увійти
УКР
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2009 року Справа № 23/98/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Бишевська Н. А., Коршун А. О.
при секретарі - Гулая О. Г.
за участю:
прокурора Дидюк Н. О., посв. № 32
представників:
позивача: - ОСОБА_1, дов. від 01.12.2008
відповідача: - ОСОБА_2, дов. № 11315/10/10 від 06.11.2008
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя
на постанову господарського суду Запорізької області від 24.10.2008 року
у справі № 23/98/08-АП
за позовом ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя
за участю прокурора Запорізької області
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_3 звернулося з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 1013792301/3 від 30.05.08, винесеного ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя про визначення податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1935562,63 грн., у тому числі основний платіж - 1290375,09 грн., штрафні (фінансові) санкції - 645187,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки, що став підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а саме: пор безпідставне застосування нульової ставки з податку н а додану вартість при включенні до податкових декларацій з податку на додану вартість вартості реалізованого товару у зв'язку з неналежним чином оформленими митними деклараціями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1534179,90 грн., суперечать законодавству з питань оподаткування, не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того, позивачем заперечується встановлений відповідачем факт заниження сплати податку на додану вартість у розмірі 13322,00 грн. за листопад 2006 року через відсутність податкових накладних. Фактично податкові накладні є в наявності у підприємства. Не погоджується також позивач з висновками щодо від'ємного фінансового результату у розмірі 9691,0 грн. за наслідками реалізації сільськогосподарської продукції, і як наслідок, безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаним товарам та послугам по їх збереженню, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних джерел, на суму 1938,19 грн.
Постановою господарського суду Запорізької області від 24.10.08 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя № 1013792301/3 від 30.05.08.
Постанова мотивована безпідставністю висновків відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість, неправильним застосуванням відповідачем норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Запорізької області від 24.10.08 скасувати, винести нову постанову, якою в позові відмовити. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, полягають у викладенні висновків відповідача, зроблених під час перевірки та зазначених в письмових запереченнях на позовну заяву ОСОБА_3.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник прокурора наполягає на задоволенні апеляційної скарги, вважає дії відповідача щодо донарахування позивачеві податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням правильним.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем за результатами проведеної виїзної планової документальної перевірки ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.05 по 30.06.07 (акт перевірки від 12.10.07 № 819/23-120-01413543) та з урахуванням результатів розгляду скарг позивача в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийнято податкове повідомлення-рішення № 1013792301/3 від 30.05.08, яким визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 1935562,63 грн., у тому числі основний платіж - 1290375,09 грн., штрафні (фінансові) санкції - 645187,54 грн.
Висновок про заниження позивачем податку на додану вартість в загальному розмірі 1290375,09 грн. ґрунтується на тому, що в порушення п.6.1, пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, підприємством безпідставно застосовано нульову ставку з податку на додану вартість при включені до податкових декларацій з податку на додану вартість вартості реалізованого товару у зв'язку з неналежним чином оформленими вантажними митними деклараціями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2006 року (94990,50грн.), квітень 2007 року (341380,00 грн.), травень 2007 року (838744,40 грн.) на суму 1275114,90 грн.
В порушення пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено суму податкового кредиту листопада 2006 року на 13322,00 грн. Дане порушення встановлено при звірці даних показників податкової декларації податку на додану вартість з реєстром отриманих та виданих податкових накладних, встановлена відсутність податкових накладних:
№120110 від 08.11.06 фірма «НВ» - сума ПДВ - 6345,00 грн.;
№ 27 від 09.11.06 ОСОБА_5 - на суму ПДВ - 6977,18грн.
В порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 1938,19 грн. у зв'язку з тим, що в результаті реалізації позивачем придбаного ним товару за період, що перевірявся, отриманий негативний фінансовий результат - збиток. Позивачу необхідно було при здійсненні операцій, за якими отримано негативний фінансовий результат, зменшити розмір податкового кредиту в звітних періодах на загальну суму 1938,19 грн.
Виходячи з фактичних обставин справи, наявних в матеріалах справи доказів, а також норм законодавства, колегія вважає, що судом першої інстанції зроблений правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Стосовно застосування нульової ставки з податку на додану вартість, як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював операції з продажу товарів, що були вивезені за межі митної території України в межах укладених контрактів з ТОВ «Дустр Маріанна», Вірменія, - контракт № 01-01 від 27.02.06, з фірмою ОСОБА_4 - контракту № 1 від 14.04.07.
В акті перевірки відповідачем зазначено, що у графі 31 вантажної митної декларації №600080004/6/002498 від 10.08.06 на суму 474952,50 грн. (контракт № 01-01 від 27.02.06) виправлено від руки вагу експортованого молока сухого знежиреного з 27000кг. на 57000 кг., таким чином вантажна митна декларація оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 №307, у зв'язку з чим зазначений експорт не засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
В акті перевірки також зазначено, що в графі 50 «довіритель» вантажних митних декларацій зазначаються відомості (назва, місцезнаходження, код ЄДРПОУ, номер телефону) про підприємство-перевізника (або експедитора) та персональні дані безпосереднього виконавця перевезення товарів (на основі пред'явленого паспорта). Це зобов'язання обов'язково підписується представником перевізника-виконавцем перевезення на кожному аркуші та завіряється особистою номерною печаткою посадової особи митниці. Згідно вантажних митних декларацій №№ 600080004/6/002248 від 08.05.07, 600080004/6/008844 від 08.05.07, 600080004/6/002238 від 08.05.07, 600080004/6/002495 від 22.05.07, 600080004/6/002497 від 22.05.07, 600080004/6/002648 від 30.05.07, 600080004/6/002649 від 30.05.07, 600080004/6/002647 від 30.05.07, 600080004/6/002646 від 30.05.07, 600080004/7/002039 від 26.04.07, 600080004/7/002040 від 26.04.07 таким підприємством зазначено ТОВ «Південьбуд 1», яке за період з 01.07.05 по 01.07.07 не мало взаємовідносин з позивачем. Крім того, в вантажних митних деклараціях №№ 600080004/7/002039 від 26.04.07, 600080004/7/002040 від 26.04.07, 600080004/7/002041 від 26.04.07 у графі 50 «Довіритель» є підчистки та виправлення.
Згідно вантажних митних декларацій №№ 600080004/7/002041 від 26.04.07, 600080004/7/002042 від 26.04.07 довірителем є МП «Альтаір», яке з березня 2007 року знаходиться у розшуку, тому виконувати роботи у квітні 2007 року не могло.
Виходячи з наведених обставин, відповідачем зроблений висновок, що вказані вантажні митні декларації заповненні неналежним чином, що не давало позивачу застосовувати нульову ставку з податку на додану вартість.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо безпідставності такого висновку вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307, у графі 38 «Вага нетто (кг)» зазначається вага нетто (у кілограмах) товару, описаного в графі 31.
Графа 31 ВМД містить дані про товар, необхідні для його ідентифікації та однозначної класифікації за задекларованим у графі 33 ВМД товарним кодом згідно з УКТЗЕД. Остаточна вага товару вказується у графі 38 ВМД.
В вантажній митній декларації №600080004/6/002498 від 10.08.06 в графі 38 зазначено без виправлень 57000 кг.
Крім того, внесені виправлення до графи 31 цієї вантажної митної декларації здійснені в повній відповідності з правилами, встановленими розділом 5 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби № 314 від 20.04.05. Про належність вантажної митної декларації свідчить і факт її прийняття для митного оформлення товару.
Згідно з п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.97 вантажна митна декларація вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.
Стосовно виконання контракту № 1 від 14.04.07, укладеного між ОСОБА_3 та фірмою ОСОБА_4, умови поставки в контракті визначені відповідно до ІНКОТЕРМС-2000 - «FCA-м. Джанкой», що означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.
Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі
Таким чином, перевізників, якими в даному випадку є МП «Альтаір» та ТОВ «Південьбуд 1», призначає покупець товару - фірма ОСОБА_4, який і вступає з ними у відповідні договірні правовідносини. Продавець товару вважається таким, що здійснив свої зобов'язання з поставки товару з моменту надання товару у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем, тому він не має та не може мати з ними ніяких взаємовідносин.
Факт неможливості виконання МП «Альтаір» робіт у квітні 2007 року, на що посилається відповідач, не свідчить про відсутність у цього підприємства правосуб'єктності на здійснення операцій з перевезення та не спростовує факту здійснення позивачем експортної операції.
Прийняття товару до перевезення МП «Альтаір» та ТОВ «Південьбуд 1» підтверджується підписами та штампи цих осіб на всіх міжнародних товаротранспортних накладних (СМК), що також спростовує твердження відповідача про неможливість надання перевізниками відповідних послуг.
Стосовно внесення виправлень до вантажних митних декларації №№ 600080004/7/002041 від 26.04.07, 600080004/7/002039 від 26.04.07, 600080004/7/002040 від 26.04.07, то,як вбачається з цих вантажних митних декларацій, такі виправлення також здійснені відповідно до вимог чинного законодавства. Зміни внесені шляхом перекреслення помилкових і зазначення правильних відомостей, кожна зміна завірена печаткою декларанта, а сам факт прийняття декларацій до оформлення свідчить про її належне оформлення.
Таким чином, вказані вантажні митні декларації, всупереч висновкам податкового органу, оформлені належним чином, у зв'язку з чим позивач відповідно пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» обґрунтовано застосував нульову ставку з податку на додану вартість з вказаних вище експортних операцій.
Відповідно до вказаних норм умовою застосування нульової ставки з податку на додану вартість є факт вивозу товару платником податку за межі митного кордону, засвідчений належним чином оформленою вантажною митною декларацією.
При цьому вантажна митна декларація є належно оформленою, та відповідно такою, що надає право на застосування нульової ставки з податку на додану вартість, якщо її оформлення завершено, тобто на ній зафіксований момент фактичного вивезення товару за межі території України - перетину митного кордону.
Згідно з п.8 наведеного вище Положення про вантажну митну декларацію оформлення ватажної митної декларації є підтвердженням надання особі права розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі, прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.
Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» від 01.03.02. № 243 на оригіналах п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») вантажних митних декларації форми МД-2 (МД-3), що є їх складовою частиною, оформлених митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на яких зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної особи і гербовою печаткою митного органу. Такий напис вчиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту товарів, виключно після одержання з митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення товарів, офіційного повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України у повному обсязі.
На всіх спірних вантажних митних деклараціях, копії яких містяться в матеріалах справи, наявний напис митного органу, про те, що задекларовані в них товари, вивезено за межі митної території України, напис засвідчений підписом посадової особи відповідної митниці та гербовою печаткою митного органу.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, митне регулювання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України здійснюється на основі принципу виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи.
Безпосереднє здійснення митної справи, відповідно до ст.11 Митного кодексу України, покладається на митні органи України. Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання, зокрема, виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи.
Законодавством України до повноважень органів державної податкової служби України не віднесено вирішення питання щодо належного чи неналежного оформлення вантажних митних декларацій при здійсненні митного оформлення товарів, які перевозяться через митний кордон України.
Таким чином висновок відповідача про заниження податку на додану вартість з викладених вище обставин на загальну суму 1275114,90 грн. є необґрунтованим.
Також колегія суддів вважає безпідставним висновок податкового органу стосовно завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 13322,00 грн. у зв'язку з відсутністю податкових накладних: №120110 від 08.11.06 фірма «НВ» - сума ПДВ - 6345,00 грн.; № 27 від 09.11.06 ОСОБА_5 - на суму ПДВ - 6977,18грн.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з наявних в матеріалах справи документів, вбачається, що позивачем вказані суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту за листопад 2006 року з дотримання вимог пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі належним чином оформлених податкових накладних: №1201 від 08.11.06 (виписана ПП фірма «НВ» на суму 38070,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6345,00 грн.); № 27 від 09.11.06, (виписана ОСОБА_5 на загальну суму 41863,08 грн., в т.ч. ПДВ - 6977,18 грн.), копії яких доїдені до матеріалів справи (т.1 а.с.140, 141).
Правильність своїх висновків з цього приводу відповідачем в установленому порядку не доведена.
Також помилковим є висновок відповідача про необхідність зменшення розміру податкового кредиту на загальну суму 1938,19 грн. при здійсненні операцій, за якими отримано збиток, оскільки такий висновок не ґрунтується на жодній нормі законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, не спростовано відповідачем, податковий кредит у відповідних податкових (звітних) періодах формувався позивачем з окремих операцій по придбанню продукції, що здійснювались в межах власної господарської діяльності, у відповідності з правилами, встановленими ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Подальший продаж продукції з від'ємним фінансовим результатом не є законодавчо встановленою підставою для коригування даних податкового кредиту тих періодів, в якому така продукція придбавалась. Ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Закон України «Про податок на додану вартість» не містять вимог щодо порівняння в цілях оподаткування ціни придбання та ціни продажу з урахуванням витрат на зберігання, тим більше, за окремими операціями.
Відповідно до ч.2 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Відповідно до ст.42 цього ж Кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Із змісту вказаних норм вбачається, що для встановлення зв'язку здійснених позивачем операцій з власною господарською діяльністю визначальним є мета, з якою ці операції здійснюються, а те кінцевий результат господарської діяльності позивача за певний період.
Докази того, що у позивача під час здійснення спірних операцій була мета інша, ніж зазначено в наведених нормах, відповідачем, як того вимагає ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Таким чином, висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 1938,19грн. є безпідставними.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про необхідність задоволення позовних вимог.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 24.10.2008 року у справі № 23/98/08-АП - залишити без змін.
Ухвала суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
