увійти
УКР
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-19878/08 Головуючий у І інстанції - Хаюк С.М.
Суддя-доповідач - Глущенко Я.Б.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Коротких А.Ю., Федорової Г.Г.,
при секретарі Токар М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Малинська меблева фабрика» до Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 3 березня 2008 року, -
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2007 року Приватне підприємство «Малинська меблева фабрика» звернулося з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Малинському районі Житомирської області від 23.03.2007 року №0000632340/0, від 18.04.2007 року №0000632340/1, від 22.05.2007 року №0000632340/2, від 31.07.2007 року №0000632340/3.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2008 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.07.2007 року №0000632340/3.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем було здійснено виїзну планову документальну перевірку Приватного підприємства «Малинська меблева фабрика» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року, за результатами якої складено акт №29/23-10/05516277 від 14.03.2007 року.
Проведеною перевіркою було встановлено порушення підприємством вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем до складу валового доходу підприємства за ІІ півріччя 2005 року та за 2006 рік не включені кошти у сумі 1197900,00 грн., отримані від фізичної особи ОСОБА_1, що є засновником підприємства. Крім того, в порушення вимог п. 5.9 ст. 5 названого Закону при проведенні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів невірно визначено балансову вартість запасів на початок та кінець звітного періоду, в результаті чого занижено приріст балансової вартості за 2006 рік на суму 33913,00 грн. Внаслідок виявлених порушень відповідач дійшов висновку про заниження підприємством у періоді, що перевірявся, податку на прибуток на загальну суму 307953,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.2007 року №0000632340/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 307953,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 266393,50 грн.
За наслідками процедури апеляційного узгодження суму штрафних санкцій було зменшено, у зв'язку з чим 31.07.2007 року платнику податків було надіслано податкове повідомлення-рішення №№0000632340/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 418638,00 грн., з яких 307953,00 грн. - основний платіж та 110685,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Вирішуючи питання про правомірність здійсненого податковою інспекцією донарахування податкових зобов'язань, колегія суддів зважає на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, учасником Приватного підприємства «Малинська меблева фабрика» ОСОБА_1 було прийнято рішення про збільшення статутного фонду підприємства. Як вбачається з наявних у матеріалах справи наказів, прибуткових касових ордерів, банківських виписок за період з 29.09.2005 року по 26.12.2006 року статутний фонд підприємства був поповнений на 1197900,00 грн.
Відповідач вважає, що зазначена сума підлягає включенню до валового доходу підприємства, оскільки позивач, поповнюючи статутний фонд, не зареєстрував у встановленому законом порядку відповідних змін до Статуту, а тому згадана сума не може бути визнана інвестицією.
З такою позицією відповідача не можна погодитися.
Як правильно враховано судом першої інстанції, відповідно п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (з відповідними змінами та доповненнями) інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.
Згідно з пп. 1.28.2 ст. 1 згаданого Закону під прямою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
У свою чергу, відповідно до пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи, не включаються до складу валового доходу.
З врахуванням викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що кошти, які були внесені ОСОБА_1 до статутного фонду, є прямою інвестицією у розумінні пп.. 1.28.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно до пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону не підлягають включенню до складу валового доходу підприємства.
Той факт, що поповнення статутного фонду відбулося до державної реєстрації змін до Статуту, не спростовує зазначеного висновку, оскільки, по-перше, встановлені у справі обставини дозволяють зробити беззаперечний висновок, що внесені ОСОБА_1 кошти за свою правовою природою є поповненням статутного фонду підприємства, а по-друге, у відповідності із законодавством для здійснення державної реєстрації зміни розміру статутного фонду необхідно перерахувати до нього відповідні кошти.
Що ж стосується висновку відповідача про невірне визначення платником податку балансової вартості запасів на початок та кінець звітного періоду, то з цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до Додатку 7 до акту перевірки станом на 01.01.2006 року залишки ПП «Малинська меблева фабрика» у незавершеному будівництві та залишки готової продукції перераховані податковою інспекцією і визначені у сумі 705,4 тис. грн. Оскільки станом на 01.01.2006 року залишки по приросту та убутку встановлені у сумі 705,4 тис. грн., то й станом на 31.12.2005 року вони мають становити таку ж саму суму.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 3 березня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
