Рішення № 46232453, 01.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/332/15 Головуючий у І інстанції Дубас Т. В. Провадження № 22-ц/780/3206/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 01.07.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

01 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Суханової Є.М., Коцюрби О.П.,

при секретарі: Бобку О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони по справі перебували в шлюбі з 17 січня 2009 року.

Шлюб між сторонами було припинено рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області 29 жовтня 2014 року.

У період шлюбу та ведення спільного господарства сторони подружжя за спільні кошти побудували будинок №2 по вул. Суворова в с. Ходосіївка, Києво-Святошинського району Київської області.

Після розлучення між сторонами не досягнуто згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеного будинку.

Згідно проведеної експертизи, вартість будинку становить 1481550 грн., тобто частка позивачки становить 740775 грн.

Позивач не заперечує проти грошової компенсації за ? частини будинку, але відповідач не погоджується в добровільному порядку компенсувати вартість, яку пропонувала позивачка.

В подальшому позивачка збільшила розмір позовних вимог та просила здійснити поділ спільного майна подружжя і стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію ? частини житлового будинку: літера «М», по вул. Суворова, 2 в с. Ходосівка, Києво-Святошинського району Київської області, що становить 1066795,91 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року, позов задоволено частково та визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частини житлового будинку під літ. «М», що знаходиться в с. Ходосівка, вул. Суворова, 2 Києво-Святошиснького району Київської області, загальною площею 219,8 кв.м., житловою площею 48,1 кв.м.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частини житлового будинку під літ. «М», що знаходиться в с. Ходосівка, вул. Суворова, 2 Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 219,8 кв.м., житловою площею 48,1 кв.м.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 січня 2009 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім'ї, актовий запис №39, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2014 року шлюб між сторонами було розірвано.

Згідно договору купівлі-продажу від 19 січня 2003 року посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 ОСОБА_2 було придбано житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Ходосівка, Києво-Святошинського району Київської області по вул. Суворова, 2

Рішенням виконавчого комітету Ходосівської сільської рад №4/2 від 23 березня 2012 року було визнано право власності на індивідуальний житловий будинок №2 загальною площею 219,8 кв.м., житловою 48,1 кв.м. по вул. Суворова в с. Ходосівка за ОСОБА_2 Зроблено замін правовстановлюючих документів, а саме: замість договору купівлі-продажу від 09 січня 2003 року зареєстрованого в реєстрі за №43 видано свідоцтво про право власності на 2 індивідуальні житлові будинки за адресою с. Ходосівка, вул. Суворова, 2, а саме: 1 будинок загальною площею 219,8 кв.м., житловою 48,1 кв.м. та 2 будинок загальною площею 40,2 кв.м., житловою - 23,5 кв.м. ОСОБА_2

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 липня 2012 року вбачається що на підставі рішення виконавчого комітету Ходосівської сільської ради від 23 березня 2012 року №4/2 на праві власності за ОСОБА_2 зареєстровано домоволодіння, за адресою Київська область, Києво-Святошинський р-н., с. Ходосівка, вул. Суворова, 2, що складається з двох житлових будинків: літ «А» загальною площею 40,2 кв.м., житловою площею 23,5 кв.м., літ. «М» загальною площею 219,8 кв.м., житловою площею 48,1 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами за час шлюбу було набуто у власність житловий будинок піл літ. М, що знаходиться в с. Ходосівка, вул. Суворова, 2, Києво-Святошинський район Київська область, загальною площею 219,8 кв.м., житловою площею 48,1 кв.м., що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

Даний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, а отже за позивачем та відповідачем необхідно визнати право власності по ? частині даного житлового будинку.

Суд першої інстанції відмовив у вимогах щодо стягнення з відповідача грошової компенсації за ? частину спірного житлового будинку, оскільки грошова компенсація стягується у випадку якщо річ є неподільною. В даному випадку позивачем не було надано доказів того що спірний будинок є неподільним. Крім того відповідачем заперечувалось стягнення з нього грошової компенсації, та ним не вносилось відповідної суми на депозитний рахунок суду.

Колегія суддів з рішенням суду першої інстанції погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та не узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у власності ОСОБА_2 з 09 січня 2003 року є домоволодіння (садиба) за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Суворова, 2, яке складається із земельної ділянки площею 0,2988 га., житлового будинку літ. А, площею 40,2 кв.м., житлового будинку літ. М, площею 219,8 кв.м., надвірних будівель і споруд, а саме: літня кухня Б, прибудова В, прибудова Г, сарай Ж, вбиральня І, погріб К, сарай Л, огорожа №1-2, свердловина №3 (а.с. 78).

Відповідно до ст. 381 ЦК України, садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Садиба набута відповідачем 09 січня 2003 року до реєстрації між сторонами шлюбу, який було укладено 17 січня 2009 року (а.с. 32).

За час шлюбу, відповідач лише вартість садиби, добудувавши ще один будинок.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Із розяснень викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року вбачається, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеної при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилась внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Суд першої інстанції не зясував, а матеріали справи не містять доказів того, чи істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат будинковолодіння з надвірними спорудами, за рахунок яких затрат, коли саме ці затрати були внесені, після реєстрації шлюбу чи до цього, що має суттєве значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, колегія суддів вважає, що правових підстав для визнання будинковолодіння (садиби) за адресою: с. Ходосівка, вул. Суворова, Києво-Святошинського району Київської області спільною сумісною власністю сторін по справі у суду першої інстанції не було.

За правилами ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про визнання за сторонами права власності по ? частині будинковолодіння, фактично вийшов за межі позовних вимог в порушення ст. 11 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: