Ухвала суду № 46298915, 02.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року м. Київ К/800/25537/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014

у справі №0870/11140/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестоптим»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестоптим» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Інвестоптим») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області) про скасування рішення від 26.09.2012 №000342308 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення-рішення від 16.07.2012 №000222308.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час фактичної перевірки ТОВ «Інвестоптим» щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, обігу підакцизних товарів, податковим органом встановлено порушення підприємством вимог:

- ст. 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі по тексту - Закон №481/95-ВР), а саме: зберігання у приміщенні бару 1 пляшки (0,75л) вина «La Моussіеге» вартістю 975,00 грн. без марки акцизного збору встановленого зразка;

- ст. 15-2 Закону №481/95-ВР, а саме: в барі відсутня наочна інформація із змістом «Місце для куріння», на столиках по всьому приміщенню бару розташовані попільнички, відвідувачі палять тютюнові вироби;

- п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного Банку України від 15.12.2004 №637, а саме - несвоєчасне оприбуткування готівки у касовій книзі на суму 207499,58 грн., оприбуткування в КОРО грошових коштів відповідно Z- звітів відбувалось на наступний фактичний день від надходження коштів.

На підставі висновків перевірки, відповідачем прийнято:

- рішення про застосування фінансових санкцій від 26.09.2012 №000342308, яким до ТОВ «Інвестоптим» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі: 1700,00 грн. - за зберігання алкогольних напоїв без марки акцизного збору встановленого зразка та 3400,00 грн. - за необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, всього - 5100,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 16.07.2012 №000222308, яким до ТОВ «Інвестоптим» нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1037497,90 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Скасовуючи рішення від 26.09.2012 №000342308, суди виходили з того, що відповідачем не надано доказів порушення позивачем згаданих приписів Закону та обґрунтованості висновків щодо зберігання продукції без марки акцизного збору встановленого зразка та нерозміщення наочної інформації щодо заборони куріння в спеціально відведеному місці для куріння.

Відповідно до ст. 15-5 Закону №481/95-ВР забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: у закладах громадського харчування; у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; у приміщеннях закладів культури: у приміщеннях закритих спортивних споруд; у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!». У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».

У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять.

Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень, зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.

З матеріалів справи вбачається, що в приміщенні лобі-бару, що розташований на 1-му поверсі готельного комплексу за адресою м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 71 А, який належить ТОВ «Інвестоптим», де здійснювалась перевірка, знаходились графічні знаки з зображенням перекресленої сигарети, які ставляться на столики для некурящих, у приміщенні також наявні і інші таблички з графічними позначками та написами, які вказують на місця, де куріння заборонено, та місця, де куріння дозволено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки не було встановлено відсутності спеціально відведених місць для куріння.

Таким чином у відповідача були відсутні підстави для накладення на позивача штрафних санкцій, передбачених ст. 15-2 Закону №481/95-ВР.

Відповідно до ст. 11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

Судами встановлено, що пляшку вина «La Моussіеге» (місткість 0,75 л) було ввезено на митну територію України за наявності наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка у відповідності до п. 226.2 ст. 226 Податкового кодексу України, проте, в процесі фізичного переміщення зазначеної пляшки на території лобі-бару, що розташований на 1-му поверсі готельного комплексу за адресою м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 71 А, який належить ТОВ «Інвестоптим», марку акцизного податку встановленого зразка було втрачено, про що свідчили залишки клею та паперу на горлечку пляшки.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що перевіркою було встановлено не факт зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку, а лише наявність пляшки з пошкодженою акцизною маркою.

Враховуючи викладене, відповідачем було безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 16.07.2012 №000222308, то колегія суддів погоджується з наступними висновками судів.

Відповідно до пп. 2.6. п. 2 Постанови «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України» затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК, оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Порядок ведення КОРО визначений наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614 «Про порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок», згідно п. 7.5 якого використання КОРО, зареєстрованої на РРО, зокрема, передбачає: наявність КОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Відповідно до Примітки 1 Додатку до Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою КМУ №199 від 18.02.2002, підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.

Таким чином, при цілодобовій роботі підприємства Z-звіт необхідно виконувати не пізніше 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z-звіту. Відлік тривалості зміни РРО починається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту.

Судами встановлено, що роздрукування усіх зазначених у акті перевірки Z-звітів відбувалось з дотриманням вимог, що встановлені чинним законодавством до порядку обліку готівки при розрахунках з застосуванням РРО, тобто роздрукування Z-звіту виконано в межах однієї зміни, а проміжок часу після реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z-звіту, не перевищує 24 годин. Відповідно, безпосередньо, після роздрукування щоденного Z-звіту та на його підставі виконувався запис до КОРО щодо руху готівкових коштів.

Таким чином, правильними є висновки судів про те, що ТОВ «Інвестоптим» здійснювало оприбуткування готівки в порядку, передбаченому чинним законодавством України у повній сумі їх фактичних надходжень, тобто, повно, в строки, з урахуванням особливостей, що встановлені для оприбуткування готівки при здійсненні розрахунків з використанням РРО.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров