Ухвала суду № 46286201, 02.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/468/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А.суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.при секретарі судового засіданняНечай Ю.О.за участю: представника позивачаЛуцюк В.В.представника відповідачаШеховцевої А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ СЕРВІС ЛТД" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Київська регіональна дирекція Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Київська регіональна дирекція Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль": визнати протиправними дії Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області щодо проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "МКМ СЕРВІС ЛТД", результати якої оформлені актом перевірки від 22 серпня 2014 року №1732/15-1/36444694; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 28 серпня 2014 року №0013861501 та №0013871501.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Вишгородської Об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ СЕРВІС ЛТД", результати якої оформлені актом перевірки від 22 серпня 2014 року №1732/15-1/36444694.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 28 серпня 2014 року №0013871501.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 28 серпня 2014 року №0013861501 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "МКМ СЕРВІС ЛТД" штрафних санкцій у розмірі 34566,71 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість гривень 71 коп.).

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржено.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "МКМ СЕРВІС ЛТД" зареєстроване як юридична особа 1 вересня 2009 року, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість, згідно із свідоцтвом №100247860 позивач з 2 жовтня 2009 року.

22 серпня 2014 року посадовою особою Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку ТОВ "МКМ СЕРВІС ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку, за результатами якої складено акт від 22 серпня 2014 року №1732/15-1/36444694.

Перевіркою встановлено порушення позивачем строків сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, передбачених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за податковими деклараціями з ПДВ: за січень 2013 року (№9008205054 від 20 лютого 2013 року) - кількість днів затримки - 26, сума боргу 8,30 грн.; за лютий 2013 року (№9014398427 від 19 березня 2013 року) - кількість днів затримки - 30, сума боргу 9,00 грн.; за березень 2013 року (№9021935115 від 19 квітня 2013 року) - кількість днів затримки - 16, сума боргу 9,10 грн.; за квітень 2013 року (№9028489059 від 17 травня 2013 року,) - кількість днів затримки - 26, сума боргу 8,80 грн.; уточнюючий розрахунок з ПДВ від 22 травня 2013 року №9029817034) - кількість днів затримки 8, сума боргу 7,20 грн.; уточнюючий розрахунок з ПДВ від 18 жовтня 2013 року №9066312066 - кількість днів затримки - 19, сума боргу 122,00 грн. за вересень 2013 року (№9066548088 від 21 жовтня 2013 року) - кількість днів затримки -19, сума боргу 0,90 грн.; за вересень 2013 року (№90665448088 від 21 жовтня 2013 року) - кількість днів затримки 1, сума боргу 345667,10 грн.

На підставі названого акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 серпня 2014 року №0013861501, яким до позивача за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 10%, що становить 34582,34 грн. та №0013871501, яким до позивача за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 20%, що становить 1,80 грн.

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, первинна та повторна скарги платника залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Вважаючи зазначені рішення, а також дії контролюючого органу щодо проведення перевірки неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про наявність правових підстав для його часткового задоволення, виходячи з такого.

Порядок надання податкової декларації з податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом встановлено статтею 203 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За змістом статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує зокрема узгоджену суму грошового протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 21 жовтня 2013 року позивачем до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року, в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 345669,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що вказану декларацію прийнято відповідачем 21 жовтня 2013 року та зареєстровано за №9066548088, про що свідчить квитанція №2.

Згідно із договором банківського рахунку від 17 вересня 2009 року №03/96-07/09-161, обслуговуючим банком позивача є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції.

Додатковою угодою від 17 вересня 2009 року до договору №03/96-07/09-1618 Банк зобов'язувався забезпечити розрахункове обслуговування рахунків позивача за допомогою системи дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-Банк".

30 жовтня 2013 року ТОВ "МКМ СЕРВІС ЛТД" для забезпечення наявності коштів на поточному рахунку для сплати ПДВ за вересень 2013 було сформовано, підписано та доставлено до банку платіжне доручення №2098 з призначенням платежу "Перерахування коштів на поточний рахунок. Без ПДВ" на суму 300000,00 грн. Вказане платіжне доручення №2098 було доставлено до банку 30 жовтня 2013 року об 15 год. 02 хв., що підтверджується випискою з комп'ютерної програми "Клієнт-Банк".

Одночасно ТОВ "МКМ СЕРВІС ЛТД" відправило через "Клієнт-Банк" платіжне доручення № 2097 від 30 жовтня 2013 року на суму 345667,06 грн., з призначенням платежу "*;101№36444694; ПДВ за вересень 2013 року. Без ПДВ".

О 17 год. 11 хв. Банк приступив до виконання платіжного доручення №2097 та о

17 год. 23 хв. відхилив вказаний платіж у зв'язку із недостатністю коштів на рахунку.

Натомість до виконання платіжного доручення №2098 Банк приступив о

17 год. 12 хв. та завершив перерахування коштів з депозитного на поточний рахунок позивача о 17 год. 38 хв.

Аналогічні операції проводились Банком при перерахуванні ПДВ за липень 2013 року, про що свідчать надані платіжні доручення №1704 та №1699 від 30 серпня 2013 року та інші платіжні доручення в різні проміжки часу.

З огляду на відхилення Банком платіжного доручення №2097 від 30 жовтня 2013 року, позивачем через "Клієнт-Банк" повторно сформовано і надіслано до обслуговуючого банку платіжне доручення про сплату ПДВ за вересень 2013 року за №2101 від 30 жовтня 2013 року, яке отримано банком 30 жовтня 2013 року о 18 год. 11 хв.

Разом з тим, кошти відповідно до платіжного доручення №2101 від 30 жовтня 2013 року на рахунок для сплати ПДВ були зараховані на наступний операційний день - 31 жовтня 2013 року о 9 год. 29 хв., у зв'язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про затримку сплати позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2013 року на 1 день та застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 10% від суми сплаченого зобов'язання, що становить 34566,71 грн.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Згідно з пунктами 1.21 та 1.22 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" операційний день - це частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Судом встановлено, що відповідно до листа ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 15 жовтня 2012 року, з 16 жовтня 2012 року для оплати платежів, що надходять до Банку на електронних носіях засобами системи "Клієнт-Банк" операційний час встановлено до 17 год. 00 хв. за Київським часом, отже платіжні доручення від 30 жовтня 2013 року №2097 та №2098 щодо перерахування коштів на поточний рахунок та сплати податку на додану вартість за вересень 2013 року були подані позивачем до обслуговуючого банку в межах операційного часу.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу для платника є завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Враховуючи наведені вище положення, суд першої інстанції констатував, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань. Тобто платник податку, надавши банку платіжне доручення про сплату відповідних сум податку в межах операційного часу банку, вважається таким, що виконав свої податкові зобов'язання перед бюджетом в повному обсязі, при цьому, відповідальність за подальший переказ сум податкового зобов'язання несе банк.

Апеляційний суд вважає, що такі висновки узгоджуються із приписами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, відповідно до якого за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином вірним є висновок суду, що якщо неперерахування податку не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції і пеня, що узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України.

Судом попередньої інстанції встановлено, що ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2013 року відбулось 30 жовтня 2013 року, підтвердженням чого є відповідні платіжні доручення №2098, №2097 та №2101, а незарахування коштів до бюджету саме цього дня сталося з причин, що не залежали від позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із позицією окружного адміністративного суду, що висновки відповідача про порушення позивачем строків сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2013 року є безпідставними та такими, що спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи, тому податкове повідомлення-рішення контролюючого органу від 28 серпня 2014 року №0013861501 в частині визначення позивачу штрафних санкцій у розмірі 34566,71 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Стосовно решти суми штрафних санкцій, що складає 15,63 грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення від 28 серпня 2014 року №0013861501 та 1,80 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 28 серпня 2014 року №0013871501, судова колегія погоджується із висновком суду попередньої інстанції про відмову у позові в цій частині, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 20 лютого 2013 року позивачем до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року (№9008205054), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 33465,00 грн., проте відповідно до платіжного доручення №354 від 28.02.2013 позивач сплатив 33464,98 грн. податку на додану вартість за січень 2013 року, тобто на 0,02 грн. менше.

19 березня 2013 року позивачем до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року (№9014398427), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 107721,00 грн., разом з тим відповідно до платіжного доручення від 29.03.2013 №503 ним сплачено 107720,37 грн. податку на додану вартість за лютий 2013 року, тобто на 0,63 грн. менше.

19 квітня 2013 року позивачем до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області подано податкову декларацію з ПДВ за березень 2013 року (№9021935115), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 77858,00 грн., проте сплачено 77857,92 грн. тобто на 0,08 грн. менше, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

17 травня 2013 року позивачем до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2013 року (№9028489059), в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 37161,00 грн., водночас, відповідно до платіжного доручення від 30.05.2013 №915 позивач сплатив 37161,36 грн. ПДВ за квітень 2013 року, тобто переплата склала 0,36 грн.

Так, при сплаті грошових зобов'язань за вказаними деклараціями платником дотримані строки, встановлені статтею 203 Податкового кодексу України, проте, з наведених вище податкових декларацій та відповідних платіжних доручень судом правильно встановлено, що позивачем не сплачено самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 0,37 грн.

Відповідно до картки особового рахунку ТОВ "МКМ СЕРВІС ЛТД" з податку на додану вартість, станом на 1 лютого 2013 року за позивачем обліковувалась переплата у розмірі 1329,79 грн., що виникла після розрахунку за податковими зобов'язаннями відповідно до податкової декларації за грудень 2012 року.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що 1 лютого 2013 року позивачем поданий уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за листопад 2012 року №9003637823, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1289,00 грн. та самостійно визначено штрафну санкцію у розмірі 39,00 грн. Крім того, з огляду на встановлення контролюючим органом заниження суми грошового зобов'язання, позивачу також нараховано пеню у розмірі 10,02 грн., що підтверджується карткою особового рахунку ТОВ "МКМ СЕРВІС ЛТД" з податку на додану вартість.

Отже, сума грошових зобов'язань, що виникла внаслідок подачі уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за листопад 2012 року, з урахуванням пені, склала 1338,02 грн.

Таким чином, окружний адміністративний суд вірно зауважив, що наявна станом на 1 лютого 2013 року переплата у розмірі 1329,79 грн. була направлена відповідачем в автоматичному режимі в рахунок погашення податкового боргу, що виник на підставі уточнюючого розрахунку до декларації за листопад 2012 року, внаслідок чого у позивача утворилась недоїмка у розмірі 8,23 грн., яка підтверджується карткою особового рахунку ТОВ "МКМ СЕРВІС ЛТД" з ПДВ.

Отже, зважаючи на те, що суму самостійно визначених зобов'язань з ПДВ за січень-березень 2013 року позивачем було сплачено не у повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2014 року №0013871501 та №0013861501 в частині зобов'язання сплатити штраф у розмірі 15,63 грн. є правомірними та скасуванню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача при проведенні камеральної перевірки, результати якої оформленої актом від 22 серпня 2014 року №1732/15-1/36444694, колегія суддів звертає увагу на таке.

Задовольняючи позов у частині вимог про визнання протиправними дій відповідача при проведенні камеральної перевірки, результати якої оформленої актом від 22 серпня 2014 року №1732/15-1/36444694, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо проведення камеральної перевірки відповідачем з порушенням строків, встановлених законодавством.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За визначенням підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки врегульовано статтею 76 Податкового кодексу України.

За змістом пунктів 76.1 та 76.2 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно наголосив, що проведеною камеральною перевіркою не встановлено порушень відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

З наявних у справі матеріалів, судом першої інстанції вірно встановлено, що камеральна перевірка була проведено відповідачем після спливу 30 календарних днів після отримання декларацій або уточнюючих розрахунків до декларацій з ПДВ за звітні періоди - січень, лютий, березень, квітень, липень, вересень 2013 року.

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позиції позивача щодо протиправність дій посадових осіб Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області щодо проведення камеральної перевірки, результати якої оформленої актом від 22 серпня 2014 року №1732/15-1/36444694.

При цьому, апеляційний суд враховує практику Вищого адміністративного суду України у справах К/800/51602/13 (ухвала від 31.03.2014), К/800/12306/13 (ухвала від 15.07.2014).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованою правову позицію суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача.

Поряд з цим, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ СЕРВІС ЛТД" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Київська регіональна дирекція Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді

Повний текст ухвали виготовлено 6 липня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.