Рішення № 46273791, 01.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/ 5165/2015 р. Головуючий у 1 інстанції - Плахотнюк К.Г.

Доповідач - Мараєва Н.Є.

РІ Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1.07.2015 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

представника Державного підприємства «Наш дім»

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 січня 2015 року у справі за позовом Державного підприємства «Наш дім» до ОСОБА_1 про виселення з житлового приміщення

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28.01.2015 р. відмовлено в задоволенні позову ДП «Наш дім» до ОСОБА_1 про виселення з житлового приміщення.

В апеляційній скарзі представник позивача ДП «Наш дім» просить це рішення скасувати і постановити нове рішення про задоволення позовуу повному обсязі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2012 р. між ДП «Наш Дім» та ОСОБА_1 було укладено договір №40 Про надання житлової площі у тимчасове користування під час роботи на підприємстві (а.с.8-9).

Згідно умов зазначеного вище договору, а саме пунктів 1.1.,5.1.,5.2.,5.4.,5.6. : позивач (сторона 1) передає, а відповідачка (сторона 2) приймає для тимчасового користування жиле приміщення - кімнату АДРЕСА_1; договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами і діє з 29.05.2012 року до 31.05.2013 року; чинність цього договору припиняється внаслідок : закінчення строку, на який його було укладено, зміни власника майна, дострокового розірвання у випадках, передбачених договором та чинним законодавством України, в інших випадках, передбачених чинним законодавством України;

сторона 2 (відповідачка) повинна звільнити займану житлову площу, якщо від сторони 1 (позивача) не менше ніж за 15 днів до закінчення терміну дії договору надійшло письмове повідомлення про відмову перезаключения договору на наступний термін; (сторона 1) повинна не менше ніж за 15 днів попередити про розірвання договору (звільнити займану житлову площу).

26.06.2013 року ОСОБА_1 (сторона 2) за договором з приводу якого заявлено спір, звернулася до ДП «Наш Дім» (сторони 1) із заявою на продовження дії договору проживання за адресою АДРЕСА_1, яка містить відмітку про дозвіл на проживання до 31.12.2013 року (а.с.7).

Листами №67 від 23.01.2014 р. та №140 від 19.03.2014 р. ДП «Наш Дім» пропонувало ОСОБА_1 звільнити житлове приміщення, яким є кімната АДРЕСА_1, що було передано їй у тимчасове користування на підставі договору №40 Про надання житлової площі у тимчасове користування під час роботи на підприємстві від 28.02.2012 р. у строк до 17 лютого та до 01 квітня 2014 р. (а.с.5,6).

Постановлюючи рішення суд, зокрема, виходив з того, що дію договору про тимчасове проживання відповідачки у спірному житловому приміщенні було продовжено до 31.12.2013 р., тому, позивач повинен був попереджати її про звільнення цього жилого відповідно умов п.5.4 договору, а саме : сторона 2 повинна звільнити займану житлову площу, якщо від сторони 1 не менше ніж за 15 днів до закінчення терміну дії договору надійшло письмове повідомлення про відмову презаключення договору на наступний термін.

Проте із такими висновками суду повністю погодитися не можна з таких підстав.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги та апеляційну скаргу представник позивача посилався на те, що відповідачка у березні 2013 р. отримала квартиру АДРЕСА_3; що після закінчення строку дії договору №40 про тимчасове користування житлом, відповідачка 26.06.2013 р. звернулася із заявою до керівництва ДП «Наш дім» про продовження строку дії договору №40 на проживання у спірній кімнаті, оскільки, в отриманій квартирі їй потрібно було зробити ремонт. Тому, в зв»язку із цим керівництвом позивача строк її проживання у кімнаті було продовжено до 31.12.2013 року.

Також, посилався на те, що відповідачка займає спірну кімнату без законних на те підстав, оскільки, строк дії договору на тимчасове проживання давно скінчився, що про необхідність звільнення кімнати позивачем були направлені листи №67 від 23.01.2014 р. та №140 від 19.03.2014 р.

Такі доводи представника позивача є слушними з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, 26.06.2013 р. позивачка звернулася до керуючого санацією ДП «Наш Дім» про продовження договору проживання за адресою АДРЕСА_1 у зв»язку із неможливістю проживання у квартирі за адресою АДРЕСА_2.

Згідно резолюції на вказаній заяві керуючим санацією ДП «Наш Дім» Фоменком М.В. зазначено : «дозволити проживати до 31.12.2013 р.» (а.с.7).

Оцінюючи надані суду письмові докази, судова колегія вважає, що звертаючись до керівника позивача із вказаною заявою, відповідачка розуміючи, що договір на тимчасове проживання закінчився та визнаючи цей факт, просила про продовження договору проживання за вказаною адресою.

Між тим із резолюції керівника на заяві вбачається дозвіл на проживання до 31.12.2013 р.

Таким чином, судова колегія вважає, що ДП «Наш Дім» фактично не укладало договору на продовження проживання, а відповідачці було дозволено проживати у спірній кімнаті до 31.12.2013 р. на підставі дозволу керівника та згідно її заяви, кінцевий строк її проживання у цій кімнаті був визначений, і з цим вона погодилася.

Тому, судова колегія вважає, що позивач не був зобов»язаний попереджати відповідачку про звільнення жилого приміщення, як передбачено п.5.4 договору на Тимчасове проживання №40 від 28.02.2012 р.

Оскільки, строк дії договору №40 та дозволу на проживання скінчився, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим, тому, воно підлягає скасуванню із постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 530, 629, 631, 763, 785, 810-813 ЦК України, ст.72 ЖК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Наш дім» - задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 28.01.2015 р. - скасувати і постановити нове, яким позов задовольнити, виселити ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :