Ухвала суду № 46215859, 07.07.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/1115/15-к Провадження №11-кп/773/271/15 Головуючий у 1 інстанції:Окостень І. В. Категорія:ст. 186 КК України Доповідач: Бешта Г. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого Бешти Г.Б.,

суддів Силки Г.І.,Міліщука С.Л.,

при секретарі Гладкому В.В.,

з участю прокурора Васьовчика І.В.,

захисника Давидова О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Давидова О.В., прокурора Ковельської міжрайонної прокуратури та заступника прокурора області на вирок Ковельського міськрайонного суду від 28 квітня 2015 року щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:

1) 22 жовтня 2010 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122 КК України за сукупністю злочинів на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з встановленням дворічного іспитового строку;

2) 15 березня 2011 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків на 4 роки 8 місяців позбавлення волі; на підставі постанови суду умовно-достроково звільненого 03 січня 2014 року на не відбутий строк 1 рік 7 місяців 26 днів,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців;

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 15 березня 2011 року та остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з 24 грудня 2014 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_2 залишено тримання під вартою.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат, -

в с т а н о в и в:

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він, маючи не зняту судимість за вчинення крадіжки, 30 листопада 2014 року близько 04 години 00 хвилин, за попередньою змовою з особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, біля нічного клубу "Кіно", що в м. Ковелі на вул. Театральній, 18, з метою відкритого заволодіння чужим майном, застосовуючи до потерпілого ОСОБА_3 насильство, яке не є небезпечним для його життя чи здоров'я, яке полягало у тому, що ОСОБА_2 штовхнув рукою у плечі потерпілого, а особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, підійшов ззаду, обхопив потерпілого руками та поклав на землю, - повторно відкрито викрав у потерпілого гроші в сумі 2400 гривень та мобільний телефон марки "Nokia lumia 630", залишковою вартістю 1600 гривень, із сім-карткою вартістю 10 (десять) гривень, а всього на загальну суму 4010 гривень.

Крім того, він же, 24 грудня 2014 року близько 00 години 20 хвилин, повторно, за попередньою змовою у групі з особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, в під'їзді № 1 будинку АДРЕСА_2, з метою відкритого заволодіння чужим майном, вирвав з рук потерпілої ОСОБА_4 жіночу сумочку з грошима в сумі 5000 гривень, однак свої дії не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки будучи переслідуваним працівниками міліції, які знаходились поруч, кинув сумку на місці злочину та був затриманий ними неподалік місця події.

Заступник прокурора Волинської області Сліпчук О.М. в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду змінити в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що максимальний строк покарання, який можливо призначити за вчинення замаху на злочин, відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України, не може перевищувати двох третин максимального строку найбільш суворого покарання. За таких обставин, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України слід зменшити призначене покарання до 4 років позбавленя волі.

Прокурор Ковельської міжрайонної прокуратури в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавленя волі, на підставі ст. 71 КК України - 6 років позбавлення волі.

Посилається на те, що ОСОБА_2 по факту вчинення грабежу у потерпілої ОСОБА_4, який судом кваліфіковано як закінчений замах на вчинення злочину, відкрито заволодів жіночою сумочкою та мав реальну можливість розпоряджатись нею, а тому даний злочин є закінченим.

У своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат Давидов О.В. просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_2 по усім епізодам та звільнити останнього з-під варти з зали суду.

Посилається на відсутність прямих доказів, які б доводили вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинах, а вирок грунтується на суперечливих показаннях потерпілої та свідків.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційних скарг, захисника Давидова О.В. та обвинуваченого ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу захисника з підстав в ній зазначених, а апеляції прокурорів заперечили, думку прокурора про задоволення апеляційної скарги заступника прокурора Волинської області та залишення інших апеляційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга заступника прокурора Волинської області підлягає до задоволення, а апеляції захисника Давидова О.В. та прокурора Ковельської міжрайонної прокуратури до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186 та ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими у справі доказами у їх сукупності, які перевірялися судом під час судового розгляду.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції.

Зокрема, під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_3 надав послідовні та детальні показання про вчинення щодо нього грабежу ОСОБА_2 та ОСОБА_7, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, із застосуванням щодо нього фізичного насильства. Потерпіла ОСОБА_8 також суду показала, що впізнає ОСОБА_2 як особу, що її пограбувала.

Допитаний судом першої інстанції ОСОБА_7 показав, що з потерпілим ОСОБА_3 він познайомився у піцерії "Класік", де пив пиво зі своїм знайомим ОСОБА_9 Потім ОСОБА_3 і ОСОБА_9, а пізніше і сам ОСОБА_7 пішли в нічний клуб "Кіно". З вікна клубу в дворі будинку ОСОБА_7 побачив шарпанину між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, тому підбіг до них і в цей час у нього виник умисел забрати у потерпілого телефон і гроші, що й він зробив - підбіг до потерпілого, схопив за шию та повалив на землю, з кишень штанів забрав телефон і гаманець. При цьому ствердив, що ОСОБА_2 бачив, що ОСОБА_7 забирав телефон і гаманець. Біля готелю "Ковельчанка",останній розділив викрадені гроші між собою і ОСОБА_2 - дав йому 1200 грн. і таку ж суму залишив собі, гаманець викинув, а телефон теж залишив собі, який наступного дня з ОСОБА_9 здав у ломбард в м. Володимирі-Волинському.

Твердження сторони захисту та свідка ОСОБА_7 про відсутність попередньої змови між останнім та обвинуваченим про пограбування потерпілого ОСОБА_3 судом першої перевірялось та було спростовано показаннями потерпілого та самого свідка ОСОБА_7 Мотиви такого рішення суду зазначені у вироку в достатній мірі.

Таким чином, наведенні судом першої інстанції докази у сукупності доводять винуватість ОСОБА_2 в умисному повторному відкритому викраденні за попередньою змовою групою осіб чужого майна, належного ОСОБА_3, та із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, у встановлених місці, часі й на зазначену суму.

Твердження у своїй апеляції прокурора Ковельської міжрайонної прокуратури про те, що по епізоду пограбування ОСОБА_8 мав місце не замах на злочин, а вчинення грабежу не заслуговує на увагу.

Так, потерпіла ОСОБА_4 в суді першої інстанції показала, що 23 грудня 2014 року після 23 години біля дверей її під'їзду на неї напали двоє чоловіків, які схопили її за плечі, талію та викрали сумочку, в якій було 5000 грн., після чого втекли. Потім побачила свою сумочку на землі біля входу у під'їзд. Міліціонери, які проводили її до під'їзду, побігли за нападниками, а вона зателефонувала за номером 102 і повідомила про напад. Пізніше їй повідомили про те, що впіймали одного з нападників. На впізнанні вказала на обвинуваченого ОСОБА_2, як одного із нападників, якого запам'ятала.

Такі показання потерпілої підтвердили і свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які також були допитані в суді першої інстанції.

Твердження в апеляції захисника про те, що показання вищевказаних свідків містять розбіжності щодо номеру маршруту несення служби не заслуговує на увагу, оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, не ставлять під сумнів показання цих свідків щодо решти подій, зокрема не спростовують стверджених обставин про те, що нападників було двоє, що саме обвинувачений ОСОБА_2 вихопив у потерпілої сумку, втікав з місця події і був затриманий ними.

Показання вказаних свідків щодо затримання ОСОБА_2 підтвердили в суді першої інстанції і свідки ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12

Показаннями потерпілої і свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтверджується та обставина, що обвинувачений ОСОБА_2 при пограбуванні ОСОБА_4 діяв заздалегідь узгоджено разом із іншою невстановленою особою, що доводить наявність попередньої змови між обвинуваченим та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження.

Наведені докази в сукупності доводять вину ОСОБА_2 в закінченому замаху на умисне повторне відкрите викрадення за попередньою змовою групою осіб чужого майна, належного ОСОБА_4, у встановлених місці і часі. Обвинувачений протиправно заволодів майном потерпілої, але реальної можливості розпорядитися ним не мав - будучи переслідуваним кинув сумку на місці злочину та був затриманий неподалік місця події. Тобто, виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Оскільки ОСОБА_2 не мав реальної можливості розпоряджатись чи користуватись викраденим майном, тому твердження прокурора Ковельської міжрайонної прокуратури про те, що вчинено закінчений злочин, а не замах на нього, є безпідставним.

Таким чином, судом першої інстанції всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

Колегія суддів погоджується з мотивами апеляційної скарги заступника прокурора Волинської області щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував тяжкість вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який молодого віку, має постійне місце проживання, за яким характеризується як такий, на ім'я якого скарг не надходило, однак схильний до вчинення корисливих злочинів, про що свідчать попередні судимості.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, не встановлено.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових злочинів, можливе лише при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.

Суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався.

Зокрема, як вбачається з вироку, суд першої інстанції визнав винуватим ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15 - ч.2 ст.186 КК України, санкція якої передбачає покарання від 4 до 6 років позбавлення волі, та призначив йому за цим законом 5 років позбавлення волі.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України, покарання, призначене ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України підлягає зміні.

Інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований вирок, при перевірці судового рішення щодо ОСОБА_2, в апеляційному порядку не виявлено.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409 КПК України, апеляційний суд Волинської області,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області задовольнити, а апеляції захисника Давидова О.В. та прокурора Ковельської міжрайонної прокуратури зилишити без задоволення.

Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2015 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання за ч. 2 ст. 15 - ч.2 ст. 186 КК України змінити, зменшивши покарання до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

За ч. 2 ст. 186 КК України залишити покарання, призначене судом першої інстанції, у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 15 березня 2011 року та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: