Рішення № 46299360, 16.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3140/14 Справа № 207/5255/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року м. Дніпропетровськ 16 червня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого

суддів:

при секретарі

ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_6 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про зміну розміру аліментів, розстрочення сплати заборгованості по аліментам та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

12 липня 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що він, ОСОБА_6, перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 з 29 вересня 2006року. Від сумісного подружнього життя мають неповнолітню дитину, сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з відповідачкою. На підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2011 року він, позивач, зобов'язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_7, на утримання сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі 1000,0 грн. щомісячно, починаючи з 27 липня 2011 року. Позивач зазначив, що має вкрай важкий матеріальний стан, з 2013 року його дохід становить 800 - 900 грн. Крім того, на його утриманні перебувають батьки, які є пенсіонерами. Таке становище призвело до сплати аліментів, але у меншому розмірі, чим встановлено за судовим рішенням, що стало причиною виникнення заборгованості по сплаті аліментів. В звязку з тим, що фінансової можливості по сплаті аліментів він не має, просив зменшити їх розмір з 1000,0 грн. до 400,0 грн. на місяць та розстрочити сплату заборгованості по аліментам у сумі 15310,29 грн. строком на 48 місяців.

18 вересня 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6 про стягнення неустойки (пені) у зв'язку із несплатою аліментів посилаючись на те, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2011 року відповідача зобовязано сплачувати на її користь аліменти на сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 1000,0 грн. на місяць, до досягнення дитиною повноліття. Однак свої зобовязання ОСОБА_8 виконував не в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість по аліментах. З врахуванням викладеного, ОСОБА_7 просила суд стягнути на її корить неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 77761,42 грн. за період з 27.07.2011р. по 23.09.2013р. та судові витрати.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено у повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 77761,42 грн. неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з 27 липня 2011 року по 23 вересня 2013 року; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судовий збір у сумі 777,65 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у звязку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники процесу повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України. Суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника апелянта ОСОБА_6 ОСОБА_9 про відкладення 16.06.2015 року розгляду справи через службове відрядження апелянта, оскільки будь-яких доказів перебування апелянта у відрядженні суду не надано. Крім того, суду не повідомлено про причини неявки представника апелянта ОСОБА_9 у судове засідання 16.06.2015 року, який також належним чином сповіщений про час та місце слухання даної справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга повинна бути задоволена частково, оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням в скасованій частині нового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (прізвище у шлюбі ОСОБА_6) з 29 вересня 2006 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2010 року, що набрало законної сили 25.11.2010 року (т. 1 а.с.10).

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір»ю, що стверджується відповідними письмовими доказами та визнано сторонами (т. 1 а.с. 11).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2011 року, яке набрало законної сили 28.11.2011 року, з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 стягнуто щомісячно аліменти на утримання сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі 1000,0 грн., починаючи з 27 липня 2011 року до досягнення дитиною повноліття. (т. 1 а.с.12).

На підстави вказаного рішення, 19 грудня 2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист № 2-6101/2011 про стягнення аліментів з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 (т. 2 а.с.14).

Зазначений виконавчий лист вперше пред»явлено до виконання 12.01.2012 року, що стверджується заявою ОСОБА_7 до Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ щодо прийняття виконавчого листа № 2-6101/2011 до виконання та постановою державного виконавця Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 12.01.2012 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 аліментів в розмірі 1000,0 грн. на утримання дитини (т. 2 а.с. 15, 19). Дані факти визнані представником позивачки за зустрічним позовом, що стверджується журналом та звукозаписом судового засідання апеляційного суду.

З копії відповідного виконавчого провадження Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, яка долучена до матеріалів справи, вбачається, що у січні 2012 року боржник був повідомлений держвиконавцем про можливість притягнення до кримінальної відповідальності у разі несплати аліментів; до виконавчого провадження долучені письмові зобов»язання ОСОБА_6 вчасно сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 1000,0 грн. щомісячно (зобов»язання від 01.03.2012 року, 21.05.2012 року, 24.09.2012 року у т. 2 а.с. 12 65).

Отже, відповідач обізнаний про наявність обов»язку сплачувати аліменти на утримання сина на користь позивачки у розмірі 1000,0 грн. щомісяця та про відкриття виконавчого провадження, однак вчасно та у повному обсязі аліменти не сплачує.

Згідно довідки Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, станом на 23.09.2013 року заборгованість боржника по аліментам складає 15276,96 грн. (т. 2 а.с. 10 - 11).

З даної довідки вбачається, що боржник періодично здійснював часткову оплату аліментів і, інколи, частково погашав заборгованість. Детальна інформацію з цього приводу викладена у наведений нижче таблиці-розрахунку.

Колегія звертає увагу, що представниками сторін у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції визнано правильність розрахунку заборгованості, що викладена у вказаній довідці держвиконавця, що стверджується журналом та звукозаписом судового засідання.

Судом також встановлено, що відповідач є повнолітнім, працездатним, має задовільний стан здоров»я, у шлюбі не перебуває, інших дітей, окрім сина ОСОБА_10, не має; боржник має непрацездатних за віком батьків, які отримують пенсію (т. 1 а.с. 131, 132); стягнення за іншими виконавчими документами, окрім виконавчого листа про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_10, з доходів боржника не здійснюються. Викладене стверджується письмовими доказами, визнано представником ОСОБА_6 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції та не спростовано позивачкою за зустрічним позовом.

З наданої державному виконавцеві копії трудової книжки ОСОБА_6 вбачається, що з роботи він був звільнений 13.07.2010 року; пізніші за часом записи про працевлаштування боржника у копії його трудової книжки відсутні (т. 2 а.с. 37).

Згідно пояснень представника апелянта, ОСОБА_6 тривалий час не мав офіційного місця роботи та стабільного доходу.

Згідно довідки ГУМВС України в Дніпропетровській області від 09.04.2015 року №62 та довідки про доходи від 21.01.2015 року, з 27 травня 2014 року боржник працює міліціонером у БПСМОП «Січеслав» ГУМВС України в Дніпропетровській області та за цей час отримував дохід: у травні 2014 року 661,92 грн., червні і липні 2014 року по 4103,92 грн., у серпні 2014 року 4403,92 грн., у вересні 2014 року 4106,24 грн., у жовтні 2014 року 4121,10 грн., у листопаді 2014 року 4104,0 грн, у грудні 2014 року 3299,23 грн (т. 2 а.с. 10, 11).

З наведеного вбачається, що на час ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_10 (15 листопада 2011 року) та на час звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів (12 липня 2013 року) ОСОБА_6 не мав постійного місця роботи. Даний факт стверджується і матеріалами цивільної справи №2-6101\11 Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_10, що оглянута судом апеляційної інстанції.

Отже, ОСОБА_6 не надані будь-які докази зміни його матеріального або сімейного стану, чи зміни інших факторів, що дають підставу для застосування ч. 1 ст. 192 СК України, станом на липень 2013 року у порівнянні з обставинами, які існували на час винесення рішення про стягнення аліментів у розмірі 1000,0 грн.

Судом також встановлено, що позивачка за зустрічним позовом не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, має двох малолітніх дітей, один з яких ОСОБА_8.

ОСОБА_11 самостійного доходу не має, мешкає з матір»ю, має задовільний стан здоров»я, що стверджується представленими у справі письмовим доказами (т. 2 а.с. 7) та визнано сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 СК України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 196 СК України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з викладеного, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що заборгованість по аліментам утворилась з вини відповідача, який є працездатним, повнолітнім, обізнаний про наявність у нього обов»язку сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_10 на користь позивачки у розмірі 1000,0 грн. щомісяця та про відкриття виконавчого провадження.

Посилання відповідача на відсутність протягом тривалого часу постійного доходу і офіційного працевлаштування не звільняє його від обов»язку виконувати рішення суду щодо сплати аліментів на утримання дитини та не доводить відсутність його вини у виникненні заборгованості по аліментах.

Зважаючи на наведене, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування у даному випадку вимог ч. 1 ст. 196 СК України щодо стягнення пені з боржника, але неправильно визначив період нарахування пені та її розмір.

Виходячи зі змісту зустрічної позовної заяви, де зазначено, що ОСОБА_7 просить стягнути пеню по 23.09.2013 року (т. 1 а.с. 35 38); враховуючи, що виконавчий лист про стягнення аліментів ОСОБА_12 було вперше пред»явлено до виконання 12.01.2012 року, - колегія дійшла висновку, що пеня підлягає нарахуванню не раніше ніж з 12.02.2012 року та по 23.09.2013 року включно, за наступним розрахунком:

Період нарахування пені та кількість днівРозрахунок боргу, грн.Розрахунок пені, грн.Розмір пені, грн.12.02.2012 11.03.2012 29 днів 6161,296161,29 : 100 х 291786,77 12.03.2012 11.04.2012 31 день6161,29 + 1000,0 700,0 = 6461,29 6461,29 : 100 х 31 2003,0 12.04.2012 11.05.2012 30 днів6461,29 + 1000,0 600,0 = 6861,29 6861,29 : 100 х 30 2058,39 12.05.2012 11.06.2012 31 день 6861,29 + 1000,0 = 7861,297861,29 : 100 х 31 2437,0 12.06.2012 11.07.2012 30 днів7861,29 + 1000,0 900,0 = 7961,29 7961,29 : 100 х 30 2388,3912.07.2012 11.08.2012 31 день7961,29 + 1000,0 600,0 = 8361,298361,29 : 100 х 31 2592,012.08.2012 11.09.2012 31 день8361,29 + 1000,0 700,0 = 8661,29 8661,29 : 100 х 31 2685,012.09.2012 11.10.2012 30 днів8661,29 + 1000,0 = 9661,29 9661,29 : 100 х 30 2898,3912.10.2012 11.11.2012 31 день 9661,29 + 1000,0 501,0 = 10160,29 10160,29 : 100 х 31 3149,6912.11.2012 11.12.2012 30 днів10160,29 + 1000,0 = 11160,29 11160,29 : 100 х 30 3348,0912.12.2012 11.01.2013 31 день 11160,29 + 1000,0 = 12160,29 12160,29 : 100 х 31 3769,6912.01.2013 11.02.2013 31 день 12160,29 + 1000,0 1100,0= 12060,29 12060,29 : 100 х 31 3738,6912.02.2013 11.03.2013 28 днів12060,29 + 1000,0 550,0 = 12510,29 12510,29 : 100 х 28 3502,8812.03.2013 11.04.2013 31 день 12510,29 + 1000,0 500,0 = 13010,29 13010,29 : 100 х 31 4033,1912.04.2013 11.05.2013 30 днів 13010,29 + 1000,0 1200,0= 12810,29 12810,29 : 100 х 30 3843,0912.05.2013 11.06.2013 31 день12810,29 + 1000,0 600,0 = 13210,29 13210,29 : 100 х 31 4095,1912.06.2013 11.07.2013 30 днів13210,29 + 1000,0 600,0 = 13610,29 13610,29 : 100 х 30 4083,0912.07.2013 11.08.2013 31 день 13610,29 + 1000,0 = 14610,29 14610,29 : 100 х 31 4529,1912.08.2013 11.09.2013 31 день 14610,29 + 1000,0 1100,0= 14510,2914510,29: 100 х 31 4498,1912.09.2013 23.09.2013 12 днів14510,29 + 1000,0 1000,0= 14510,29 14510,29: 100 х 12 1741,23 Всього 63181,15

Колегія звертає увагу, що до вказаного розрахунку не увійшла пеня за несплату аліментів нарахованих за вересень 2013 року у сумі 766,67 грн., оскільки строк сплати заборгованості по аліментам, нарахованих за вересень 2013 року, закінчився у жовтні 2013 року, а позивачка просила стягнути пеню включно по 23.09.2013 року, що стверджується змістом зустрічної позовної заяви та рішенням місцевого суду у даній справі, яке ОСОБА_7 не оскаржене.

Приймаючи до уваги, що відповідач за зустрічним позовом тривалий час не мав постійного офіційного місця роботи та стабільного доходу, періодично частково сплачував аліменти та частково сплачував заборгованість; зважаючи на загальний розмір пені (63181,15 грн.), який значно перевищує розмір заборгованості, що станом на 23.09.2013 року дорівнювала 15276,96 грн., колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені на користь позивачки, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 196 СК України, за період з 12.02.2012 року по 23.09.2013 року включно, у зменшеному, достатньому та справедливому розмірі - 10000,0 грн.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий суд обгрунтовано виходив з того, що відсутні підстави для зменшення розміру стягнутих з боржника аліментів з 1000,0 грн. до 400,0 грн. на місяць.

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_6 не надані будь-які докази зміни його матеріального або сімейного стану, чи зміни інших факторів, що дають підставу для застосування ч. 1 ст. 192 СК України, станом на липень 2013 року у порівнянні з обставинами, які існували на час ухвалення рішення про стягнення аліментів у розмірі 1000,0 грн.

Крім того, колегія звертає увагу, що з травня 2014 року боржник має постійне місце роботи, отримує регулярний дохід у вигляді заробітної плати близько 4000,0 грн. на місяць, що стверджується наведеними вище письмовими доказами та визнано представником боржника у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Стягнуті з боржника аліменти у розмірі 1000,0 грн. складають, на даний час, близько 1\4 частини його щомісячної заробітної плати, згідно довідки на а.с. 11 у т. 2.

Отже, підстави для зменшення розміру аліментів до 400,0 грн на місяць відсутні, а позовна вимога про зміну розміну аліментів та стягнення аліментів у частині від доходу боржника сторонами не заявлялась.

Колегія звертає увагу, що первісна позовна вимога про розстрочку сплати заборгованості по аліментам безпідставна, недоведена та не є належним способом захисту у порядку позовного провадження.

Отже, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог є законним і обґрунтованим.

Крім того, пропорційно до суми задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з боржника на користь позивачки за зустрічним позовом підлягають стягненню судові витрати у сумі 100,0 грн.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2014 року в частині повного задоволення позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 77761,42 грн. неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з 27 липня 2011 року по 23 вересня 2013 року та стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судового збору в сумі 777,65 грн. скасувати та у скасованій частині ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання дитини станом на 23.09.2013 року в сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судовий збір в сумі 100 (сто) грн. 00 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді