Рішення № 4626614, 27.06.2008, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

Справа № 22-5754 2008р. Головуючий у 1 інстанції Васильєва Т.М.

Доповідач Вербова І.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2008 року Апеляційний суд м. Києва в складі:

Головуючого Вербової І.М.

Суддів : Антоненко Н.О., Панченко М.М.

При секретарі Католіченко Ю.В.

З участю адвокатів

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року, в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ВАТ «Банк Український капітал», 3-і особи: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ДВС Києво-Святошинського району Київської області про визнання недійсними договорів застави, скасування виконавчих написів та стягнення суми,

Апеляційний суд, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2005 року позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсними договорів застави, скасування виконавчих написів та стягнення суми та просить визнати недійсними договір застави від 09.09.2003 року укладений між ОСОБА_6 та ВАТ Банк «Український капітал» та договір застави від 08.09.2003 року укладений між ОСОБА_4 та ВАТ Банк «Український капітал»; скасувати два виконавчих написи від 24.12.2003 року вчинені приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_3; стягнути з ВАТ Банк «Український капітал» на рахунок ДВС Києво-Святошинського району Київської області 1514115 грн.16 коп. на його користь.

Зазначав, що договори застави були укладені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки майно, яке було заставлене, знаходилось під арештом і відповідно до вимог ст.48 ЦК України (1963 року) повинні бути визнані недійсними. Вчинені приватним нотаріусом два виконавчих написи також підлягають скасуванню, оскільки договори застави є недійсними.

Однак на підставі оспорюваних виконавчих написів, нотаріуса було відкрито виконавче провадження по якому банк незаконно отримав по виконавчим написам кошти від реалізації заставленого майна. Посилається, що його права як стягувача у виконавчому провадженні щодо майна ОСОБА_6 та ОСОБА_4 порушені.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача.

В суді апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу з тих же підстав та просив про її задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_6, ВАТ Банк «Український капітал», 3-ї особи: ОСОБА_7 проти апеляційної скарги заперечували та просили її відхилити за безпідставністю.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи в позові суд виходив з того, що позивачами не надано доказів, що на момент укладення спірних договорів застави на заставлене майно була накладена заборона його відчуження або арешт.

Між тим з такими висновками суду погодитись не можна.

Судом встановлено, що постановами від 13.02.2003 року слідчим СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м.Києві ОСОБА_8 було накладено арешт на земельну ділянку та наземні споруди, які належать на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4(а.с. 15-16). Постанови були зареєстровані в БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської області за №48 від 13.02.2003 року.

11 березня 2003 року слідчим СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 було винесено постанову про скасування постанови про накладення арешту на майно ОСОБА_6 та ОСОБА_4(а.с.148).

Згідно ст.ст.125,126 КПК України в справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов'язаний

вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову.

Забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна на яке накладено арешт.

Відповідно до ч.6 ст.126 КПК України накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Листом МВС України від 18.10.2005 року №13/к-8294 підтверджено неправомірність дій ОСОБА_8 при винесенні постанови, яким безпідставно скасована постанова про накладення арешту на майно ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с.150).

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.06.2005 року по справі

№1-1120 знятий арешт, накладений 13.02.2003 року з земельної ділянки та наземних споруд, які належать ОСОБА_6 та ОСОБА_4 які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Колегією суддів взято до уваги, що ці обставини (безпідставність зняття арешту) були вже враховані Солом'янським районним судом м. Києва по справі № 1-1120

Таким чином, постановою Солом'янського районного суду м. Києва встановлений факт знаходження майна ОСОБА_4 та ОСОБА_6 під арештом в період з 13 лютого 2003 року по 30 червня 2005 року.

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В порушення цього судом першої інстанції не враховано зазначені обставини.

З огляду на наведене колегію суддів відхиляються такі докази, як довідки з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна № 719420-2261 від 18.09.2003 року, № 714455-2261, № 714457-2261, № 714449-2261 від 09.09.2003 року, оскільки факт знаходження майна під арештом встановлений постановою Солом'янського районного суду м. Києва, що набрала законної сили.

Судом також встановлено, що 09 вересня 2003 року між ОСОБА_6 та ВАТ «Банк Український капітал» укладено договір застави.

Відповідно до п.2 договору в заставу було передано майно, що належить ОСОБА_6, а саме житловий будинок АДРЕСА_1, жилою площею 152,0 кв.м., загальною площею 593,0кв.м. разом з опалювальною системою, котельна (летера Б), огорожа (№1), земельни ділянка площею 0,0919 га, розташованої АДРЕСА_2, земельна ділянка площею 0,0828 га, розташованої АДРЕСА_1.

18 вересня 2003 року між ОСОБА_4 та ВАТ Банк «Український капітал» укладено договір застави.

Відповідно до п.2 договору в заставу було передано майно, що належить ОСОБА_4, а саме: земельну ділянку, площею 0,0827 га, земельна ділянка площею 0,0805 га та земельна ділянка площею 0,0814 га, загальною площею 0,2446 га, які розташовані АДРЕСА_3 з усіма складовими частинами.

Приватним нотаріусом ОСОБА_5 накладено заборону на відчуження вказаного в договорах застави майна.

Згідно ст.4 Закону України «Про заставу» предметом застави може бути тільки майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернуто стягнення.

Враховуючи викладене колегія приходить до висновку, що укладення договорів застави відбулося з порушенням вимог чинного законодавства - під час знаходження майна, що передавалось у заставу, під арештом.

Відповідно до ст.48 ЦК України (в редакції 1963р.), недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до ст.59 ЦК України(в редакції 1963р.), угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Судом встановлено, що 24 грудня 2003 р приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_3 було вчинено два виконавчі написи відповідно до вищевказаних договорів застави. Цими

виконавчими написами ОСОБА_3 було запропоновано продати з публічних торгів заставлене за договорами застави майно.

Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат", яка встановлює умови вчинення виконавчих написів, нотаріус вчиняє виконавчі написи, на підставі документів, що підтверджують безспірність заборгованості.

З огляду на це, оспорюванні нотаріальні написи підлягають скасуванню, як вчинені на підставі недійсних документів, що не можуть підтверджувати безспірність заборгованості.

Згідно з листом ДВС Києво-Святошинського району Київської області від 25.01.2007 № 1254 ВАТ "Банк "Український капітал" було отримано від реалізації заставленого майна грошові кошти в сумі 1514115 грн. 16 коп.

ВАТ "Банк "Український капітал" отримав за договорами застави та за виконавчими написами від ВДВС Києво-Святошинського району Київської області кошти від реалізації заставленого майна, а тому відповідно до ст. 48 ЦК УРСР ці кошти підлягають поверненню на рахунок ВДВС Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 05 грудня 2003 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 визнанні винними в скоєнні злочину передбаченого ст.190 ч.4 КК України та засудженні до позбавлення волі з конфіскацією всього майна належного їм на праві власності.

Цивільний позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто із ОСОБА_6 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 1090000 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди, а всього 1 100 000 гривень (а.с.89-106).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2004 року вирок змінений.

ОСОБА_6 за ч.4 ст.190 КК України пом'якшено покарання до 5 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.

Суму, стягнуту солідарно із ОСОБА_6 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, зменшено з 1.090.000 грн. до 1.066.000 грн. та відповідно загальну суму матеріальної та моральної шкоди з 1.100.000 грн. до 1.076.400 грн.

Також зменшено суму стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 з 330.000 грн. до 319.920 грн.

В решті вирок залишений без зміни.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 02 грудня 2004 року у задоволенні касаційних

скарг захисника ОСОБА_10 та засудженої ОСОБА_6 - відмовлено (а.с. 107-111 т.2).

На підставі вироку суду 06.07.2004 року було видано виконавчі листи за №1-1220/2003р. на виконання та 12.07.2004 року постановою №798/3-А відкрите виконавче провадження про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1(а.с.40-43 т.1).

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 знаючи, що вони перебувають під слідством та судом, а їх майно під арештом на користь потерпілих, уклали спірні договори застави, по яким виступили майновими поручителями третьої особи арештованим майном на користь заставодержателя.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що укладені між відповідачами договори застави є недійсними з моменту їх укладення.

Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин , що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин рішення суду визнати законним та обґрунтованим не можна і воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ВАТ «Банк Український капітал», 3-і особи: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ДВС Києво-Святошинського району Київської області про визнання недійсними договорів застави, скасування виконавчих написів та стягнення суми - задовольнити частково.

Визнати недійсними договір застави від 09.09.2003 року, укладений між ОСОБА_6 та ВАТ «Банк «Український капітал», та договір застави від 18.09.2003 року, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ «Банк «Український капітал» з моменту їх укладення.

Скасувати два виконавчі написи від 24.12.2003 року, вчинені приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_3 за договорами застави від 09.09.2003 року та від 18.09.2003 року.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Банк «Український капітал» (03062 м.Київ пр-т Перемоги,67, код ЄДРПОУ 22868414) на рахунок Державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Київської області 1514 115 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 16 коп. для виконання вироку Солом'янського районного суду м.Києва від 05 грудня 2003 року ПО СПРАВІ №1-1220/2003р. відносно ОСОБА_4, ОСОБА_6 в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_1

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.