увійти
УКР
Справа № 2-а-4391/09
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2009 року м. Полтава
Полтавський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Чеснокової А.О.
при секретарі - Гришко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної ради у м. Полтаві ради про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій,-
В С Т А Н О В И В:
02 вересня 2008 року позивач ОСОБА_1. звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації в якому просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену частину щорічної разової грошової допомоги в сумі 4 565 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням та відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня йому повинна надаватися одноразова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, але відповідачем в 2005 - 2007 роках одноразова грошова допомога виплачена в меншому розмірі, ніж це передбачено законом.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги та обґрунтування позовної заяви.
В судове засідання відповідачі не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про що свідчать розписки, які знаходяться в матеріалах справи, Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації надало до суду письмові заперечення, в яких просило відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначив, що позивачу виплачувалась щорічна одноразова грошова допомога до 5 травня в розмірі, що визначені Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Також в своїх запереченнях просив розглядати справу без участі їх представника.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серія АБ № НОМЕР_1.
ОСОБА_1. як учасник бойових дій має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В період з 2005 по 2006 рік позивач отримав 250 грн. зазначеної допомоги, а в 2007 році - 280 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2005-2006 роки, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком.
Статтею 34 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік» та пунктом 18 статті 77 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” на 2005 та 2006 рік зупинено дію частин п'ятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які визначали кратність виплат щорічної допомоги до 5 травня залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.
При цьому, статтею 34 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік» та статтею 30 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” встановлений фіксований розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Так, учасникам бойових дій у 2005 та у 2006 роках встановлено розмір разової грошової допомоги у розмірі 250 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось позивачем, в 2005 та в 2006 роках позивачеві було виплачено саме 250 гривень, як разову грошову допомогу до 5 травня.
Таким чином, у 2005 - 2006 р.р., на момент виплати зазначеної допомоги певні положення Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які визначають розмір таких виплат не діяли, оскільки були зупинені Законами України „Про державний бюджет на 2005 рік” та «Про державний бюджет на 2006 рік», якими одночасно встановлено розмір таких виплат на 2005-2006 р.р.
Враховуючи положення ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України дії відповідача по справі не можуть бути визнані неправомірними, оскільки він здійснював виплати на підставі діючих Законів України „Про державний бюджет на 2005 рік”, «Про державний бюджет на 2006 рік» та не мав повноважень застосовувати зупинені норми Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Положення Законів України „Про державний бюджет на 2005 рік” та «Про державний бюджет на 2006 рік» рішеннями Конституційного Суду України неконституційними не визнавались.
Крім того, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення щорічної разової допомоги до 5 травня за 2005-2006р.р.
Відповідно до ч.5 ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплата такої допомоги здійснюється щорічно до 5 травня.
Позивачем не заперечувалось, що також підтверджується матеріалами справи, що в 2005 та в 2006 році була здійснена виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірах встановлених Законами України «Про Державний бюджет на 2005 рік» та «Про Державний бюджет на 2006 рік» відповідно.
Отже, позивач отримавши в 2005 та 2006 році щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі визначеному бюджетними законами, а не у тому розмірі, в якому, на думку позивача, ця допомога повинна бути сплачена, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати разової щорічної допомоги до 5 травня відповідно до норм Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2005-2006 роки задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача разової щорічної допомоги до 5 травня за 2007 рік, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів .
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зупинено дію частин п'ятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які визначали кратність виплат щорічної допомоги до 5 травня залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ч.5 ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Посилання відповідача в письмових запереченнях на законодавче неврегульованість питання щодо механізму виплати разової грошової допомоги до 5 травня, відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, суд, вважає хибними, з таких підстав.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Зі статей 12, 13, 14 та 15 „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” випливає, що під час визначення розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону, де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст..ст. 12, 13, 14 та 15 „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Таким чином, при розрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ст.. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Суд вважає необхідним зазначити, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що Верховна Рада України, приймаючи Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" обмежила соціальне право громадян, у тому числі і позивача, закріплене в ст..ст. 12, 13, 14 та 15 „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Даний висновок ґрунтується і на правових позиціях, висловлених Європейським судом з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року, що набрало законної сили 08.02.2006 року у справі Кечко проти України, де вказується, що реалізація особою права, що пов'язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань та у випадках, коли набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати щорічної допомоги у розмірах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність є безпідставними, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги в розмірі 4 565 грн. на думку суду задоволенню не підлягає.
Суд вважає, що вибраний позивачем спосіб захисту його порушеного права не є адекватним, оскільки до завдань відповідача, згідно з його положенням, відносяться функції щодо здійснення нарахування та виплати соціальних допоміг в розмірах, передбачених діючим законодавством.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної ради у м. Полтаві ради здійснити позивачу перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести виплату недоплаченої допомоги за 2007 рік.
Посилання відповідача в письмових запереченнях, що розрахунок щорічної грошової допомоги до 5 травня повинен здійснюватися виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року за №1 на рівні 19,19 грн., суд вважає безпідставними, оскільки зазначена постанова не передбачає застосування цього розміру пенсії для розрахунку щорічної допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Посилання відповідача на пропущення строку звернення до суду позивачем в 2007 році, суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивач не в повному обсязі в 2007 році отримав дану допомогу, а відповідно до ч.4 ст. 17-1 вищезазначеного Закону він мав право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснювалася виплата допомоги. Відтак з цього моменту він повинен був дізнатися про порушення свого права. Таким чином, строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення допомоги за 2007 рік закінчується 01 жовтня 2008 року. До суду позивач звернувся 02 вересня 2008 року, про що свідчить штамп суду.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної ради у м. Полтаві ради про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної ради у м. Полтаві ради нарахувати ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням мінімального розміру пенсії, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ст.. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести виплату.
В іншій частині позовних вимог відмовити .
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України .
Суддя (підпис) А.О. Чеснокова
З оригіналом згідно:
Суддя А.О. Чеснокова
Повний текст постанови виготовлений 23 лютого 2009 року.
Постанова не набрала законної сили.
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8 (05322) 2-78-69
E-mail: inbox@adm.pl.court.gov.ua код ЄДРПОУ 35521510
