Постанова № 46277689, 30.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа № 907/157/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Марко Р.І.

суддів Желік М.Б.

Данко Л.С.

при секретарі судового засідання Греділь М.І.

з участю представників:

від позивача: Ландовська М.В. (довіреність № 43 від 14.04.2015р.)

від відповідача: не з"явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", вих.№ 114-25/2965 від 05.05.2015р. (вх. № 01-05/2086/15 від 14.05.2015р.)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 16.04.2015р.

у справі № 907/157/15, суддя Бобрик Г.Й.

за позовом публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", с.Оноківці Ужгородського району

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с.В.Коропець Мукачівського району

про стягнення 20554,02 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 16.04.2015 р. по справі № 907/157/15 частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 20554,02 грн., присуджено до стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" 11 878,90 грн., з яких 7 201,75 грн. - борг за активну електроенергію; 1 374,06 грн. - пеня; 343,72 грн. - 3 % річних; 2 959,37 грн. - інфляційні витрати та 1 827,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору. В частині стягнення боргу в сумі 3000,00 грн. провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Закарпаттяобленерго" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 16.04.2015 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ПАТ "Закарпаттяобленерго" в частині стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_3 в сумі 17554,02 грн., а саме: 5727,33 грн за спожиту електроенергію; 4474,42 грн. за перевищення споживання електричної енергії; 117,14 грн. за активну електроенергію по угоді, 1374,06 грн. пені; 343,72 грн. 3% річних, 2959,37 грн. інфляційних, 2557,98 грн. 20% штрафних, а також припинити провадження у справі в частині стягнення 3000,00 грн. за спожиту активну електричну енергію.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що під час винесення рішення суд неповно дослідив додані до справи докази, безпідставно роз"єднав позовні вимоги, задовольнивши тільки частину вимог. Окрім того скаржник, зазначає, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення не вказані доводи, за яким суд першої інстанції відхилив клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 3000,00 грн. за спожиту активну електроенергію, самостійно зарахувавши ці кошти в оплату перевищення, що є штрафною санкцією.

Також скаржник зазначив, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.84 ГПК України не прийнято рішення щодо позовних вимог стосовно стягнення з відповідача 3117,14 грн. боргу за спожиту активну електроенергію по угоді та 2557, 98 грн. 20% штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити такі в повному обсязі, скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 16.04.2015р. у справі №907/157/15 і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 17554,02 грн. та припинити провадження у справі в частині стягнення 3000,00 грн. за спожиту активну електричну енергію.

В порядку ст.77 ГПК України, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених у даній ухвалі.

Відповідач, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, пояснень щодо доводів апеляційної скарги не надав, хоча про час і місце розгляду спору був повідомлений належним чином.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалами суду про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду справи явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 30.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов"язань відповідачем щодо оплати поставленої електроенергії у відповідності до договору Д10/07-1831 від 24.12.2012 р., укладеного між Мукачівським міським районом електричних мереж ПАТ "Закарпаттяобленерго" та ФОП ОСОБА_3 про постачання електричної енергії, позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 20554,02 грн., а а саме: 5727,33 грн. за спожиту електроенергію; 4474,42 грн. за перевищення споживання електричної енергії; 3117,14 грн. за активну електроенергію по угоді, 1374,06 грн. пені; 343,72 грн. 3% річних, 2959,37 грн. інфляційних, 2557,98 грн. 20% штрафних.

Ухвалою суду від 19.02.2015р. року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.03.2015р. 16.04.2015р. господарським судом Закарпатської області винесено рішення у даній справі, яким позовні вимоги позивача задоволено частково.

При винесенні рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що в поданій позовній заяві об'єднано кілька вимог пов"язаних між собою різними підставами виникнення і доказами, і що сумісний розгляд цих вимог перешкоджає з"ясуванні прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднює вирішення спору.

Місцевий господарський суд, керуючись ст.58 ГПК України роз"єднав позовні вимоги, та розглянув тільки частину з них, зокрема, про стягнення 5 727,33 грн. боргу за активну електроенергію, спожиту у лютому та квітні місяцях 2014 року згідно договору про постачання електричної енергії № Д10/07-1831 від 24.12.2012 року; про стягнення 4 474,42 грн. боргу за перевищення споживання договірної величини електричної енергії; про стягнення 1 374,06 грн. пені; про стягнення 343,72 грн. 3% річних; про стягнення 2 959,37 грн. інфляційних витрат.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3117,14 грн. боргу за спожиту активну електроенергію по угоді про погашення заборгованості та 2557,98 грн. 20% штрафу, то такі залишились не розглянуті місцевим господарським судом.

Згідно п.5 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об"єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з"ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви, місцевий господарський суд не повернув позовну заяву позивача в порядку п.5 ст.63 ГПК України, визнав матеріали, додані до позовної заяви достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і порушив провадження у справі.

Відповідно до п.3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., якщо передбачені у п.п. 2,3,4,5,6 частини першої ст.63 ГПК України підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розгляду по суті.

Між тим, колегія суддів зазначає, що ст.58 ГПК України визначає порядок об"єднання позовних вимог, правом роз'єднувати позовні вимоги суд, у відповідності до даної статті, не наділений.

Окрім того, відповідно до.4 ч.1 ст.84 ГПК України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

В порушення даної процесуальної норми місцевий господарський суд не зазначив в резолютивній частині оскаржуваного рішення висновки стосовно кожної із заявлених вимог, а саме стосовно вимог про стягнення з відповідача 3117,14 грн. боргу за спожиту активну електроенергію по угоді про погашення заборгованості та 2557,98 грн. 20% штрафу.

Отже, роз'єднавши позовні вимоги після порушення провадження у справі, та розглянувши лише частину з них, залишивши поза увагою решту позовних вимог, місцевий господарський суд допустив порушення норм процесуального права.

Згідно ст.104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що в даному випадку порушення і неправильне застосування норм процесуального права призвело до прийняття неправильного рішення, а отже, в порядку ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Отже, апеляційний господарський суд в порядку ст.101 ГПК України, повторно переглядаючи справу за наявними у справі доказами, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 24.12.2012 р. Мукачівським міським районом електричних мереж ПАТ "Закарпаттяобленерго" та ФОП ОСОБА_3 укладено договір про постачання електричної енергії № Д10/07-1831, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього з дозволеною потужністю 22 кВт, а споживач зобов'язується оплатити вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, які є його невід'ємною частиною (п. 1 договору).

Як стверджує позивач, та не заперечує відповідач, в 2013 році відповідачем не було подано до 1 жовтня ПАТ "Закарпаттяобленерго" відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році, як це передбачено п.5.1 договору, у зв'язку з чим розмір споживання електричної енергії на 2014 рік було встановлено відповідачу за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах 2013 року, що минули, які б відповідали майбутнім періодам 2014 року.

Згідно п.6.6 ПКЕЕ початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем. Так, відповідно до п.1 додатку № 7 до договору № 10/07-1831 від 24.12.2012р. розрахунковим періодом вважається місяць, починаючи з 7-го числа попереднього місяця по 7 число звітного місяця.

В січні 2014 року відповідачем було спожито 4848 кВт/год, при фактичному споживанні електричної енергії у січні 2013р року в кількості 514 кВт/год. У зв'язку з чим позивачем було виставлено рахунок № 1831/1/2 за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в обсязі 4334 кВт/год, що становить в грошовому еквіваленті 4474,42 грн.

Отже, оскільки в січні 2014 року відповідачем порушено умови договору в частині дотримання режимів споживання електричної енергії, позивач застосував до відповідача штрафні санкції у вигляді двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною електричної енергії за перевищення договірних величин її споживання.

Окрім того, позивач виставив відповідача рахунок №1831/2/1 від 07.02.2014р. за спожиту відповідачем активну електроенергію в кількості 2689 кВт/год на суму 2776,12 грн. (розрахунковий період з 07.01.2014р. - 07.02.2014р.) та рахунок № 1831/4/1 від 07.04.2014р. за спожиту відповідачем активну електроенергію в кількості 1934 кВт/год на суму 1996,66 грн. (розрахунковий період з 07.03.2014р. по 07.04.2014р.). Відповідач, в порушення умов договору, вищенаведені рахунки не оплатив, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 5727,33 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст.230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі вищенаведених норми діючого законодавства, позивач нарахував відповідачу 1374,06 грн. пені, 343,72 грн. 3% річних, 2959,37 грн. інфляційних нарахувань, 1827,00 грн. 20% штрафних.

Також, на підставі договору № 10/07-1831 від 24.12.2012р. у грудні 2013р. споживачу був виставлений рахунок № 1831/12/1 від 09.12.2013р. за спожиту активну електроенергію на суму 9783,78 грн., рахунок №1831/12/2 від 09.12.2013р. за перевищення споживання договірних величин на суму 2429,24 грн., та рахунок № 1831/1/1 від 11.01.2014р. на суму 6006,10 грн. У зв'язку з неможливістю сплатити суму боргу відповідач звернувся до позивача з проханням укласти договір реструктуризації боргу на суму 18219,12 грн.

Згідно п.6.5 Правил користування електричною енергією та п.7.3 договору, у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електроенергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості, при цьому оформляється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення сум платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

В порядку вищенаведених пунктів Правил та договору між позивачем та відповідачем 17.01.2014р. укладена угода № 376 про погашення заборгованості.

Пунктом 3.3 даної угоди передбачено, що угода не замінює умови зобов"язань, а встановлює лише порядок та строки сплати грошового зобов"язнання, що виникло на підставі договору про постачання електричної енергії.

Залишок заборгованості на суму якої укладена угода, на момент подання позову, складав 3117,14 грн. за спожиту активну електроенергію.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції, відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 3000 грн. і з зазначенням призначення платежу за електроенергію від юридичної особи, однак без зазначення періоду чи рахунку за який здійснювалась проплата.

З врахуванням вимог положень п.6.5 Правил користування електричною енергією, колегія суддів погоджується з твердження позивача про необхідність зарахування вказаної оплати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення, тобто за заборгованість по активній електроенергії, яка виникла протягом 2013 року, та щодо якої в подальшому була укладена угода № 376 про погашення заборгованості.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПАТ "Закарпаттяобленерго" про стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_3 в сумі 17554,02 грн., а саме: 5727,33 грн. за спожиту електроенергію; 4474,42 грн. за перевищення споживання електричної енергії; 117,14 грн. за активну електроенергію по угоді, 1374,06 грн. пені; 343,72 грн. 3% річних, 2959,37 грн. інфляційних, 2557,98 грн. 20% штрафних, є підставними та підлягають до задоволення. В частині стягнення 3000,00 грн. за спожиту активну електричну енергію провадження у справі слід припинити.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 16.04.2015 року у даній справі слід скасувати, як таке, що прийняте з порушенням та неправильним застосування норм процесуального та матеріального права і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17554,02 грн., в частині стягнення заборгованості в сумі 3000,00 грн. провадження у справі припинити.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Закарпатської області від 16.04.2015 року у даній справі в апеляційному порядку покласти на відповідача в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 104, 103, 105, ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", вих.№ 114-25/2965 від 05.05.2015р. задоволити в повному обсязі.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 16.04.2015 року у справі № 907/157/15 скасувати повністю.ї

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Закарпаттяобленерго" в частині стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_3 в сумі 17554,02 грн., а саме: 5727,33 грн за спожиту електроенергію; 4474,42 грн. за перевищення споживання електричної енергії; 3117,14 грн. за активну електроенергію по угоді, 1374,06 грн. пені; 343,72 грн. 3% річних, 2959,37 грн. інфляційних, 2557,98 грн. 20% штрафних задоволити частково.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Закарпаття обленерго" (код ЄДРПОУ 00131529, 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Оноківці, вул.Головна,57) 5727,33 грн за спожиту електроенергію; 4474,42 грн. за перевищення споживання електричної енергії; 117,14 грн. за активну електроенергію по угоді, 1374,06 грн. пені; 343,72 грн. 3% річних, 2959,37 грн. інфляційних, 2557,98 грн. 20% штрафних.

5. В частині стягнення 3000,00 грн. заборгованості з спожиту активну електроенергію провадження у справі припинити.

6. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Закарпаття обленерго" (код ЄДРПОУ 00131529, 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Оноківці, вул.Головна,57) 1827,00 грн. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

7. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Закарпаття обленерго" (код ЄДРПОУ 00131529, 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Оноківці, вул.Головна,57) 913,50 грн. судового збору за розгляд справи у Львівському апеляційному господарському суді.

8. На виконання постанови господарському суду Закарпатської області видати накази у відповідності до ст.116 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повна постанова складена 06.07.2015р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Данко Л.С.