідні, коли не було інкасації приносила гроші додому, оскільки у кіоску сигналізація не працювала.

Не зважаючи на такі показання обвинуваченої ОСОБА_4, її вина у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Представник потерпілого ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив, що приблизно 27-28 березня 2014 року було проведено ревізію у кіоску, де працювала ОСОБА_4 та виявлено недостачу. Остання акт ревізії підписувати відмовилась, про що було зазначено у самому акті. В той же день акт ревізії, наказ про призначення ревізії, пропозицію про добровільне відшкодування шкоди було направлено на адресу обвинуваченої. В подальшому було подано заяву у міліцію. На стадії досудового розслідування за вказівкою слідчого було проведено незалежну аудиторську перевірку, що підтвердила факт недостачі коштів у кіоску за час роботи ОСОБА_4, за цей же період жодних відомостей, що з робочого місця обвинуваченої було здійснено крадіжки не було. Зазначив, що з 08 по 13 серпня 2013 року ОСОБА_4 працювала у кіоску за договором підряду. Не заперечив, що ревізії за час роботи ОСОБА_4 проводились як зазначала остання, однак вони були товарними. Недостачу виявила бухгалтер ОСОБА_10 лише у 2014 році, коли вона документально "закривала" 2013 рік. Касова ревізія проводилась лише один раз 27-28 березня 2014 року, яка тривала приблизно 5-10 хв., знає, що на проведення даної ревізії приїхав бухгалтер ОСОБА_11, який і раніше проводив товарні ревізії у ОСОБА_4 (а не ОСОБА_10), крім того була ОСОБА_12 та ОСОБА_10.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні підтвердила, що у 2013 році працювала бухгалтером на ОСОБА_6 "Українські торгівельні мережі", розрахувалася із роботи в кінці травня 2014 року, її робоче місце знаходилось у м. Луцьку в офісі. В коло її обов'язків входило обліковування банківських виписок, перевірка звітів РРО тощо, зокрема і по м. Нововолинську. Їй відомо, що ОСОБА_4 працювала на підприємстві з серпня 2013 року. Коли у лютому 2014 року зводила 2013 рік по торговій точці, де працювала обвинувачена, при перевірці бухгалтерського обліку виявила, що ОСОБА_4 не здала у банк приблизно 20000 грн., відразу зателефонувала останній, на що вона сказала, що знає про це, що гроші забрала додому, обіцяла їх здати. При цьому просила не повідомляти про даний випадок директора. Вона повіривши ОСОБА_4, про нестачу коштів керівництво не повідомила. Після цього неодноразово телефонувала обвинуваченій, однак та коштів не повернула. У березні 2014 року зрозумівши, що ОСОБА_4 грошей повертати не збирається повідомила про це головного бухгалтера ОСОБА_13 Зазначила, що ревізії у торговій точці, де працювала ОСОБА_4 проводились вибірково, і це були товарні ревізії, грошові ревізії не проводились. Категорично стверджує, що в березні 2014 року з ОСОБА_4 не спілкувалась, вдома у неї не була, на ревізію не виїжджала, могла проводити лише документальну ревізію у м. Луцьку (за документами). Після проведення касової ревізії весною 2014 року їй від колег стало відомо, що лише за один день по торговій точці ОСОБА_4 недостача готівкових коштів становила приблизно 700 грн. Крім того, на початку вересня 2013 року по телефону ОСОБА_4 повідомила їй, що у неї немає КОРО, про що вона особисто написала заяву у міліцію, за наслідками її зави було видано довідку, що КОРО не знайдено і довідку в ОДПІ про реєстрацію. В цей час "Z" звіти з касового апарату ОСОБА_4 передавала у бухгалтерію підприємства. Касовий апарат у торговій точці ОСОБА_4 було замінено в жовтні-листопаді 2013 року та заведено нову КОРО. Ствердила, що обвинувачену ОСОБА_4 бачить у суді у перший раз.

Копією наказу (розпорядження) №01-2/326 (т.2 а.с.4) підтверджується, що ОСОБА_4 з 16 серпня 2013 року було прийнято на роботу у ятку №7 (м. Нововолинськ, мікрорайон Шахтарський) продавцем продовольчих товарів.

Дані обставини також підтверджуються копією трудової книжки ОСОБА_4 (т.2 а.с.237-239).

Згідно копії договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 16 серпня 2013 року (т.2 а.с.194) ОСОБА_4 як продавець магазину "М'ясна точка №7", що на мікрорайоні Шахтарському у м. Нововолинську прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення ввірених їй підприємством матеріальних цінностей.

Висновком №4476 від 14 січня 2015 року криміналістичної експертизи з дослідження підписів (т.1 а.с.102-107) підтверджується, що підписи від імені ОСОБА_4, розташовані після слова "Працівник" в нижній частині договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 16 серпня 2013 року, виконі самою ОСОБА_4

Згідно актів інвентаризації товарів (т.2 а.с.222-236) підтверджується, що у період з 21 серпня 2013 року по 11 березня 2014 року на робочому місці ОСОБА_4 проводилась інвентаризація саме товарів.

Згідно копії постанови за справою про адміністративне правопорушення (т.2 а.с.205) було встановлено, що 25 березня 2014 року ОСОБА_4 на ринку мікрорайону Шахтарського у м. Нововолинську обзивала нецензурною лайкою громадянина.

Згідно наказу директора ОСОБА_6 "Українські торгівельні мережі" відсторонено від роботи ОСОБА_4 продавця продовольчих товарів магазину №7, м. Нововолинськ, мікрорайон Шахтарський з 27 березня 2014 року у зв'язку із притягненням останньої до адміністративної відповідальності.

Копією акта №27/03 від 27 березня 2014 року ОСОБА_6 "Українські торгівельні мережі" (т.2 а.с.8-9) підтверджується, що під час інвентаризації наявності грошових коштів, цінностей у магазині "М'ясна точка" м. Нововолинськ, мікрорайон Шахтарський, продавець ОСОБА_4 виявлено наявність готівки 810,70 грн., недостача грошових коштів на суму 28754,68 грн. ОСОБА_4 відмовилась підписувати даний акт, що підтверджено ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_8

Згідно копії опису вкладення у цінний лист (т.2 а.с.214) вищевказаний акт та інші документи 28 березня 2014 року згідно поштового штемпеля було надіслано ОСОБА_4 на адресу місця проживання.

Копією пояснення ОСОБА_4 від 24 березня 2014 року директору ОСОБА_9 (т.2 а.с.211) підтверджується, що остання зазначає, що гроші (виручка) знаходяться вдома у останньої, оскільки вона забирає їх додому, бо не працює сигналізація.

Завірену копію наказу №01-2/326 від 16 серпня 2013 року про прийняття ОСОБА_4 на роботу продавцем продовольчих товарів; завірену копію акту інвентаризації наявності грошових коштів та цінностей №27/03 від 27 березня 2014 року; завірені копії банківських виписок-звірок на 123 арк.; завірену копію Z-звіту та ксерокопію книги КОРО на 55 арк.; завірені копії оборотно-сальдових відомостей на 6 арк.; завірену копію договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 16 серпня 2013 року було оглянуто (т.2 а.с.240) та приєднано до матеріалів кримінального провадження у якості речових доказів (т.2 а.с.241).

Копією аудиторського висновку №01/02 незалежної аудиторської фірми ПП "АФК-Аудит" від 18 червня 2014 року (т.3 а.с.1-7) підтверджується, що за період серпня 2013 року березня 2014 року на робочому місці ОСОБА_4 у магазині №7 "М'ясна точка" у м. Нововолинську, з урахуванням усунення розбіжностей документального оформлення розрахунково-касових документів, що мають відповідати вимогам чинного законодавства було виявлено нестачу грошових коштів на суму 26884,50 грн.

До показань обвинуваченої ОСОБА_4 на заперечення своєї вини у вчиненні інкримінованого їй злочину суд відноситься критично і сприймає такі її показання як спосіб захисту від пред'явленого їй обвинувачення.

Показання обвинуваченої ОСОБА_4 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_10, показаннями самої обвинуваченої, яка ствердила, що була ознайомлена із своїми обов'язками продавця, хоча документів про ознайомлення із посадовими обов'язками не підписувала, копією письмового пояснення обвинуваченої датованого 24 березня 2014 року, тобто до часу притягнення її до адміністративної відповідальності і відповідно до ініціювання проведення ревізії її роботодавцем, у якому вона зазначає про те, що гроші (виручка) знаходяться у неї вдома, копією акта інвентаризації від 27 березня 2014 року (т.2 а.с.8-9), копією аудиторського висновку незалежної аудиторської фірми ПП "АФК-Аудит" (т.3 а.с.1-7), та іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, які узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_10 та спростовують показання обвинуваченої ОСОБА_4

Підстав оговорювати свідком ОСОБА_10 обвинувачену ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.

У фабулі обвинувачення інкримінованого ОСОБА_4 злочину зазначено: ОСОБА_4 згідно договору підряду від 08 червня 2013 року наказом ОСОБА_6 "Українські торгівельні мережі" №01-2/326 від 16 серпня 2013 року була прийнята на посаду продавця продовольчих товарів у ятку №7, мережі пересувних торгівельних точок "М'ясна точка", розташованої за адресою: м. Нововолинськ, мікрорайон Шахтарський та у період часу з 08 серпня 2013 року по 27 березня 2014 року привласнила кошти. Однак дане твердження в ході судового розгляду дослідженими доказами не підтвердилось.

Так, з копії договору підряду від 08 серпня 2013 року (т.2 а.с.216) вбачається, що виконавець ОСОБА_4 зобов'язується виконати роботу по дослідженню кон'юнктури ринку і виявлення громадської думки щодо якості наданих послуг відвідувачам (покупцям) з боку магазину №7 "М'ясна точка" за адресою: м. Нововолинськ, мікрорайон Шахтарський у строк з 08 по 15 серпня 2013 року. Крім того на підрядника (ОСОБА_4Г.) не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку замовника, останній у свою чергу не несе перед виконавцем ніяких зобов'язань, передбачених КЗпП.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що початком роботи обвинуваченої у потерпілого слід рахувати 16 серпня 2013 року на підставі наказу ОСОБА_6 "Українські торгівельні мережі" №01-2/326 від 16 серпня 2013 року про прийняття ОСОБА_4 на роботу продавцем продовольчих товарів та відповідно початок інкримінованих останній дій 16 серпня 2013 року.

Суд визнає недопустимими докази: копію зобов'язання працівника ОСОБА_6 "Українські торгівельні мережі" (т.2 а.с.206-207), копію правил прийому на роботу на підприємство (т.2 а.с.208), копію правил звільнення працівника з роботи (т.2 а.с.209-210), копію посадової інструкції продавця продовольчих товарів (т.2 а.с.218), копію посадової інструкції продавця продовольчих товарів (т.2 а.с.219-220), оскільки підписи у даних документах згідно висновку криміналістичної експертизи (т.1 а.с.102-107) виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Суд не бере до уваги копію повідомлення ГУ Міндоходів у Волинській області (т.1 а.с.79), оскільки даний документ жодним чином не спростовує і не ставить під сумнів вчинення обвинуваченою ОСОБА_4 інкримінованого їй злочину, а може свідчити лише про недотримання ОСОБА_6 "Українські торгівельні мережі" законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій тощо.

Суд також не бере до уваги і визнає недопустимим доказом показання свідка ОСОБА_11, який показав що працює бухгалтером по реалізації у ОСОБА_6 "Українські торгівельні мережі". Під час товарної інвентаризації визначається який обсяг товару є фактично на час проведення ревізії, ці дані вносяться у програму "1С бухгалтерія" підприємства, у дану програму також автоматично вноситься реалізація та повернення товару облікова кількість товару, таким чином виявляється, чи є надлишок чи недостача товару. Товарна інвентаризація проводиться згідно графіку (приблизно один раз на місяць), готівка у цьому випадку до уваги не береться. Зазначив, що йому відомо, що ОСОБА_4 працювала продавцем у м. Нововолинську з серпня 2013 року по березень 2014 року, постійно спілкувався з нею по телефону. 27 березня 2014 року він приїздив на інвентаризацію готівкових коштів у торгову точку, де працювала обвинувачена, крім нього були ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_12. Обвинуваченої на робочому місці не було, була інший продавець, прізвища якої він не знає. Після проведення ревізії ОСОБА_12 поїхала до обвинуваченої, щоб та підписала акт, однак та відмовилась. Було виявлено недостачу коштів, суми він не пам'ятає, однак зазначив, що вона відповідає сумі указаній у акті. Вищевказана ревізія проводилась 27 березня 2014 року з 15 год., тривала 30 хв., у касі було 810 грн. Того дня на ревізію у м. Нововолинськ ОСОБА_10 з ним не їздила, і тоді він її там не бачив у зв'язку з наступним.

Частина 1 ст.86 КПК України встановлює юридичну форму даних, що встановлюють обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Порядок отримання доказів, вказаних у ч.2 ст.84 КПК України передбачає дотримання процесуального порядку отримання доказів. Як вбачається із матеріалів кримінального провадження на стадії досудового розслідування ОСОБА_11 у якості свідка не допитувався. У матеріалах кримінального провадження також відсутні письмові клопотання учасників процесу про проведення допиту даного свідка та постанови слідчого про відмову у задоволенні таких клопотань. Така бездіяльність сторони обвинувачення призвела до того, що даний свідок не був відкритий іншим учасникам кримінального провадження, що порушує засади змагальності сторін закріплені у ст.129 Конституції України та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином на підставі досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у привласненні чужого майна, яке перебувало у її віданні, та кваліфікує її дії за ч.1 ст.191 КК України.

Обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання ОСОБА_4, суд не визнає.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4, суд враховує відсутність обтяжуючих та пом'якшуючих обставин, тяжкість вчиненого нею злочину, який згідно ч.3 ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, та дані про її особу: на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.3 а.с.22-23), характеризується по місцю проживання посередньо (т.3 а.с.24), раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти правосуддя (т.3 а.с.20), проживає в сім'ї (т.3 а.с.25), має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.3 а.с.26) і вважає, що для виправлення та перевиховання ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді штрафу з позбавленням права займати посади продавця.

Таке покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обвинуваченій ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні запобіжний захід не обирався.

За проведення судової експертизи стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави: 725,20 грн. висновок №4476 від 14 січня 2015 року (т.1 а.с.101-107).

Судові витрати в розмірі 2900,80 грн. за проведення судової експертизи висновок №4476 від 14 січня 2015 року (т.1 а.с.101-107); 492 грн. повідомлення №4477 від 05 березня 2015 року (т.1 а.с.116), а всього 3392,80 грн. віднести за рахунок держави, оскільки дані судові витрати не стосуються пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення.

Долю речових доказів, суд вирішує за правилами ст.100 КПК України.

Представником цивільного позивача ОСОБА_6 "Українські торгівельні мережі" ОСОБА_2 пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування завданої злочином майнової шкоди на суму 26884,50 грн. Позов обґрунтований тим, що злочином вчиненим ОСОБА_4 ОСОБА_6 "Українські торгівельні мережі" завдано майнову шкоду, а саме остання привласнила кошти, які перебували у її віданні, які надходили як виручка за проданий нею товар на загальну суму 26884,50 грн. Оскільки ОСОБА_4 у добровільному порядку завдану потерпілому майнову шкоду відшкодовувати відмовляється, а тому цю суму просить стягнути з ОСОБА_4 у користь потерпілого. Такі позовні вимоги представник потерпілого ОСОБА_3 підтримала у судовому засіданні та просила задоволити цивільний позов у повному обсязі.

Цивільний відповідач ОСОБА_4 цивільний позов не визнала у повному обсязі.

Винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України доведена зібраними і дослідженими у судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Згідно ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Враховуючи, що ОСОБА_4 працює продавцем продовольчих товарів на ОСОБА_6 "Українські торгівельні мережі" і з нею був укладений письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, що підтверджено у судовому засіданні належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку, що цивільний позов слід задоволити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_4 у користь ОСОБА_6 "Українські торгівельні мережі" 26884,50 грн. завданої злочином майнової шкоди.

Керуючись ст.368, ст.370, ст.374 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, призначивши покарання у виді штрафу у розмірі вісімсот п'ятдесят гривень з позбавленням права обіймати посади продавця на строк один рік.

Строк додаткового покарання призначеного ОСОБА_4 відповідно до ч.3 ст.55 КК України, рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Призначене судом додаткове покарання, відповідно до ч.4 ст.72 КК України, виконувати самостійно.

За проведення судової експертизи стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 725 (сімсот двадцять п'ять) грн. 20 коп.

Судові витрати у розмірі 3392 (три тисячі триста дев'яносто дві) грн. 80 коп. віднести за рахунок держави.

Речові докази: завірену копію наказу №01-2/326 від 16 серпня 2013 року про прийняття ОСОБА_4 на роботу продавцем продовольчих товарів; завірену копію наказу №01/1-78 від 25 березня 2014 року; завірену копію акту інвентаризації наявності грошових коштів та цінностей №27/03 від 27 березня 2014 року; завірені копії банківських виписок-звірок на 123 арк.; завірену копію Z-звіту та ксерокопію книги КОРО на 55 арк.; завірені копії оборотно-сальдових відомостей на 6 арк.; завірену копію договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 16 серпня 2013 року, які знаходяться при матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" (ЄДРПОУ 34310279) 26884 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 50 коп. майнової шкоди завданої злочином.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити ОСОБА_4 та прокурору.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя А.В. Василюк