Постанова № 46189500, 24.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2015 рокусправа № 2а-6781/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №3 філії "Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. у справі № 2а-6781/10/0470

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центра технічної експлуатації первинної мережі №7 філії "Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Центра технічної експлуатації первинної мережі №7 філії "Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (далі по тексту - позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач, податковий орган, Новомосковської ОДПІ) від 29.11.2006р. №0001401710/0.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що за результатами виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства складено акт, в якому зазначалось про порушення позивачем Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", на підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомленням-рішення від 29.11.2006 року №0001401710/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 228566,19грн., у тому числі - за основним платежем - 76188,73грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 152377,46грн. згідно з пп.17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Проте позивач вважає висновки податкового органу помилковими, а прийняте на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення незаконним.

Постановою суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що вимоги позивача щодо неправомірності визначення Новомосковською ОДПІ суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 228566 грн.19 коп., не доведені документально та належним чином не обґрунтовані.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем проведено виїзну планову перевірку ВАТ „Укртелеком" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2006 року.

За результатами планової перевірки ВАТ „Укртелеком" в особі Центра технічної експлуатації первинної мережі №7 податковим органом складено акт №153/232/16479714 від 21.11.2006р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2006р. №0001401710/0, яким визначена сума податкового зобов'язання - 228566,19грн., у тому числі за основним платежем - 76188,73грн. та за фінансовими санкціями - 152377,46грн.

В акті перевірки зазначається про порушення позивачем п.1.15 ст.1, п.п.4.2.11 п.4.2 ст.4, 8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.17, п.19.2 ст.19, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889 (із змінами і доповненнями).

Висновки податкового органу пов'язані з наступними обставинами. За період, що перевірявся (01.07.2004р. по 30.06.2006р.) відповідно до виданих наказів та рішень комісії по списанню з балансу та відображенню на позабалансовому субрахунку 071 безнадійної дебіторської заборгованості, позивачем списано з балансу і перенесено як безнадійний борг на позабалансовий рахунок 017 „заборгованість платників податку-фізичних осіб (гр.ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), які не перебували у трудових відносинах з позивачем, за квартплату, щодо якої минув строк позовної давності у розмірі 5186, 15грн. При цьому, податок з доходів фізичних осіб з вищезазначеної суми не утримувався і до бюджету не перераховувався.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до пп.4.2.11 п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон №889) до складу загальномісячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником як сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Згідно з пп.4.2.11 статті 4 Закону №889 сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

Стаття 8 Закону №889 передбачає два способи сплати податку з доходів:

1) податковим агентом;

2) самим платником податку.

За визначенням пункту 1.15 статті 1 Закону податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону.

При цьому за ст.17 Закону №889 відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку з доходів з джерелом їх походження з України є:

1) працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи);

2) податковий агент, тобто особа, яка зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати такий податок до бюджету.

Отже, слід дійти висновку, що необхідність віднесення суми боргу платника податку - дебітора до складу його оподаткованого доходу повинна обумовлюватися лише фактом закінчення терміну позовної давності. У підприємства (кредитора), з яким фізична особа - боржник не перебуває у трудових відносинах, відсутнє реальне джерело виплати доходу на користь фізичної особи, за рахунок яких підприємство (кредитор) мало б змогу утримати податок у місячному податковому періоді, в якому закінчився термін позовної давності.

Тому з метою оподаткування доходу, який отримано платником податку - дебітором відповідно до пп. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889 слід виходити з норм пп.8.1.3 п. 8.1 та пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону № 889.

З урахуванням норм пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону № 889 платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 889 платник податку, що отримує доходи, наховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що в Законі №889 відсутні норми, які б покладали на ВАТ "Укртелеком" зобов'язання нараховувати, утримувати та сплачувати податок із заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

В даному випадку ВАТ "Укртелеком" не є податковим агентом відносно гр.ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, тому податок із суми заборгованості, за якою минув строк позовної давності, має сплачується кожним платником податку самостійно.

Таким чином, донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 674грн.20 коп. здійснено відповідачем неправомірно.

Щодо оподаткування податком надбавок за роз'їзний характер роботи слід зазначити наступне.

Відповідно до абз.3 п.1.1 ст.1 Закону №889 під заробітною платою розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму.

Частиною 3 ст.2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться виплати у формі винагороди за наслідком роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені чинним законодавством.

Пунктом 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 13.01.2004 року №5, визначено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. При цьому фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати (п. 2.1. розділу 2 Інструкції); фонду додаткової заробітної плати (п.2.2 розділ 2 Інструкції); інших заохочувальних та компенсаційних виплат (п.2.3 розділ 2 Інструкції).

Відповідно до п.3.16 розділу 3 Інструкції до фонду оплати праці не належать надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер у розмірах, визначених чинним законодавством.

Як свідчать матеріали справи, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 490 від 31.03.1999року «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний характер)» Колективним договором ВАТ „Укртелеком" передбачено виплату надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер. Перелік посад, професій працівників, яким встановлюються вказані надбавки, визначається наказом керівника філії згідно з переліком посад, професій працівників, який визначено Колективним договором. Службові поїздки здійснюються працівниками для виконання роботи по обстеженню, технічному обслуговуванню та ремонту ліній і об'єктів (споруд) зв'язку, які розташовані в інших населених пунктах чи місцевості поза місцем їх постійної роботи. Облік поїздок проводиться на підставі маршрутних листів, які оформлюються замість посвідчень на відрядження. В маршрутному листі обов'язково ставиться дата та час перебування в підрозділі (на дільниці), який обслуговувався. Оплачується тільки фактичний час службової поїздки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 490 від 31.03.1999 року встановлено, що надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких має роз'їзний характер встановлюється у розмірах, передбачених Колективним договором або за погодженням із замовником і не можуть перевищувати граничні норми витрат, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном». А для працівників, робота яких проводиться постійно в дорозі або має роз'їзний характер за межами України граничний розмір надбавок не повинен перевищувати 80 відсотків граничних норм добових витрат, установлених для відряджень за кордон.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 490 від 31.03.1999 року передбачено, що витрати на проїзд до місця проживання і назад, а також за найом житлового приміщення працівникам відшкодовуються в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном». Норми відшкодування витрат для відряджень також встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 663 лише у вигляді добових.

Отже, надбавки за роз'їзний характер роботи фактично замінюють відшкодування на добові витрати.

Згідно з Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордоном, затвердженою наказом Міністерства фінансів № 59 від 13.03.1998 року, окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном», а витрати на проїзд та проживання відшкодовуються лише за наявності підтверджуючих документів, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 490.

Тобто слід дійти висновку, що якщо робота працівника носить роз'їзний характер, його поїздки не вважаються відрядженням з їх відповідним оформленням. А виплата відповідних надбавок прирівнюється за своєю сутністю до виплати добових відрядженому і відповідно до пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону №889 не відноситься до складу доходів фізичних осіб, які підлягають оподаткуванню зазначеним податком. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно.

Разом з тим, суд першої інстанції вищевказаного не врахував, що призвело до помилкового рішення. Апеляційна скарга позивача на постанову суду у даній справі обґрунтована і підлягає задоволенню. Постанову суду слід скасувати, позов - задовольнити.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №3 філії "Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. у справі № 2а-6781/10/0470 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. у справі № 2а-6781/10/0470 скасувати.

Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 29.11.2006р. №0001401710/0.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскарженою згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна