Рішення № 46240322, 07.07.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19925/13-ц

пр. № 2/759/108/15

07 липня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Лопатюк Н.Г.,

при секретарях Фещук Т.С.,

Ковальовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3; третя особа: ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним і стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3; третя особа: ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним і стягнення грошових коштів.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 20.06.2003 року між нею та ОСОБА_5 було укладено шлюб.

За час подружнього життя, у них народилось двоє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

03.02.2012 року ОСОБА_5 зник при загадкових обставинах, а 05.02.2013 року слідчим СВ Подільського РУГУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Займаючись справами свого чоловіка, наприкінці листопада 2013 року їй стало відомо про те, що між ним, ОСОБА_4. та ОСОБА_3 14.07.2010 року було укладено правочин, оформлений як розписка.

Відповідно до умов даної розписки, ОСОБА_3 (продавець) отримав від ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (покупці) 11 850 000 грн. 00 коп., що в обмінному еквіваленті дорівнює 1 500 000 доларів США, віж кожного 50% суми. Вказана сума отримана в якості попередньої оплати за купівлю майнових прав, що дорівнює 100% участі Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Житлобудівельник».

Відповіднодо умов розписки, кінцевий розрахунок між сторонами відбудеться напротязі 150 календарних днів з дати підписання даної розписки.

Тобто, це була не просто угода про придбання її чоловіком майна, а сплачено за це майно 5 925 000 грн. 00 коп. їх спільних коштів, що підтверджується розпискою.

Відповідачем не були виконані умови, передбачені розпискою, у встановлений 150-денний строк.

03.12.2013 року, останньому було направлено заяву-вимогу про повернення грошових коштів. Проте відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань і не повертає отримані ним грошові кошти, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

У зв'язку з вищенаведеним, ОСОБА_2 просить суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі та ухвалити рішення, яким визнати недійсним правочин - розписку від 14.07.2010 року, укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_4. та ОСОБА_3, а також стягнути з відповідача на її користь 5 925 000 грн. 00 коп. та судовий збір.

В ході судового розгляду позивачка в особі свого представника збільшила розмір позовних вимог та просить суд, крім раніше заявленого, стягнути з ОСОБА_3 на її користь 15 428 025 грн. 00 коп., а також судові витрати покласти на відповідача.

Позивачка та її представник в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце слухання справи (кожне призначене судове засідання) повідомлені належним чином, однак, з урахуванням того, що є очевидним той факт, що як сторона позивача, так і сторона відповідача, по черзі з'являлись в судове засідання та/або за їх клопотанням, або за ухвалою суду оголошувалась перерва в судовому засіданні (або відкладався розгляд справи) у разі неявки одного з них, тобто динаміка явок останніх в судові засідання дає підстави вважати, що розгляд справи навмисно затягується з причин, що суду не відомі, а також той факт, що сторона позивача жодним чином не була позбавлена можливості з'явитись, зокрема, в дане судове засідання для дачі своїх додаткових пояснень, суд дійшов до висновку про можливість закінчувати розгляд справи у відсутності позивачки та її представника.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, крім того, просив суд застосувати до вимог позивачки строк позовної давності та відмовити останній у задоволенні її позовних вимог.

Третя особа та/або його представник в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі, а тому суд вважає за можливе закінчувати розгляд справи у відсутності третьої особи та/або його представника.

Вислухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням пояснень представника позивача в попередніх судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Згідно з вимогами статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

В ході судового розгляду встановлено, що 20.06.2003 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за №263 (а.с.6 - копія свідоцтва про укладення шлюбу).

В даному шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7,8 - копії свідоцтв про народження дітей).

Як зазначила позивачка в своєму позові, 03.02.2012 року її чоловік ОСОБА_5 зник при загадкових обставинах, а 05.02.2013 року слідчим СВ Подільського РУГУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, що підтверджується копією відповідної постанови, яка міститься в матеріалах даної справи (а.с.9 - копія постанови).

Крім того зазначила, що наприкінці листопада 2013 року їй стало відомо про те, що між її чоловіком, ОСОБА_5, ОСОБА_4. та ОСОБА_3 14.07.2010 року було укладено правочин, оформлений як розписка.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, паспорт Серія НОМЕР_1, виданий Святошинським РУГУ МВС України в місті Києві 19.07.2008 року, місце проживання АДРЕСА_1, отримав від громадянина ОСОБА_5 та ОСОБА_4 11 850 000 грн. 00 коп., що в обмінному еквіваленті дорівнює 1 500 000 доларів США, від кожного по 50% суми, що підтверджується розпискою від 14.07.2010 року (а.с.5 - копія розписки).

Як вбачається з тексту вищезазначеної розписки, вказана сума отримана в якості попередньої оплати за купівлю майнових прав, що дорівнює 100% участі Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Житлобудівельник» (4 учасника). Крім того зазначено обов'язкові умови купівлі-продажу майнових прав, зокрема те, що кінцевий розрахунок між сторонами відбудеться на протязі 150 календарних днів з дати підписання даної розписки виключно при виконанні зазначених у ній умов; при невиконанні зазначених умов сума попередньої оплати підлягає поверненню в повному обсязі відповідно до існуючого на момент повернення курсу гривні до долару США.

В даній розписці зазначені обов'язкові умови купівлі-продажу майнових прав, зокрема, загальна сума купівлі дорівнює 6 000 000 доларів США, в еквіваленті в гривнях за курсом на день розрахунку і включає виплачену суму завдатку. Також, у даній розписці зазначено, що при невиконанні зазначених у ній умов сума попередньої оплати підлягає поверненню в повному обсязі відповідно до існуючого на момент повернення курсу гривні до долару США.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2014 року, яке набрало законної сили пройшовши апеляційну та касаційну інстанції, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за правочином - розпискою від 14.07.2010 року, укладеною між ОСОБА_5, ОСОБА_4. та ОСОБА_3, яка є предметом спору по даній цивільній справі.

Святошинський районний суд м. Києва при ухваленні вищезазначеного рішення суду дав правову оцінку даній розписці та правовідносинам сторін, які виникли, та встановив, що даний правочин не є договором позики, а є договором попередньої оплати за купівлю майнових прав, як зазначено у вказаній розписці.

Отже, задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з наступного.

Виходячи зі змісту ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповіднодо ч.1-3 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В частинах 5,6 вищезазначеної норми визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати ватість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст.204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Виходячи з роз'яснень пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недісйності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Крім того, виходячи зі змісту ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше невстановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У відповідності до ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.4 ст.369 ЦК України, правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Також, як вбачається з роз'яснень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірванні шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жили й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельноиу, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

А отже, проаналізувавши вимоги діючого законодавства та з урахуванням обставин, встановлених в ході судового розгляду, суд дійшов до висновку, що позивачка правомірно звернулась до суду з даним позовом, оскільки вона, як дружина ОСОБА_5, має право на ? частину спільного сумісного майна подружжя, крім того, останній повинен був запросити її згоди на укладення вищевказаного правочину попередньої оплати за купівлю майнових прав, а тому суд, виходячи з вимог законності та справедливості, вважає за необхідне частково задовольнити її позовні вимоги та визнати недійсним правочин попередньої оплати за купівлю майнових прав, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, згідно розписки від 14 липня 2010 року, в частині попередньої купівлі-продажу майнових прав Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Житлобудівельник», ОСОБА_5, стягнути з відповідача на її користь 7 714 012 грн. 50 коп. та судовий збір в сумі 3 441 грн. 00 коп.

Що стосується заяви (клопотання) представника відповідача щодо застосування до позовних вимог ОСОБА_2 строків позовної давності та відмові останній у задоволенні її позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність відмовити останньому в задоволенні даної заяви (клопотання), оскільки, як встановлено в ході судового розгляду справи, позивачці стало відомо про те, що між її чоловіком, ОСОБА_4. та ОСОБА_3 14.07.2010 року було укладено правочин, оформлений як розписка, наприкінці листопада 2013 року, а тому у останньої не спливли строки звернення до суду з даним позовом.

На підставі наведеного, керуючись ст.368, 369 ЦК України, ст.ст. 63, 65 СК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, ст.ст. 10, 11, 57-61, 169, 208-209, 212-215, 292-294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3; третя особа: ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним і стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Визнати недійсним правочин попередньої оплати за купівлю майнових прав, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, згідно розписки від 14 липня 2010 року, в частині попередньої купівлі-продажу майнових прав Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Житлобудівельник», ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_3, паспорт Серії НОМЕР_1, виданий Святошинським РУГУ МВС України в м. Києві 19 липня 2008 року, проживаючого в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, проживаючої в АДРЕСА_2,- 7 714 012 грн. 50 коп. та судовий збір в сумі 3 441 грн. 00 коп., а всього стягнути 7 717 453 (сім мільйонів сімсот сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 50 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Лопатюк Н.Г.