Ухвала суду № 46204749, 03.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/914/15 Справа № 175/4720/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Воздвиженський О. Л. Доповідач - Ферафонтов В.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Ферафонтова В.Ю.,

суддів Коваленко Н.В., Дрибаса Л.І.

при секретарі Лісіні С.В.

за участю:

прокурора Смирнова В.Р.

потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську 03 червня 2015 року кримінальне провадження № 12014040440001867, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2015 року,

встановила:

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, раніше не судимого,

- за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України на ОСОБА_3 покладено відповідні обов'язки.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 17 718,39 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди та послуг захисника 56 000 грн.

Також стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 393, 12 грн. за проведення експертизи.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду, 01.08.2014 року близько 08.00 години, ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «Опель-Вектра» державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, здійснював рух по вулиці Клубній в с. Старі Кодаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області, зі сторони вулиці Леніна в напрямку вулиці Шкільної, зі швидкістю близько 60 км/годину.

Здійснюючи рух у вказаному напрямку, знаходячись в районі будинку № 42 по вулиці Клубній, ОСОБА_3 при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_2, яка рухалася зліва на право і вийшла на полосу його руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного об'їзду перешкоди не прийняв, в результаті чого допустив на неї наїзд.

Внаслідок цієї події пішоходу ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла - закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани в тімяно-потиличній області праворуч, забію грудної клітини з садном на правій половині грудної клітини, закритого перелому правої променевої кістки у нижній третині зі зміщенням уламків, закритих осколкових переломів правої великогомілкової та правої малогомілкової кісток в середній третині зі зміщенням уламків, які відносяться згідно висновків судово-медичної експертизи № 3460-е/21 до середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні.

Невиконання обвинуваченим ОСОБА_3 вимог пункту 12.3 "Про Правила дорожнього руху; нормативно-правовий акт № 1306 від 10.10.2001" Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_2

В апеляції обвинувачений ОСОБА_3 вказує, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого.

Вважає, що судом при призначенні покарання не враховано, всі пом'якшуючи обставини у кримінальному провадженні, зокрема того, що правопорушення не призвело до тяжких наслідків, до кримінальної відповідальності він не притягувався, характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, щиросердно розкаюється. Крім того, вважає, що висновки суду в частині задоволення позовних вимог не відповідають засадам розумності, виваженості та справедливості, в достатній мірі не перевірив всі обставини та суми пред'явлені потерпілою стороною для відшкодування. Просить вирок суду змінити, постановити свій вирок, яким призначити йому покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу у сумі 3400 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами. В задоволенні позовних вимог потерпілого відмовити, або частково задовольнити - стягнути з нього матеріальну шкоду в сумі 17 718,39 грн. та моральну шкоду в сумі 2 000 грн, а в іншій частині позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію, прокурора та потерпілу ОСОБА_2, які вважали вирок суду законним та обґрунтованим та заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 в порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими, підтверджуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч.1 ст. 286 КК України є правильною та в апеляції не оскаржується.

Як вбачається зі змісту апеляції, обвинувачений ОСОБА_3, не знімаючи з себе провини у скоєному ДТП, вважає, що суд не дав належної оцінки діям потерпілої, яка проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки також допустила порушення Правил дорожнього руху України, що могло вплинути як на ступінь його винності так і на призначення міри покарання.

Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду в межах доводів викладених в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційні доводи обвинуваченого про порушення Правил дорожнього руху України з боку потерпілої, що могло вплинути на оцінку його дій та визначення його вини є безпідставними, оскільки аналіз зібраних по справі судом першої інстанції доказів свідчить, що ОСОБА_3 порушив вимоги правил безпеки дорожнього руху, а саме вимоги Правил дорожнього руху, зокрема п. 12.3., який зобов'язує водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

У вироку вірно зазначено, що порушення водієм ОСОБА_3 під час керування транспортним засобом Правил дорожнього руху України, а саме вимог п.12.3 знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та заподіяння потерпілій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що відповідає висновку судової автотехнічної експертизи №70/27 - 741 від 21.10.2014 року.

З таким рішенням суду колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається з даних протоколу проведення слідчого експерименту від 03.10.2014 року за участю обвинуваченого ОСОБА_3, встановлено, що в ході проведення даної слідчої дії, обвинувачений показав та розказав про всі обставини при яких трапився наїзд на пішохода ОСОБА_2 (т.1 а.п.31-37).

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №70/27 - 741 від 21.10.2014 року, були досліджені всі обставини наведені обвинуваченим при проведенні слідчого експерименту, але згідно висновку експерта дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з пригодою. При заданих вихідних даних водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду(т.1 а.п.41- 43).

Крім того, потерпіла ОСОБА_2 пояснила суду, що коли вона переходила дорогу, то побачила автомобіль, який наближався до неї, за 150 метрів.

Таким чином, ці та інші докази, досліджені в ході судового слідства і наведені у вироку, свідчать про правильність висновку суду, що вина ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження доведена повністю, а твердження в апеляції, що вирок суду містить тільки загальні, а не конкретизовані правопорушення Правил дорожнього руху України з його боку, є безпідставними.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів доведеність вини обвинуваченого, не встановлено.

Що стосується посилань обвинуваченого ОСОБА_3 в його апеляції на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його суворість, то вони також не заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особистість обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно і відповідно до вимог ст. 65 КК України призначив обґрунтовану міру покарання із застосуванням ст.75 КК України. А тому, навіть з врахуванням доводів скарги обвинуваченого про наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, колегія суддів вважає, що покарання призначене судом ОСОБА_3 є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень. При цьому суд правильно визнав, що додаткове покарання, у виді позбавлення права керування транспортними засобами, в даному випадку буде доцільним, виходячи із наслідків дорожньо-транспортної пригоди.

Твердження обвинуваченого, що право керування транспортними засобами є джерелом доходів його сім,ї нічим не підтверджено.

Також колегія суддів вважає правильним рішення суду стосовно цивільного позову.

Судом на підставі всіх даних про спричинену потерпілій шкоди, було обґрунтовано призначено суму для відшкодування як матеріальної так і моральної шкоди, а доводи апеляції обвинуваченого щодо необґрунтовано завищеної суми позову, не є переконливими.

Розмір матеріальної шкоди підтверджується письмовими документами, наявними у матеріалах кримінального провадження.

Розмір стягнутої моральної шкоди суд належним чином мотивував, пославшись на характер отриманих потерпілою тілесних ушкоджень, пов'язаних з цим операцій та як наслідок, перенесених нею фізичних, душевних і емоційних страждань та переживань, які тривають і надалі.

Крім того, як пояснювала потерпіла, вона проживає одна в приватному секторі, має маленьку пенсію, а у зв'язку з отриманою травмою не може працювати на присадибній ділянці, що є основним джерелом її існування.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2015 року, відносно ОСОБА_3 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: