Ухвала суду № 46285998, 26.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2015 рокусправа № 804/1706/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1, Державної фіскальної служби України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 р.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, треті особи без самостійних вимог Державна казначейська служба України, Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" про визнання протиправною бездіяльності та стягнення страхової суми, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства доходів і зборів України по виплаті ОСОБА_1 страхової суми у розмірі 192852 грн. 43 копійок. Зобовязано Державну фіскальну службу України розглянути та вирішити питання щодо виплати ОСОБА_1 страхової суми у розмірі 192852,43 гривні. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що фактично питання щодо виплати позивачу належних страхових сум вирішено не було, позивачу не було здійснено виплату належної страхової суми, а також не було відмовлено у виплаті такої суми. Отже, слід зобовязати ДФС України розглянути та вирішити витання щодо виплати позивачу страхової суми у розмірі 192852,43грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач та відповідач звернулись до суду з апеляційними скаргами.

Позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить:

1. Скасувати Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про Стягнення з Державної фіскальної служби, за рахунок державного бюджету України, на мою користь, страхової суми в розмірі 192 852,43 грн.

2.Скасувати Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 року по справі № 804/1706/15 в частині рішення про зобов'язання Державної фіскальної служби України розглянути і вирішити питання щодо виплати ОСОБА_3 страхової суми в розмірі 192 852,43 грн.

3.Прийняти нове рішення щодо позовних вимог про стягнення з Державної фіскальної служби України, за рахунок державного бюджету України, на його користь, страхової суми в розмірі 192 852,43 грн., яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок державного бюджету України, на мою користь, страхову суму в розмірі 192 852,43 грн.,

4.В решті Постанову Дніпропетровською окружного адміністративного суду по справі від 18.02.2015 року залишити без змін.

Вважає, що рішення суду першої інстанції в частині захисту прав позивача повинно бути змінено на інший спосіб захисту, а саме передбачений п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 1173 ЦК стягнення грошової суми з відповідача.

Представник відповідача (Державної фіскальної служби України) в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову постанову про відмову у позові. Зазначає що Міністерство доходів і зборів України своїм листом-відповіддю не відмовило у виплаті, а лише роз'яснило заявнику ОСОБА_1, що за страховими випадками, які сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків посадовими особами органів державної податкової служби, страхові виплати відповідно до Порядку і умов страхування посадових осіб органів державної податкової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 року №349 (із змінами тa доповненнями, надалі - Порядок №349), здійснюються страховиком (страховою компанією) і що станом на 17.06.2013 року між страховиками та Міністерством доходів і зборів України відсутні будь-які договірні зобов'язання щодо надання послуг з обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби. Після проведення відкритих торгів у III кварталі 2013 року буде укладено договір щодо надання вказаних послуг із страховою компанією - переможцем торгів та буде повідомлено про зазначене регіональні підрозділи Міндоходів. Зазначає, що суд не може своїм рішенням зобов'язати суб'єкта владних повноважень на вчинення тих певних дій, що знаходяться за межами повноважень такого органу.

В судовому засіданні учасники процесу свої позиції щодо рішення суду першої інстанції підтримали, надали пояснення аналогічні, викладеним в апеляційній скаргі та запереченнях (викладено вище).

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.05.2012p. ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків управління податкового контролю Державної податкової служби (ДПС) у Дніпропетровській області за станом здоров'я, згідно з п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України, що підтверджується довідкою ДПС у Дніпропетровській області від 28.05.2012р. за № 15 та наказом ДПС у Дніпропетровській області Про звільнення ОСОБА_1М. від 25.05.2012р. за № 314-о, які містяться у матеріалах справи. Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія 10ААБ № 000379 від 24.05.2012р. ОСОБА_1 встановлена с 18.05.2012р. друга група інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання. Позивач до звільнення і після звільнення звертався за медичною допомогою та проходив лікування та обстеження у різних медичних закладах.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач звернувся із заявою на виплату страхової суми до комісії з розгляду справ щодо виплат страхових сум з державного обовязкового особистого страхування посадових осіб органів ДПС у Дніпропетровській області. Відповідно до витягу із протоколу № 1 від 06.07.2012р. засідання комісії з розгляду справ щодо виплат страхових сум з державного обовязкового особистого страхування посадових осіб органів ДПС у Дніпропетровській області:

- визначено випадок, що стався із заявником ОСОБА_1, як страховий та такий, що стався підчас виконання службових обовязків;

- встановлено, що надані документи відповідають вимогам щодо їх оформлення, до комплекту документів входять усі необхідні документи за винятком довідки МСЕК про ступінь втрати працездатності;

- вирішено направити ОСОБА_1 на МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатності;

- вирішено після отримання довідки з МСЕК, направити документи до страхової компанії.

Листом Про направлення працівника на обстеження від 06.07.2012р. за № 15540/10/01-220 ДПС у Дніпропетровській області згідно із п. 11 та п. 14 Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженого постановою КМУ від 04.04.1994р. за № 221, ОСОБА_1 направлено до Дніпропетровського обласного центру медико-соціальної експертизи на обстеження для встановлення йому ступеня втрати працездатності, повязаної з настанням страхової події під час виконання службових обовязків. МСЕК Обласного центру медико-соціальної експертизи управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації позивача визнано інвалідом 2 групи і встановлено 70 (сімдесят) відсотків ступеню втрати професійної працездатності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 10ААА № 000832.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія АВ № 0026449 від 23.05.2013р. ОСОБА_1 була встановлена друга група інвалідності з 01.06.2013р., причина інвалідності загальне захворювання.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції правильно застосовано до даних правовідносин норми ЗУ «Про державну податкову службу України», норми «Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1994 р. за № 349, норми Закону України Про державну податкову службу України , чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст. 18 Закону України Про державну податкову службу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи органу державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за їх останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності). Порядок та умови страхування посадових осіб органів державної податкової служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1994 р. за № 349 затверджено «Порядок та умови обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби».

Пунктом 1 цього Порядку встановлено, що обов'язкове державне особисте страхування посадових осіб органів державної податкової служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

При цьому в пункті 5 зазначеного вище Порядку вказано, що страховик виплачує страхові суми: а) у разі загибелі або смерті застрахованого під час виконання службових обов'язків його спадкоємцям - у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав; б) у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою. Виплата страхових сум, зазначених у підпунктах "а" і "б" цього пункту, в зв'язку з загибеллю (смертю) або втратою працездатності (далі - страхова подія) провадиться з урахуванням раніше виплачених страхових сум за цю страхову подію. При цьому страхова сума виплачується незалежно від виплат за іншими видами страхування і виплат у порядку відшкодування збитків.

Згідно матеріалів справи сума п'ятирічної заробітної плати позивача за останньою посадою до встановлення втрати працездатності складає 275503,48 грн. (що підтверджується Довідкою про заробітну плату № 1106/10/052-17 від 13.03.2013 року, виданою ДПС у Дніпропетровській області). Таким чином, розмір страхової суми позивача складає 192852,43 грн. (70 % від 275503,48 грн., розрахунок 275503,48 грн.: 100 х 70 = 192852,43 грн.).

Матеріалами справи підтверджено, що 18.03.13 року позивач звернувся до ПАТ УАСК АСКА з заявою про виплату страхової суми. Листом № 1173-22/19 від 11.04.2103 року ПАТ УАСК АСКА позивачу було відмовлено в виплаті страхової суми, з посиланням на те, що закінчився термін дії договору № 3126676 від 29.10.2012 року між ПАТ УАСК АСКА і ДПС України, а також через те, що ПАТ УАСК АСКА повністю використала страхові платежі, необхідні для проведення відповідних страхових виплат.

Підпунктом 3.2 Типового положення про комісію по розгляду документів щодо виплати страхових сум при проведенні обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби та посадових і службових осіб податкової міліції визначені функції, які покладені на Комісію, зокрема розгляд документів, наданих посадовими особами, з метою визначення правильності, повноти їх оформлення, а також відповідності вимогам чинних нормативних актів з питання проведення обов'язкового державного особистого страхування; визначення випадку, що стався із заявником, як страхового та такого, що стався під час виконання службових обов'язків чи проходження служби; забезпечення своєчасного повідомлення посадових осіб щодо передачі документів до відповідного відділення страхової компанії або відмови у прийнятті документів із зазначенням причини відмови.

Відповідно до п. 9.4 Порядку виплат страхових сум з державного обов'язкового особистого страхування посадовим особам органів державної податкової служби України та посадовим і службовим особам податкової міліції, що затверджений наказом ДПА України від 01.04.2004 року №188 за результатами розгляду документів комісія оформляє протокол засідання комісії, виписка якого з переліком документів, визначених п.п. 9.2 зазначеного Порядку надсилається: - до відповідного регіонального підрозділу страховика у разі, коли випадок визнано як страхову подію, при наявності повноти оформлення, а також відповідності наданих заявником документів вимогам нормативних документів із зазначеного питання; - заявникові із зазначенням документів у разі недотримання вимог чинного законодавства щодо повноти та правильності оформлення наданих документів, а також відсутності правової підстави визнати подію, що сталась як страховий випадок.

Матеріалами справи підтверджено, що посадові особи ДПС України визнали випадок, з яким звернувся позивач, як страхову подію, що оформлена відповідно до вимог нормативних документів, та підтверджується Витягом з Протоколу комісії з розгляду справ щодо виплат страхових сум з державного обов'язкового особистого страхування посадових осіб органів ДПС у Дніпропетровській області №1 від 06.07.2012 та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого Серії 10 ААА №000832 від 27.02.2013.

При цьому, у п.10.2 договору № 3126676 від 29.10.2012 року між ПАТ УАСК АСКА і ДПС України вказано, що договір розповсюджується на страхові випадки, які сталися у проміжок часу з 3 серпня 2008 року по 31 грудня 2012 року або до повного виконання страховиком пункту 6.3.8, тобто до повного використання сплачених страхових платежів. Страховий випадок позивача стався саме у цей період, але страхова компанія повідомила, що цей договір вже припинив свою дію. Однак, згідно п.10.1 договору № 3126676 від 29.10.2012 року, договір страхування діє до 31.12.2012 року.

Згідно листа ПАТ УАСК АСКА від 11.04.2013р. за № 1173-22/19 станом на 28.12.2012р. зазначений договір припинив свою дію у зв'язку з використанням сплачених страхових платежів.

У той же час згідно ст. 6 постанови КМУ від 3 червня 1994 p. за № 349 з вимогою про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть звернутися до страховика протягом трьох років з дня настання страхової події. Страхова подія позивача настала 18.05.2012 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення позивача-застрахованого з вимогою про виплату страхової суми є правомірним та у межах строку, передбаченого ст. 6 постанови КМУ від 3 червня 1994 p. за № 349 (у даному випадку таке звернення допускається до 18.05.2014 року).

З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність ДПС України, правонаступником якої є спочатку Міністерство доходів і зборів України, а нині Державна фіскальна служба України (відповідач по справі), як страхувальника позивача, який повинен доплачувати кошти, яких не вистачає на виплату страхових сум, оскільки за зверненням позивача йому так і не була виплачена належна до виплати страхова сума у розмірі 192852,43 гривень.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті належних заходів по виплаті позивачу страхової суми. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що на заяву позивача, листом Міністерства доходів і зборів Про виплату страхового відшкодування від 20.06.2013р. за № 2234/Ф/99-99-01-03-14, фактично питання щодо виплати позивачу належних страхових сум вирішено не було, а саме, позивачу не було здійснено виплату належної страхової суми, а також не було відмовлено у виплаті такої суми.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в силу пункту 11 «Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби» № 349 від 03.06.1994, для вирішення питання про виплату страхової суми у випадках, передбачених пунктом 5 цього Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі державної податкової служби та подають страховику заяву за встановленою формою (додаток N 2), а також пред'являють документ, що засвідчує особу (у разі втрати застрахованим працездатності, крім цього подається копія довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності, засвідчена в нотаріальному порядку). В порядку пункту 12, зазначеного Порядку, органи державної податкової служби зобов'язані надавати за запитами страховика документи про обставини настання страхових подій, необхідні для вирішення питання про виплату страхових сум.

Аналіз норм «Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби» № 349 від 03.06.1994, дає підстави до висновку, що рішення про призначення виплат, в даному випадку приймає ДПА (Міндоходів), а самі виплати здійснює орган державної податкової служби, у якому працював позивач.

Як свідчать фактичні обставини справи, ДПА (ДФС) рішення про призначення чи відмову у виплаті одноразової допомоги позивачу не приймала.

Слід зазначити, що Верховний Суд України в постанові від 18 березня 2014 року (Справа № 21-496а13) зазначив, що суд не може підміняти орган, на який покладено вирішення питання щодо виплати одноразової грошової допомоги для інвалідів, таке рішення може прийняти лише ДПА.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин; доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, покладених в основу рішення суду першої інстанції, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, треті особи без самостійних вимог Державна казначейська служба України, Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" про визнання протиправною бездіяльності та стягнення страхової суми залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:Ю.В. Дурасова

Суддя:Л.П. Туркіна

Суддя:О.А. Проценко