Ухвала суду № 46199674, 02.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2015 р. м. Київ К/800/26019/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області про визнання дій протиправними, скасування постанови, стягнення суми соціальної допомоги та індексації, відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року,

встановив:

ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі - УДВС ГУЮ в Одеській області) та Управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області про визнання неправомірними дій відповідачів щодо порушення прав ОСОБА_4 на соціальний захист і на своєчасне та повне виконання судового рішення; визнання неправомірними дій державного виконавця при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2011 р. та скасування зазначеної постанови; стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області нарахованої суми соціальної допомоги в розмірі 761,25 грн та індексації по день постановлення судом рішення; стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі по 5000 грн з кожного.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2013 року за заявою представника позивача проведено заміну первинного відповідача - УДВС ГУЮ в Одеській області на належного відповідача - Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2011 р. та скасовано зазначену постанову; стягнуто з Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 1000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає про законність рішення районного суду в частині скасування оскарженої постанови державного виконавця та необґрунтованість висновку апеляційного суду щодо визнання Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області неналежним відповідачем у справі, враховуючи, що відділ є юридичною особою публічного права, має печатку, власні бланки та самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області знаходився виконавчий лист № 2-а-261/11, виданий 31.10.2011 р. Березівським районним судом Одеської області, про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 16.09.2010 р. по 31.01.2011 р. включно.

Листом від 18.11.2011 р. № 2779/08 боржник повідомив державного виконавця, що ОСОБА_4 за вказаним виконавчим документом нарахована сума в розмірі 761,25 грн і буде виплачена за умови наявності відповідних фінансових ресурсів.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області від 20.12.2011 р. виконавче провадження закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" через неможливість виконати рішення без участі боржника, який з поважних причин не виконав рішення в повному обсязі.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець порушив порядок виконання рішень, встановлений статтями 75 і 89 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження він не наклав на боржника штраф та не вніс подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

Рішення про відмову в задоволенні позову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що позов пред'явлений до неналежного відповідача - Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області, який не є самостійним органом державної виконавчої служби, а є лише структурним підрозділом УДВС ГУЮ в Одеській області.

Разом з тим, апеляційний суд не врахував, що первинно позов був пред'явлений саме до УДВС ГУЮ в Одеській області, а його помилкова заміна судом першої інстанції на Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області не призвела до фактичної зміни відповідача, яким залишилось Управління ДВС ГУЮ в Одеській області.

У зв'язку з цим суд не мав обмежуватись вирішенням суто процесуального питання і переглянути рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог до УДВС ГУЮ в Одеській області і Управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області.

Оскільки апеляційна інстанція не встановила фактичних обставин справи і не переглянула в апеляційному порядку постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року, то оскаржене судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.