Постанова № 46301705, 24.12.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2010 р. Справа № 2-а-5054/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,

при секретарі судового засідання: Чернишук Ользі Миколаївні

за участю представника:

позивача : ОСОБА_1

у відсутність відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

до: Державного підприємства "Літинський автобусний парк"

про: стягнення заборгованості в сумі 87323 грн. 05 коп. за рахунок активів боржника

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Хмільницька обєднана державна податкова інспекція Вінницької області з позовом до Державного підприємства "Літинський автобусний парк" про примусове стягнення заборгованості по податках і зборах в загальному розмірі 87323 грн. 05 коп.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що заборгованість виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкових зобовязань відповідно до поданих платником податків податкових декларацій, розрахунків, а також прийнятих податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представником позивача подана заява про зменшення позовних вимог на суму 212,67 грн., посилаючись на картку особового рахунку платника згідно якої зараховано відємне значення у зменшення боргу з ПДВ відповідно до декларації №10192 за 01.09.2009 року. Одночасно представник підтримав позовні вимоги в сумі 87 110 грн. 38 коп. та просив позов в цій частині задовольнити.

Враховуючи вимоги статті 137 КАС України, відповідно до якої позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до матеріалів справи, суд протокольно ухвалив прийняти заяву про зменшення позовних вимог до розгляду.

Відповідач в судове засідання не зявився, подавши через канцелярію суду письмову заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності, а також зазначив, що позовні вимоги визнає згідно з актом звірки Літинського відділення Хмільницької ОДПІ та ДП "Літинський автобусний парк" про податкову заборгованість станом на 19.10.2009 року.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державне підприємство "Літинський автобусний парк" зареєстроване Літинською райнною державною адміністрацією Вінницької області 09.11.2006 року та взято на облік Хмільницькою ОДПІ 09.11.2006 року, відповідно до довідки форми 4-ОПП від 14.11.2006 року №346 та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про систему оподаткування дано визначення, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України Про систему оподаткування встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Згідно частини 3 цієї ж статті, обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Статтею 11 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що відповідальність за своєчасність сплати податків і зборів і додержання Законів про оподаткування несуть платники податків і зборів відповідно до Законів України.

В силу статей 13, 14 Закону України Про систему оподаткування в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): 1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами; 4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухоме майно (нерухомість); 8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності); 9) рентні платежі;10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14) збір за забруднення навколишнього природного середовища; 15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; 16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 17) збір до Державного інноваційного фонду; 18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; 19) фіксований сільськогосподарський податок; 20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 21) гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000 року); 22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; 23) збір за використання радіочастотного ресурсу України; 24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний); 25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; 26) збір за проведення гастрольних заходів; 27) судовий збір; 28) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181 податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181 визначено поняття податкового боргу (недоїмки) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання заходів стягнення податкового боргу в порядку, передбаченому Законом № 2181 підприємству було надіслано 1-шу податкову вимогу № 1/26 від 31.07.2007 року на суму 7427,92 грн. та 2-гу податкову вимогу № 2/27 від 03.09.2007 року на суму 6064. 29 грн. В подальшому борг збільшувався на підставі поданих декларацій та податкових розрахунків. Таким чином, станом на день звернення з даним позовом до суду та день розгляду даної справи за відповідачем рахується заборгованість з основного платежу 85438,77 грн., пені - 1671,61 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами.

Підпунктом 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що платники податків і зборів зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів, у встановленому Законом терміни.

Пунктом 9.3 статті 9 цього ж Закону встановлено, що обовязком юридичної особи щодо сплати податків і зборів припиняється зі сплатою податку, збору або скасуванням або списанням податкової заборгованості.

Статтею 11 передбачено, що відповідальність за несвоєчасність сплати податків і зборів і додержання Закону про оподаткування несуть платники податків і зборів відповідно до Законів України..

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу.

Оцінюючи визнання позову відповідачем суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, відповідачем визнані, а відтак позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Літинський автобусний парк"( 22300, Вінницька обл., смт Літин, вул. Сосонське шосе,4, код ЄДРПОУ 14349640) в доход державного бюджету 85 438,77 (вісімдесят п"ять тисяч чотириста тридцять вісім грн. 77 коп.) основного платежу, 1671,61 (одна тисяча шістсот сімдесят одна грн. 61 коп.) пені.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено: 27.12.10

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна 24.12.2010