Ухвала суду № 46199806, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2015 р. м. Київ К/800/65909/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Ткаченко О.Г.,

від відповідача - Ступак Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "СКІФ"

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014

у справі № 810/3309/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "СКІФ"

до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014, відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001621500 від 22.05.2014.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «ВП «Скіф» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 13.05.2014 №359/15-01/34374620, в якому встановлено порушення позивачем вимог: п.201.6 ст.201, ст.ст.185, 186, 187, 188, 200 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, встановлення неправомірності формування податкового кредиту ТОВ «ВП «Скіф» по операціях з придбання товарів у ТОВ «Торговий Дім «Скіф» в загальній сумі 1855034,97 грн., в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2014 року на 1855034,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 22.05.2014 №0001621500, відповідно до якого, за порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1855035,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 927518,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження проведення оплати за отриманий товар (з урахуванням податку на додану вартість) за договором №13/2/13-1 від 13.02.2013, а тому відсутні підстави для бюджетного відшкодування частини заявленої суми в розмірі 1855035,00 грн.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, судами встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Торговий Дім «Скіф» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 13.02.2013 №13/2/13-1.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем надано видаткові накладні та податкові накладні.

При цьому, встановлено, що транспортування за договором купівлі-продажу від 13.02.2013 не здійснювалось, оскільки, майно ТОВ «Торговий дім «Скіф» до цього знаходилось на зберіганні у ТОВ «ВП «Скіф» згідно безоплатного договору відповідального зберігання.

25.04.2011 між ТОВ «Торговий Дім «Скіф» (поклажодавець) та позивачем (зберігач) укладено договір відповідального зберігання №4-01, за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку договору меблеві комплектуючі (майно).

На підтвердження виконання умов даного договору відповідального зберігання позивачем надано акти приймання-передачі, видаткові накладні, оборотно-сальдову відомість по рахунку 0231 за 2012 та 2013 роки.

20.02.2013 між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Скіф» укладено угоду про зарахування зустрічних грошових вимог, відповідно до п.6 якої на підставі ч.1 ст.601 ЦК України сторони домовились зарахувати зустрічні грошові вимоги: вимогу ТОВ «Торговий Дім «Скіф» до ТОВ «ВП «Скіф» за договором про відступлення права вимоги від 13.02.2013 у розмірі 1431700,00 грн.; вимогу ТОВ «Торговий Дім «Скіф» до ТОВ «ВП «Скіф» за договором про відступлення права вимоги від 13.02.2013 у розмірі 1431078,96 грн.; вимогу ТОВ «Торговий Дім «Скіф» до ТОВ «ВП «Скіф» за договором №365 від 01.04.2008 у розмірі 1915751,23 грн.; вимогу ТОВ «Торговий Дім «Скіф» до ТОВ «ВП «Скіф» за договором купівлі-продажу №13/2/13-1 від 13.02.2013 у розмірі 11002409,28 грн.; а також, частину вимоги ТОВ «ВП «Скіф» до ТОВ «Торговий Дім «Скіф» за договором про відступлення права вимоги від 13.02.2013, укладеного між позивачем та ОСОБА_4, та кредитним договором №818 К-Н від 20.06.2008 у розмірі 15780939,47 грн.

На підставі вказаної угоди про зарахування зустрічних грошових вимог припиняється зобов'язання ТОВ «ВП «Скіф» по оплаті ТОВ «Торговий Дім «Скіф», серед іншого, вартості переданого товару за договором купівлі-продажу від 13.02.2013 №13/2/13-1 (п.7 угоди).

Відповідно до листа ТОВ «Торговий Дім «Скіф» від 17.05.2013 №2/17/05/13, товар, який знаходився на відповідальному зберіганні у ТОВ «ВП «Скіф» на загальну суму 11002409,29 грн. на підставі договору №13/2/13-1 від 13.02.2013 перейшов у власність ТОВ «ВП «Скіф», однак, всупереч вимогам п.5.3 договору №13/2/13-1 від 13.02.2013 року покупець ТОВ «ВП «Скіф» не розрахувалося із ТОВ «Торговий дім «Скіф» за таким договором, у зв'язку із чим відсутня можливість надати фінансово-господарські документи за запитом податкового органу.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 02.06.2014 у справі №910/5696/13 за заявою міжнародної комерційної компанії «Скайлайн корпорейшн» до ТОВ «Торговий Дім «Скіф» про визнання банкрутом, ТОВ «Торговий дім «Скіф» ліквідовано як юридичну особу, у зв'язку з банкрутством.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 25.06.2014 у справі №910/5696/13 визнано кредитором ТОВ «Торговий дім «Скіф» - ТОВ«ВП «Скіф» на суму 15718562,89 грн. - 4 черга. При цьому, в даній ухвалі зазначено, що 06.06.2013 з вимогами до боржника звернулось ТОВ «ВП «Скіф» на суму 15718562,89 грн. В обґрунтування своїх вимог ТОВ «ВП «Скіф» посилається на укладену 20.02.2013 між TOB «ВП «Скіф» та TOB «Торговий Дім «Скіф» угоду про зарахування зустрічних грошових вимог, відповідно до умов якої сторони домовилися зарахувати зустрічні грошові вимоги.

Таким чином, після зарахування зустрічних грошових вимог заборгованість TOB «Торговий Дім «Скіф» перед TOB «ВП «Скіф» становить 15718562,89 грн. Вимоги TOB «ВП «Скіф» визнані боржником в повному обсязі, визнані та включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в податковій декларації за лютий 2013 року задекларовано податковий кредит за господарською операцією з ТОВ «Торговий Дім «Скіф» в розмірі 9275174,96 грн., крім того ПДВ в розмірі 1855034,99 грн.

06.06.2013 позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно якого виправлено помилки за звітний період - лютий 2013 року, а саме: уточнено наступні показники податкової декларації: рядок 10.1 «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» зменшено обсяги придбання на 9275175,00 грн. та дозволений податковий кредит на 1855035,00 грн., а також рядки 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту» та 20.2 «зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду», які зменшено на суму ПДВ 1855035,00 грн.

В податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року позивачем задекларовано податковий кредит за договором купівлі-продажу №13/2/13-1 від 13.02.2013 з ТОВ «Торговий Дім «Скіф» в розмірі 9275174,96 грн., крім того, ПДВ в розмірі 1855034,99 грн.

Згідно поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року та додатків до неї, ТОВ «ВП «Скіф» заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 1984178,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «ВП «Скіф» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 13.05.2014 №359/15-01/34374620, в якому підтверджено суму бюджетного відшкодування, заявлену у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, в розмірі 129144,00 грн. на підставі первинних документів, що підтверджують факт оплати товарів/послуг, однак, встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2014 року на 1855035,00 грн. по операціях з придбання товарів у ТОВ «Торговий Дім «Скіф», оскільки фактично оплати за товари, поставлені ТОВ «Торговий Дім «Скіф», не відбулось, відповідно до угоди про зарахування зустрічних грошових вимог ТОВ «ВП «Скіф» отримало товари за рахунок відступлення права вимоги.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 14.1.18 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

По даній справі судами першої та апеляційної інстанцій, при визнанні правомірним податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, не досліджено та не здійснено аналізу податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість постачальнику в ціні придбаних товарів (послуг); не досліджено реального здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування ПДВ.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, судам слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "СКІФ" задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль