Ухвала суду № 46190390, 01.07.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 676/6880/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Стельмах Д.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

01 липня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивачів: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Кам'янець- Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Заліської сільської ради Кам'янець-Подільського району, Виконавчого комітету Заліської сільської ради, Реєстраційної служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції в Хмельницькій області, Комунального підприємства "Кам'янець-Подільське МБТІ", третя особа - ОСОБА_5 про оскарження рішення виконавчого комітету,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Кам'янець- Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Заліської сільської ради Кам'янець - Подільського району, виконавчого комітету Заліської сільської ради, Реєстраційної служби Кам'янець - Подільського міськрайонного управління юстиції в Хмельницькій області, Комунального підприємства Кам'янець - Подільське міжміське бюро технічної інвентаризації третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_5 про визнання протиправним, нечинним та скасування рішення сільської ради с. Залісся Перше, Кам'янець-Подільського району Хмельницької області №12 від 17 лютого 2011 року, визнання таким, що не відповідає чинному законодавству, технічного паспорта на приміщення, зобов'язання Реєстраційної служби Кам'янець - Подільського міськрайонного управління юстиції в Хмельницькій області зняти з реєстрації свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Постановою Кам'янець- Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.05.2015 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять суд скасувати постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.05.2015 року, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивачів (апелянтів) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Кам'янець- Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.05.2015 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники відповідачів, третя особа в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Реєстраційна служба Кам'янець-Подільського МУЮ, Кам'янець-Подільське МБТІ надали суду заяви про розгляд справи без їх участі. Інші учасники процесу про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Комунальним підприємством Кам'янець - Подільського міжміського бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5

17 лютого 2011 року виконавчий комітет Заліської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, керуючись ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування», виніс рішення № 12, згідно якого надано рішення гр. ОСОБА_5 на оформлення права власності на приміщення, яке розташоване в АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилалися на ту обставину, що оскаржуваним рішенням у власність ОСОБА_5 передано будівлі колишнього ФАП з земельною ділянкою для його обслуговування, чим порушено їх право на повноцінне користування земельними ділянками та унеможливлює до них заїзд з метою їх обробітку зі сторони вул. Будівельної.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно з нормами КАС України, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є похідним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Оскільки позивачами в ході судового розгляду не доведено порушення їх прав, свобод або інтересів оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Заліської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області № 12, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню. Однак, колегія суддів звертає увагу на таке.

В ході судового розгляду на підставі аналізу матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що спір між сторонами виник по суті з приводу володіння та користування земельною ділянкою, право власності на яку перейшло до третьої особи ОСОБА_5 разом з розташованою на ній будівлею колишнього ФАП. У адміністративному позові т.1 (а.с.4) позивачі зазначають, що вважають дії виконавчого комітету незаконними в частині створення перешкод у доступі до їх земельних ділянок, що потягнуло за собою нецільове використання ОСОБА_5 земельної ділянки 0,0883 га, тому звернулися до суду в порядку КАС України. Крім того, позивачі посилаються на п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України, обґрунтовують звернення до суду за захистом свого немайнового або майнового права або інтересу шляхом визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, місцевого самоврядування, якщо він порушує цивільні права та інтереси.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, у відносинах, які склалися між сторонами, відповідачі (орган місцевого самоврядування та його виконавчий комітет) не здійснювали відносно позивачів владних управлінських функцій. Крім того, рішення органу місцевого самоврядування фактично вичерпало свою дію та було відповідним чином реалізовані.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу об'єктів нерухомого майна у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття особою спірного майна має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним судом України у постанові від 11 листопада 2014 року, і згідно ч.1 ст. 244-2 КАС України зазначені висновки є обов'язковими для всіх судів України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду скасувати постанову суду і закрити провадження у справі. Постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу (ст. 203 КАС України). За правилами вказаної статті, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. У такому випадку суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Кам'янець- Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Заліської сільської ради Кам'янець-Подільського району, Виконавчого комітету Заліської сільської ради, Реєстраційної служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції в Хмельницькій області, Комунального підприємства "Кам'янець-Подільське МБТІ", третя особа - ОСОБА_5 про оскарження рішення виконавчого комітету - скасувати.

Прийняти нову ухвалу, якою провадження у справі закрити.

Роз'яснити, що даний спір віднесено до розгляду цивільної юрисдикції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 липня 2015 року.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.