Рішення № 46289786, 12.10.2010, Господарський суд Вінницької області

Дата ухвалення
12.10.2010
Номер справи
9/152-10
Номер документу
46289786
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 жовтня 2010 р.

Справа 9/152-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії, код ЄДРПОУ 01189910 (вул. Горького, 40, м. Київ, 01033)

до: Приватного підприємства "АЕСП-Україна", код ЄДРПОУ 36830542 (вул. Воїнів Інтернаціоналістів 4, к. 1 м. Вінниця, 21106; вул. Тимірязівська, 2, м. Київ, 01014 )

про стягнення 2333,63 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 874566 від 18.07.08;

відповідача: не з"явився;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Приватного підприємства " АЕСП - Україна" на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії 2232,95 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги., 88,88 грн - пені., 0,00 грн - індексу інфляції., 11,80 грн.- 3% річних., всього 2333,63 грн.

13.08.2010р.господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/152-10 та призначено її до розгляду на 16.09.2010р. .

В судовому засіданні 16.09.2010р. представники сторін не з"явилися. У зв"язку з неявкою представників сторін та витребуваних доказів не надали , у зв"язку з чим ухвалою від 16.09.10р. відкладено розгляд справи на 12.10.10р.

В судовому засіданні 12.10.10р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив та витребуваних доказів, письмових пояснень з обгрунтованням поважності причин невиконання вимог суду не надав.

Ухвала про порушення провадження у справі від 13.08.2010р. та ухвала про відкладення слухання від 16.09.2010р. суду надіслана відповідачу за вказаними у позовній заяві адресами (21100, м. Вінниця вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 4, к.1.; 01014 м. Київ, вул. Тимірязівська, буд.2 ), повернута підприємством зв"язку з відміткою на конверті "за зазначеною адресою не існує" та "неповна адреса". Однак, слід наголосити, що вищевказані ухвали суду надіслані відповідачу згідно наданого Головним управлінням статистики у Вінницькій області витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 15.08.2010р. відповідно до якого місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1, 21100.

Відповідно до ст. 93 ЦК України, абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходженням юридичної особи - є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (ч. 4 ст. 89 ЦК України).

Отже місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена у витягу з ЄДР.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Ухвала суду надіслана відповідачу саме за цією адресою, що є належним повідомленням його про час і місце розгляду справи і у випадку неотримання її з вини відповідача, який не подав відомості про зміну місцезнаходження реєструючому органу.

Відповідно до чинного законодавства до повноважень господарського суду не віднесено розшук сторін у справі, у разі зміни їх місцезнаходження без внесення відповідних даних до ЄДР.

За таких обставин, суд вважає, що вжито всіх залежних від нього заходів для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

02.11.2009р.між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Київської міської філії (підприємство електрозв'язку) та Приватним підприємством "АЕСП-Україна" укладено договір № 3063685 про надання телекомунікаційних послуг, відповідно до умов якого підприємство зв"язку зобов"язалося надавати загальнодоступні (універсальні) та ін. телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, переліку та в обсягах замовлених абонентом, а абонент зобов"язується своєчасно сплачувати отримані послуги.

Відповідно до п. 3.4.2. договору, ст.ст. 33, 36, 63, Закону України "Про телекомунікації", п.п.32,34,40,97,108,164,185 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету міністрів україни № 720 від 09.08.2005 р., абонент зобов"язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2, 4.5, 4.1.5 договору надання телекомунікаційних послуг є платним, форма розрахунків безготівкова, порядок оплати наданих послуг - попередня оплата з внесенням авансу. Оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду ( при кредитному порядку оплати ) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати.

Однак, відповідач всупереч вимогам законодавства та умовам договору оплати за надані послуги здійснював не в повному обсязі, в результаті чого заборгованість відповідача станом на 01.06.2010р. склала 2232,95 грн., яка утворилась за період з 02.2010 р. по 05.2010р. підтвердженням чого є оборотні відомості по абоненту від11.06.2010р,13.09.2010р, 24.09.2010р, рахунки на оплату наданих телекомунікаційних послуг за період з 02. 2010р. по 05.2010р., історії нарахувань і розрахунків за період з 02.2010р. по 05.2010р.

У зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати борг, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 3063685 від 02.11.2009р. є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню телекомунікаційних послуг належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно умов укладеного договору № 3063685 від 02.11. 2009р., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 2232,95 грн. за період з 02. 2010 року по 05. 2010 року, про що свідчать рахунки за надані телекомінікаційні послуги, історії нарахувань і розрахунків за період з 02. 2010р. по 05. 2010р., а також відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п.5. ч.1 ст.33 Закону України "Про телекомунікації" послуги операторами зв"язку всіх форм власності надаються споживачам згідно з чинним законодавством, умовами відповідної ліцензії, а також за умови дотримання споживачем правил користування мережами зв"язку і оплати послуг..

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 2232,95 грн. заборгованості за надані послуги зв"язку за період з 02. 2010р. по 05. 2010р. підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 88,88 грн. - пені. Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

У відповідності до п. 5.2 договору у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 88,88 грн. - пені заявлено правомірно і підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11,80 грн. - 3% річних та індексу інфляції , в результаті чого суд дійшов наступних висновків. З прохальної частини позовної заяви та розрахунку вбачається , що позивачем заявлено до стягнення 0,00 грн. індексу інфляції.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказане, вимоги позивача про стягнення 11,80 грн. - 3% річних підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків із позивачем (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму боргу.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "АЕСП - Україна", код ЄДРПОУ 36830542 (вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд.4, к.1. м. Вінниця, 21100.; вул. Тимірязівська, буд.2, м. Київ, 01014, р/р 26007050477161, ХО ф-я АКБ Соц. розвитку Укрсоцбанку в м. Вінниці, МФО 315018) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії, код ЄДРПОУ 01189910 р ( вул. Горького, 40, м. Київ, 01033, р/р 26000402028729 в Київській регіональній дирекції " ОСОБА_2 Аваль" м. Києва, МФО 322904) 2232,95 грн.- основного боргу, 88,88 грн.- пені, 11,80 грн. - 3% річних, 102 грн.- відшкодування витрат пов"язаних зі сплатою державного мита та 236,00грн. - відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу по справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення..

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15.10.10р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - відповідачу (вул. Воїнів Інтернаціоналістів 4, к. 1, м. Вінниця, 21100; вул. Тимірязівська, буд.2, м. Київ, 01014 )

Попередній документ : 46287479
Наступний документ : 46291286