Ухвала суду № 46256604, 24.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1844/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Троїцької Л.Л., Оверіної О.В.,

секретаря Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 07 липня 2014 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПП «СКІФ» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки та відшкодування доходу, -

встановила;

22.04.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який укладений між ним та відповідачем вказуючи, що він цей договір не укладав та не підписував, а значить не було його волевиявлення для укладання цього правочину.

Позивач просив суд стягнути з відповідача всі доходи, отримані ним з його земельної ділянки вказуючи, що після отримання Державного акта про право власності на земельну ділянку, він не передавав цю земельну ділянку в оренду ПП «СКІФ».

Представник ПП «СКІФ» позов не визнав, посилаючись на те, що ОСОБА_2 укладав договір оренди земельної ділянки та особисто підписав його. Після укладання договору оренди позивач отримував у відповідача орендну плату і не заявляв при цьому жодних претензій з приводу розміру орендної плати та укладеного договору.

Рішенням Балтського районного суду від 07.07.2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі у звязку з тим, що заявлені ним вимоги не доведені у встановленому законом порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати у звязку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі вказуючи, що існуючий договір оренди земельної ділянки від 01.01.2008 року апелянт не укладав, не підписував та тим більш не узгоджував його істотні умови. Апелянт вважає, що його волевиявлення на укладення договору оренди земельної ділянки не було.

Згідно ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав;

За правилами ст.308 ЦПК Україні, апеляційний суд залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені ним вимоги не доведені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п*ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність, на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі, і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України ст.14 Закону України «Про оренду землі».

Згідно ст.17 ЗУ «Про оренду землі», передача обєкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації ст.18 ЗУ «Про оренду землі».

Приписами ч.1ст.11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом - ч.3ст.10, ч.1ст.58 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008 року між ПП «СКІФ» та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 на праві власності згідно Державного акта серії ОД №074966, виданого йому 26.08.2004 року Балтською районною державною адміністрацією Одеської області.

Договір оренди земельної ділянки 05.03.2010 року був зареєстрований у Балтському районному відділ Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в Державному реєстрі земель за №0410511400066.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 пояснив суду, що він проводив реєстрацію договору оренди від 01.01.2008 року, укладеного між сторонами у справі, та цей договір містив виправлення. Оскільки діючим законодавством не заборонена реєстрація договорів оренди, які містять виправлення, ці договори були зареєстровані у встановленому законом порядку та набрали чинності. Після реєстрації договорів ОСОБА_2 не звертався до свідка з заявами про те, що він цей договір не укладав.

На підставі укладеного договору оренди ПП «Скіф» виплачував позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою, починаючи з 2008 року по 2012 рік включно, що підтверджується відомостями про видачу орендної плати ОСОБА_2 (а.с.79-92).

В суді першої інстанції позивач визнав факт отримання ним орендної плати за оренду землі, та пояснив суду, що в 2013 році він відмовився від отримання орендної плати за землю на прохання свого племінника ОСОБА_4 (який є представником позивача в суді) та повідомив відповідача про розірвання договору оренди, оскільки він бажає передати в оренду земельну ділянку своєму племіннику.

В позовній заяві ОСОБА_2, як на підставу недійсності укладеного ним договору оренди земельної ділянки від 01.01.2008 року, посилається на те, що він не підписував цей договір.

З метою забезпечення доказів судом першої інстанції були задоволенні клопотання ОСОБА_2 про проведення криміналістичної експертизи текстів оригіналів договорів оренди земельної ділянки, та проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (а.с.116-117).

29.04.2014 року Київським НДІСЕ було повідомлено суд про неможливість проведення призначеної експертизи, оскільки не була оплачена експертиза у розмірі 24230 грн. 40 коп.; не були надані експерту позивачем оригінали порівняльних зразків документів, датованих у період часу з січня 2005 року по березень місяць 2010 року; не було надано від імені суду першої інстанції дозволу на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих (досліджувальних і порівняльних) документах, у тому числі і в оригіналах договорів оренди земельної ділянки, які були надані для проведення експертизи.

Аналогічна експертиза була доручена судом першої інстанції (на вимогу позивача) Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз (а.с.136).

Листом від 22.04.2014 року Одеський НДІСЕ повідомив суд, що для виконання криміналістичної експертизи в інституті відсутнє необхідне обладнання, тому виконати у повному обсязі експертне дослідження неможливо (а.с.144).

Листом від 26.05.2015 року Одеський НДІСЕ повідомив суд, що частково провести криміналістичну експертизу неможливо, оскільки позивач не сплатив вартість цієї експертизи у розмірі 2509 грн.20 коп.(а.с.55).

Приймаючи до уваги причини, з яких не були проведені криміналістичні експертизи, призначені судом першої інстанції, апеляційним судом Одеської області було частково задоволене клопотання позивача про призначення судової криміналістичної почеркознавчої та технічної експертизи договору оренди земельної ділянки (а.с.43-44).

Для проведення судово-почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_2 Одеським НДІСЕ було надане клопотання про надання вільних зразків підписів позивача, у тому числі у скороченій транскрипції в документах різного характеру за 2007 та попередні роки (в тому числі у розрахункових книгах за оплату комунальних та інших послуг, у платіжних відомостях про виплату пенсії, тощо), та експериментальні зразки скорочених варіантів підписів ОСОБА_2 на 5-ти аркушах паперу, графлених у лінійку.

У звязку з заявленим експертом клопотанням було поновлене апеляційне провадження у справі, та запропоновано ОСОБА_2 і його представнику ОСОБА_4 надати вказані документи для проведення експертизи та експериментальні зразки скорочених варіантів підписів ОСОБА_2 на 5-ти аркушах паперу, графлених у лінійку. Але позивач та його представник ОСОБА_4 відмовилися від надання необхідних документів та експериментальних зразків для проведення судово-почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_2 на договорах оренди земельної ділянки від 01.01.2008 року. Тому розгляд справи в апеляційному порядку був продовжений без одержання висновків судово-почеркознавчої експертизи.

Як вбачається з наданих відділом Держземагенства у Балтському районі Одеської області трьох оригіналів договорів оренди земельної ділянки від 01.01.2008 року (розміщенні у справі між аркушами справи №119-120) та на аркуші справи №43-44, в них містяться підписи сторони цього договору ОСОБА_2.

Приймаючи до уваги, що позивачем ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_4 не доведені у встановленому законом порядку вимоги про те, що позивач не підписував спірні договори оренди земельної ділянки, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з цих підстав.

Колегія суддів визнає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог апелянта у повному обсязі. Так, у судовому засіданні апелянт визнавав, що він отримував орендну плату за договором оренди спірної земельної ділянки. За період часу дії договору оренди земельної ділянки ОСОБА_2 не відмовлявся від отримання орендної плати, не ставив питання перед відповідачем про розірвання договору оренди. При цьому, якщо виходити із заявлених позивачем вимог, то він взагалі, починаючи з 01.01.2008 року не знав, де знаходиться його земельна ділянка і хто її обробляє. В такому випадку ОСОБА_2, починаючи з 01.01.2008 року, зобовязаний був встановити, хто безпідставно користується його земельною ділянкою, та вимагати повернення цієї земельної ділянки, оскільки (як стверджує позивач) він не підписував договорів оренди земельної ділянки і не передавав її в оренду відповідачу. Але позивач таких дій не вчиняв, що свідчить про те, що йому було відомо, що ПП «Скіф» обробляє його земельну ділянку.

З урахуванням встановлених матеріалів справи колегія суддів приходить до висновку, що заявлений позивачем позов є способом змінити орендаря спірної земельної ділянки, з передачею її в оренду своєму племіннику - ОСОБА_4, який є представником позивача в суді.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Керуючись ст.304, п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила;

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 07 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.П. Фальчук

ОСОБА_5

ОСОБА_6