Рішення № 46253292, 02.07.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1127/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайсюк О. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської областіу складі:

головуючого Гайсюка О.В.

суддів Голованя А.М

ОСОБА_2

при секретарі Дімановій Н.І.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Державний ощадний банк України» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 березня 2015 року і

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначив, що 01.03.2007 р. між філією Кіровоградського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 укладено споживчий кредитний договір № 110 за яким ОСОБА_3 наданий кредит у сумі 90535 доларів США на 84 місяці з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 01.03.2014 року з відсотковою ставкою 12 % річних.

Згідно п.3.3.3 Договору погашення кредиту позичальником здійснюється щомісячно до 12 числа за графіком з 01.04.2007 року.

Внаслідок порушення термінів сплати основного боргу та відсотків станом на 13.07.1011 року виник борг ОСОБА_3 перед Банком у сумі 96657,77 дол. США, а у гривнях 770497,76 грн., а саме основний борг?34489 дол. США. (274932,95 грн.), прострочений борг? 33548,11 дол. США (267425,40 грн.), відсотки ? 594,29 дол. США (4737, 36 грн.), пеня на прострочений борг та прострочені відсотки ? 22402,05 грн.

У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Банком укладено тристоронній договір поруки № 120 від 01.03.2007 р. за яким ОСОБА_5 зобовязався відповідати за зобовязаннями позичальника за кредитним договором від 01.03.2007 року у тому ж обсязі, що і ОСОБА_3

Також в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором від 01.03.2007 р. між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Банком укладено тристоронній договір поруки № 119від 01.03.2007 року за яким ОСОБА_4 зобовязався відповідати по зобовязаннях за кредитним договором № 110 від01.03.2007 р. у тому ж обсязі, що і ОСОБА_3

З метою забезпечення зобовязань за кредитним договором ОСОБА_3 за договором застави від 01.03.2007 року передав в заставу Банку автомобіль TOYOTA, 2007 року випуску.

Посилаючись на це, а також на своє право вимагати дострокового повернення Кредиту, позивач просив стягнути на свою користь солідарно з ОСОБА_3,ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість у сумі 770497,76 грн. (т.1 а.с.3-5).

У листопаді 2011 р. позивач подав доповнення до позовної заяви, де зазначив, що 24.02.2010 року Ленінським районним судом м. кіровограда було ухвалене рішення про стягнення з ТДВ Страхова компанія «Альфа Гарант» на користь ВАТ «Ощадбанк» 431800 грн. страхового відшкодування.

У задоволенні позову про дострокове стягнення кредиту до ОСОБА_3 відмовлено на підставі того, що на момент настання страхового випадку ОСОБА_3 не мав заборгованості за кредитним договором.

Цим рішенням договір застави визнано таким, що припинений, а в припиненні кредитного договору та договору поруки відмовлено.

Після того, як ТДВ СК «Альфа Гарант» виконало рішення суду від 24.02.2010 року у ОСОБА_3 знову виникла прострочена заборгованість у сумі 770497,76 грн. (т.1 а.с.102-103).

У вересні 2014 року позивач збільшив розмір позовних вимог.

Позивач зазначив, що сума боргу за кредитним договором станом на 19.09.2014 року збільшилася і становить 20333432,17 грн., а саме прострочений кредит ? 63038,03 дол. США (913412,19 грн.), відсотки ? 22018,35 дол. США (295596,88 грн.), пеня ? 824423,10 грн.

Посилаючись на це, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Банку 2933432,17 грн. та судові витрати (т.3 а.с.76-77).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на грубе порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, хоча належним чином, через свого представника (під розпис) повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заява представника відповідачів про повторне відкладення розгляду справи через хворобу представника залишена без задоволення, оскільки розгляд справи вже відкладався саме за заявою представника відповідачів. Крім того, неявка представника в судове засідання не має поважних причин. Додана до заяви довідка не містить повної назви медичної установи, інших реквізитів. Зміст довідки не вказує на те, що амбулаторне лікування перешкоджає явці представника до суду.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається. Що 01.03.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №110 за яким Банк надав ОСОБА_3 кредит з лімітом 90535 дол. США на придбання автомобіля ОСОБА_6 Круізер строком на 84 місяці з кінцевою датою повернення не пізніше 01.03.2014 р. з відсотковою ставкою 12 % річних.

Відповідач зобовязався повернути кредит щомісячними платежами за графіком повернення, що є додатком до кредитного договору.

Позивач видав ОСОБА_3 кредитні кошти у сумі 90535 дол. США, виконавши свої зобовязання за договором.

За договором купівлі-продажу від 27.02.2007 р. ОСОБА_3 придбав за кредитні кошти автомобіль ОСОБА_6 Круізер (Лексус RX 470).

01.03.2007 р. між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладений договір застави автомобіля, яким забезпечено виконання останнім зобовязань за кредитним договором № 110. На виконання п.3.2.1 договору застави між Кіровоградською філією СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_3 та Кіровоградським обласним управлінням ВАТ «Державний ощадний банк України» укладений договір добровільного страхування автомобіля, що є предметом застави.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 01.03.2007 року між ОСОБА_3, ВАТ «Державний Ощадний банк України», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладені тристоронні договори поруки № 119 та № 120, за якими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобовязалися відповідати за зобовязаннями, що походять з кредитного договору № 110 від 01.03.2007 р. солідарно та у тому ж обсязі, що і ОСОБА_3

28 вересня 2007 року автомобіль ОСОБА_3 викрадено.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 лютого 2010 року (яке набрало законної сили) у справі за позовом прокурора в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає ВАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, Страховаї компанії «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до СК «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування, ВАТ «Державний Ощадний банк України» про визнання договорів такими, що припинені, стягнуто з ТДВ СК«Альфа-Гарант» на користь Банку 431800 грн. страхового відшкодування. У задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 01.03.2007 року відмовлено. Визнано припиненим договір застави автомобіля ОСОБА_6 Круізер від 01.03.2007 р. У задоволенні вимог про визнання припиненим кредитного договору відмовлено.

Цим рішенням суду встановлено, що боржник ОСОБА_3 припинив погашати заборгованість за кредитним договором з жовтня 2007 року, а до цього заборгованості не мав (т.1 а.с. 104-106).

Відповідно до довідки ПАТ «Державний Ощадний банк України» грошові кошти у сумі 431800 грн., які стягнуті із Страхової компанії на користь Банку за рішенням суду від 24.02.2010 року надійшли на рахунки банку в період з20.01.2011 року по 13.07.2011 року, зараховані Банком в еквіваленті до долару США та спрямовані на погашення відсотків та кредиту (т.2 а.с.77).

Відповідно до ст.526 ЦК зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК наслідками порушення позичальником зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому.

Отже, моментом настання відповідальності ОСОБА_3 є несплата чергової суми кредиту в жовтні 2007 року, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки представником відповідачів була подана заява про застосування позовної давності (т.3 а.с.96-97), то відповідальність боржника за порушення зобовязань за кредитним договором повинна бути лише в межах позовної давності три роки та один рік за вимогами про стягнення пені.

Позивач вперше звернувся до суду 25.07.2011 року, а збільшив вимоги (період нарахування заборгованості) після того, як позовна давність почала спливати заново 23.09.2014 р. (т.3 а.с.76-77).

Згідно розрахунку позивача за період з 25.07.2008 р. по 25.07.2011 року( в межах трьох років) заборгованість ОСОБА_3 складає 68413,18 доларів США, а в еквіваленті до гривні станом на 19.09.2014р. ? 918448, 59 грн., з яких прострочений борг (кредит) ? 68038,03 дол. США, (913412,19 грн.), відсотки ? 375,15 доларів (5036,40 грн.) ? т.3 а.с.182-184. Пеня за період з 25.07.2010 р. по 25.07.2011р. (в межах одного року) на прострочений борг та прострочені відсотки складає 112456,73 грн.(т.3 а.с.185-186).

Заборгованість по відсоткам за період з 23.09.2011 року по 23.09.2014 року (в межах трьох років) складає 19863,28 доларів США, а в еквіваленті станом на 19.09.2014 р. ? 266665,01 грн. (т.3 а.с.187-188). Пеня на прострочений борг з 23.09.2013 р. по 23.09.2014р. (в межах одного року позовної давності) складає 198916,03 грн. (т.3 а.с.189).

Загальна сума заборгованості у гривнях за цими розрахунками складає 1496486,30 грн. (918448,59+112456,73+26665,01+198916,03).

У цих розрахунках не враховано те, що суд розглядає справи в межах позовних вимог (ст.11 ЦПК). За першою позовною заявою вимоги позивача полягали у стягненні заборгованості станом на 13.07.2011 року. Отже, заборгованість повинна розраховуватися відповідно (в межах позовної давності) з 25.07.2008 р. по 13.07.2011 р. та з 25.07.2010 р. по 13.07.2011 року. У другій позовній заяві заборгованість позивачем розрахована станом на 19.09.2014 року, отже, на цю дату повинен здійснюватися і розрахунок в межах позовної давності, відповідно з 23.09.2011р. по 19.09.2014р. та з 23.09.2013 року по 19.09.2014 р. (пеня).

З урахуванням цього позивач не заперечує зменшення суми загальної заборгованості станом на 19.09.2014 р. до 1479541,90 грн. (1496486,30? 1826,74? 1776,86? 12645,05? 695,75).

Відповідач ОСОБА_3 зазначені розрахунки не спростував.

Наведене свідчить про те, що висновки суду першої інстанції про те, що заборгованість за кредитним договором з відповідача ОСОБА_3 не підлягає стягненню не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку загальної суми заборгованості за кредитним договором станом на 19.09.2014 р. у сумі 1479541,90 грн. та витрат з оплати судового збору в суді першої інстанції та за апеляційну скаргу у загальній сумі 5481 грн.

У решті рішення суду слід залишити без змін, оскільки суд дійшов правильного висновку про те, що порука відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є припиненою (ч.4 ст.559 ЦК). При цьому враховано обовязкові для суду висновки викладені в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 30.07.2014 р. (ч.4 ст.338 ЦПК) ? (т.3 а.с.67-69) про те, що строк звернення з вимогою до поручителів розпочався з дня настання страхового випадку (крадіжки автомобіля 28.09.2007 року).

Керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 25 березня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 1479541,90 грн. та судовий збір у сумі 5481 грн.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: