Постанова № 46188135, 10.06.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10 червня 2015 року Справа № 814/1118/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон", пр. Героїв Сталінграду, 113/1,Миколаїв,54025

до

Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України, в.Московська, 57-А,Миколаїв,54017

про

визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (далі також – Позивач) до Миколаївської митниці ДФС України (далі також – Відповідач, Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03.03.2015 р. № 504070000/2015/000015/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.03.2015р. № 504070000/2015/00023, прийняті митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці Міндоходів.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що митний орган неправомірно змінив вартість товарів, що підлягали митному оформленню в бік збільшення через незаконне, на думку позивача, застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості, замість застосованого позивачем основного методу - за ціною договору (контракту).

Відповідач позов не визнав, вказавши, що для митного оформлення товару позивачем не було надано достатніх документів для визначення митної вартості товару за основним методом. Внаслідок застосування автоматизованої системи контролю ризиків у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо задекларованої митної вартості товару, а на вимогу відповідача підприємство не надало достатніх додаткових документів на підтвердження митної вартості товару за основним методом, внаслідок чого митний орган правомірно визначив митну вартість товару із застосуванням резервного методу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

04.07.2014 р. між позивачем та компанією "Meritor Germany GmbH" (Німеччина) укладено договір № 1 про поставку запасних частин для комерційного транспорту на загальну суму 500000,00 євро. Продукція та строки поставки зазначаються в заявках покупця.

04.02.2015 р. сторони договору підписали специфікацію № 7, відповідно до якої домовились про поставку товару на загальну суму 30711,24 євро .

02.03.2015 р. по надходженню на територію України частини товару, позивач подав митну декларацію № 504070000/2015/000760 на 9 видів товарів загальною вартістю 30711,24 євро.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав: митну декларацію від 02.03.2015 р., декларацію митної вартості від 02.03.2015 р., договір № 1 від 04.07.2014 р., додаткову угоду № 1 до договору № 1 від 04.07.2014 р., додаткову угоду № 1/1 до договору № 1 від 04.07.2014 р., Специфікацію №7 від 04.02.2015 р. до Договору № 1 від 04.07.2014 р., рахунок-фактуру (invoice) № 911413 від 04.02.2015 р., платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 12.03.2015 р. № 61, договір транспортного перевезення № 51/09 від 05.03.2012 р., товарно-транспортну накладну (СМR) № 406065 від 25.02.2015 р., довідку перевізника ТОВ «Транс-Сервіс1» про транспортні витрати Вих. № 0227-2S від 27.02.2015 р. в якій зазначено вартість витрат перевезення до митного кордону України та витрати на завантаження оцінюваного товару.

Під час процедури митного оформлення товару відповідач був повідомлений про те, що товар не страхувався.

02.03.2015 р. відповідач направив на адресу позивача лист, в якому повідомлялося, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (документи не містять інформації щодо страхування товару покупцем). На підставі ст. 53 МК України відповідач витребував від позивача додаткові документи: 1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товарів або сировини; 3) копію декларації країни відправлення; 4) виписку з бухгалтерської документації.

Листом № 147 від 03.03.2015 р. на вимогу митниці позивачем було надано додаткові документи: прайс-лист компанії «Meritor Germany GmbH» від 23.01.2014 р., прайс-лист компанії «Meritor Germany GmbH» від 06.01.2015р., копію листа компанії «Meritor Germany GmbH» від 05.01.2015 р. з поводу наданої знижки, копію декларації країни відправлення № MRN 15DE655112545813E7 від 16.02.2015 р.. Також у наданій митному органу відповіді позивач вказав на відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, так як оцінюваний товар є новим, відсутня виписка з бухгалтерської документації оскільки товар за митною декларацією № 504070000/2015/000760 від 02.03.2015 р. на час процедури митного оформлення ще не був оплачений, а також повідомив, що оцінюваний товар не було застраховано.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 03.03.2015року №504070000/2015/000015/2 відповідачем зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується, оскільки відомості заявлені декларантом не підтверджені документально (документи містять розбіжності, а саме прайс-листи від 23.01.2014 № б/н та 06.01.2015р., що містять інформацію щодо товару № 4 не завірені Торговою палатою у Німеччині відповідно до вимог пункту 6.7 договору від 04.07.2014 № 1). Основою для визначення митної вартості є вартість операції з ідентичними товарами за рівнем 2,88 доларів за кілограм (митна декларація від 24.12.2014 р. № 504070000/2014/006984). Таким чином, Миколаївською митницею було визначена митна вартість товару позивача в сумі 13482,20 євро, замість задекларованих ним самостійно 10592,49 євро.

Крім того, старшим державним інспектором Даниляк В.А. винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.03.2015р. № 504070000/2015/00023 з підстав порушення п. 6 ст. 54 МК України.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання інкримінованого правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст.52 ч.1 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 Митного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приписами ст.54 ч.6 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно ст.57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного Кодексу України. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного Кодексу України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Системний аналіз правових норм, які регулюють правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, зокрема витребувати додаткові документи для перевірки правильності митної вартості товару за наявності підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

В той же час, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких обмежень, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного Кодексу України. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного Кодексу України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Які саме документи витребувати митний орган повинен вирішувати в кожній конкретній ситуації з урахуванням всіх обставин і характеристик декларуємого товару, а тому останній не може посилатись на порушення цієї норми, у зв'язку із тим, що декларант не надає всіх передбачених наведеною нормою документів, оскільки деяких (необов'язкових) документів декларант може об'єктивно не мати.

Аналіз документів поданих підприємством до Митниці, дозволяє стверджувати, що остання мала в своєму розпорядженні всі дані, які надавали їй можливість перевірити числові значення складових митної вартості товарів, які були задекларовані позивачем. Так, у МД №504070000/2015/000760 від 02.03.2015 р., вказано, що позивачем декларується запчастини. Ці дані щодо найменування товару, його вартості, співпадають із такими, що зазначеними в інвойсі №911413 від 04.02.2015р.

Митний орган мотивує спірне рішення про коригування митної вартості товарів тим, що відомості заявлені декларантом не підтверджені документально (документи містять розбіжності, а саме прайс-листи від 23.01.2014р. № б/н та 06.01.2015р., що містять інформацію щодо товару № 4 не завірені Торговою палатою у Німеччині відповідно до вимог пункту 6.7 договору від 04.07.2014 № 1).

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до графи № 44 митної декларації №504070000/2015/000760 від 02.03.2015 р. позивач разом з митною декларацією надав відповідачу прейскурант (прайс-листи) від 23.01.2014р. № б/н та 06.01.2015р. виробника товару про що свідчить код документу № 3014, який відповідно до наказу Мінфіну № 1011 від 20.09.2012 р. «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» розшифровується як «прейскурант (прайс-лист) виробника товару», які були завірені Торговою палатою у Німеччині відповідно до вимог пункту 6.7 договору від 04.07.2014р. №1. Тому доводи відповідача щодо надання прайс-листів від 23.01.2014 № б/н та 06.01.2015р., які не завірені Торговою палатою у Німеччині відповідно до вимог пункту 6.7 договору від 04.07.2014 № 1, є невмотивованими, оскільки суперечать наявним у матеріалах справи фактичним даним.

В своїх запереченнях на позовну заяву відповідач навів додаткові підстави для коригування митної вартості, які не були зазначені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, зокрема відповідач зазначив: надані документи не містять інформації щодо числових значень складових митної вартості, а саме транспортні витрати відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження; позивач за ч. 2 ст. 53 МК України надав лише інформацію (довідка ТОВ «Транс-Сервіс 1» № 0227-2S від 27.02.2015 р.) про відсутність страхування Перевізником, проте страхування вантажу може бути здійснено Продавцем (як самостійно, так і за дорученням та від імені Покупця), Покупцем, Перевізником.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про відсутність інформації щодо вартості транспортних витрат при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження як складової митної вартості товару та неправильність проведеного розрахунку.

Так, зазначаючи про відсутність інформації щодо вартості транспортних витрат при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження як складової митної вартості товару та неправильність проведеного розрахунку, митний орган керується ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України та наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення».

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України декларант надає митному органу транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно п. 5, п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Позивач надав митному органу довідку перевізника ТОВ «Транс-Сервіс 1» № 0227-2S від 27.02.2015 р. про вартість перевезення, у якій відповідно до приписів п. 6 ч. 2 ст. 53, п. 5, п. 6, п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України перевізник надав інформацію щодо всіх складових митної вартості товару, що оцінювався, зокрема, витрати на перевезення до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження та повідомлення про те, що страхування товару не здійснювалось.

Митну вартість товару позивач підтвердив документами наданими за частиною 2 статті 53 МК України, зокрема: рахунком-фактурою (Invoice 911413 від 04.02.2015р.), де ціна за одиницю товару зазначена – 30711,24 Євро; довідкою про транспортні витрати перевізника ТОВ «Транс-Сервіс 1» № 0227-2S від 27.02.2015 р., де зазначено, що транспортні витрати по доставці вантажу до митної території України за CMR 406065 вага 15306 кг склали - 22000 гривень, з них вантажні роботи – 500 гривень, та інформація, що вантаж не страхувався.

Відповідно до СMR 406065 від 17.12.2015 р. перевозились 9 товарів, а тому відповідно до приписів порядку заповнення графи № 20 наказу Мінфіну України № 599 від 24.05.2012 р. «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», якщо додатковий аркуш А заповнюється на товари декількох найменувань, то витрати на транспортування їх у місце ввезення розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто цих товарів.

Згідно декларації митної вартості (Додаток № 6) до митної декларації №504070000/2015/000760 від 02.03.2015 р. витрати на транспортування товару №4 склали 7604,35 грн., а витрати на навантаження товару №4 склали 176,84 грн.

Як слідує з ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Суд погоджується з позицією позивача про те, що послуга перевезення вантажу оплачується безпосередньо за перевезення вантажу, а не за прибуття порожнього транспортного засобу до місця завантаження. Крім того, перевізник може не нести витрати пов'язані з доставкою транспорту до місця завантаження, в зв'язку з перевезення товарів в пункт навантаження за іншими договорами з іншими контрагентами та ін..

Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 р. № 65, відповідно до листа Міністерства транспорту України від 25.06.2002 р. №3/7-10-11249 носять рекомендаційний характер и пропонуються до відома і можливого використання в роботі.

Безпідставним також є посилання відповідача на не надання позивачем інформації про відсутність страхування продавцем чи покупцем. Так, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України страхові документи надаються якщо здійснювалось страхування товару. Приписи МК України не передбачають обов’язку декларанта повідомляти митний орган про страхування чи не страхування товару перевізником, покупцем, продавцем, а передбачають обов’язок декларанта, якщо здійснювалось страхування товару, включити ці витрати до митної вартості товару згідно п. 7 ч. 10 ст. 58 МК України. Відповідно до умов Договору № 1 від 04.07.2014 р. та умов поставки зазначених в специфікації № від 04.02.2015р. до Договору № 1 від 04.07.2014 р., товар поставлявся Продавцем Покупцю на умовах EXW, Incoterms 2010, ці умови поставки не передбачають, обов’язків Продавця та Покупця по страхуванню товару.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною договору, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною контракту, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено.

За таких обставин рішення відповідача про коригування митної вартості товару з використанням методу за вартістю операції за ідентичними та/або подібними (аналогічними) товарами є неправомірним та підлягає скасуванню. Відповідно підлягає визнанню протиправним і скасуванню картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Вищенаведене є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03.03.2015року №504070000/2015/000015/2, прийняте митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці Міндоходів.

. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.03.2015року №504070000/2015/00023, прийняту митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці Міндоходів.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (ідентифікаційний код 31764816) судовий збір у сумі 182 гривні 70 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний