Ухвала суду № 46199675, 02.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2015 р. м. Київ К/800/27213/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні (далі - управління ПФУ) до Відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні (далі - відділ ДВС) про скасування постанови,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року,

встановив:

У червні 2014 року управління ПФУ звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій та скасування постанови державного виконавця відділу ДВС від 21.05.2014 р. ВП № 42360380 про накладення штрафу в сумі 680 грн.

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 9 липня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано постанову державного виконавця від 21.05.2014 р. ВП № 42360380 про накладення штрафу на управління ПФУ в сумі 680 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Своє рішення суд обґрунтував тим, що посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування на виплату пенсій як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань неприйнятні, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У касаційній скарзі управління ПФУ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просило скасувати ухвалене ним рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 лютого 2015 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Постановою Верховного Суду України від 19 травня 2015 року скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2015 року і направлено справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції з мотивів неправильного застосування норм матеріального права, які регулюють підстави притягнення до відповідальності боржника у разі невиконання ним рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що державний виконавець відділу ДВС відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2114/2-а-7987/11, виданого Комсомольським районним судом м. Херсона 18 лютого 2014 року, яким зобов'язано управління ПФУ здійснити нарахування і виплату щомісячної грошової надбавки до пенсії ОСОБА_4 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 19 червня по 22 липня 2011 року з урахуванням вже проведених витрат, та надав строк для добровільного виконання рішення суду.

Управління ПФУ листом від 03.04.2014 р. № 9122/06 повідомило відповідача, що на виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2114/2-а-7987/11 перерахувало ОСОБА_4 надбавку до пенсії, проте виплату не провело у зв'язку з відсутністю коштів.

21 травня 2014 року державний виконавець відділу ДВС виніс постанову про накладення на управління ПФУ штрафу в сумі 680 грн за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду в частині виплати ОСОБА_4 надбавки, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно з частинами першою і другою статті 75 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суд першої інстанції встановив, що управління ПФУ на виконання постанови державного виконавця управління ДВС надіслало повідомлення, у якому зазначило, що ОСОБА_4 перераховано надбавку до пенсії згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 1 липня по 22 липня 2011 року в сумі 127 грн 32 коп. При цьому повідомило, що видатки, необхідні для виконання судових рішень про перерахунок та виплату пенсій за цим Законом, не передбачені бюджетною програмою, інших наявних коштів, які б могли бути спрямовані відповідачем на виконання рішень суду, в управлінні ПФУ немає.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 р. № 8-2 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 р. за № 442/6730, чинного на час виникнення спірних відносин), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 вказаного Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

З урахуванням зазначених норм права колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 19 травня 2015 року, яка в силу частини першої статті 244-2 КАС України має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

За наведених обставин та виходячи з приписів статті 226 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні задовольнити.

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року та залишити в силі постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 9 липня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.