Постанова № 46188081, 18.05.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

18 травня 2015 року Справа № 814/957/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

адміністративним позовом: ОСОБА_1 (вул. Молокова, 48, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200)

до відповідача: Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200)

про: визнання протиправною вимоги від 12.02.2014р. № Ф-397,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі відповідач, Первомайська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування вимоги № Ф-397 від 12.02.2014 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана вимога не є правовим документом, визначеним законом України, а тому відповідач не мав законних підстав для видачі вимог про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Крім того, фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, в відповідно до вимог законодавства України, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообовязкового державного соціального страхування.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у запереченні (арк. спр. 32 - 34).

Від сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (арк. спр. 115, 124).

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі Первомайським міськвиконкомом 31.10.1994 року.

Відповідно до заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поданою до Первомайської ОДПІ 20.12.2011pоку позивач скористався правом на обрання спрощену системуоподаткування. На підставі заяви позивача, Первомайська ОДПІ видала свідоцтво серії А № 241456 від 21.05.2012 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування алі-єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється системи загальнообовязкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування.

Виключно Законом № 2464 визначаються, зокрема, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообовязкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність.

Так, відповідно до положень Закону № 2464 фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, є платниками єдиного внеску. Особи, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 1 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообовязкового соціального страхування. Позивачем не надано доказів того, що він є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, тому він не може належати до кола осіб, які можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообовязкового державного соціального страхування.

Так, п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є: «... фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності».

Відповідно до ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообовязкового державного соціального страхування в обовязковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членівіхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування.

Також, передбачено, що органи доходів і зборів центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику ( в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію, та його територіальні органи.

У статті 9 Закону № 2464 зазначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

«…Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Статтею 12 Закону № 2464 передбачено, що «єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового станку платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобовязаннями із сплати єдиного внеску зобовязань із сплати податків, інших обовязкових платежів, передбачених законом,виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобовязаннями».

Так, відповідно до п. 6 ст. 10 Закону № 2464, єдиний внесок для осіб, зазначених у п. 4-5 ч. 1 ст. 4 цього Закону (фізичні особи-підприємці), встановлюється у розмірі, визначеному ч. 11 ст. 8 Закону.

Частиною 11 ст. 8 Закону № 2464 передбачено: «єдиний соціальний внесок для платників податків, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної п. 2 - 3 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (для платників які обрали спрощену систему оподаткування - єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сімї…).

Відповідно до п. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платнику єдиного внеску. Які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Реалізуючи своє право, відповідачем 12.02.2014 року прийнято вимогу № 397 про сплату боргу боржнику. Рішення, прийняте відповідачем, є обовязковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Також судом встановлено, що позивачем зазначена вимога сформована на підставі вимог № 244 від 23.01.2014 року на суму 4 572,42грн.; № 188 від 23.01.2014 року на суму 1 204,80 грн.; № 2669 від 23.01.2014 року на суму 4 010,30 грн.; № 1175 від 23.01.2014 року на суму 1 194,03 грн. Зазначені вимоги позивачем оскаржувались в судовому порядку, проте у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено (арк. спр. 50 - 53).

Отже, вимога Первомайської ОДПІ № Ф-397 від 12.02.2014 року на загальну суму 12 562,82 грн. є правомірною, узгодженою та такою яка прийнята відповідно до норм законодавства.

Окрім того, позивачем ні яким чином не спростовується наявність заборгованості перед органами ПФУ по єдиному внеску. Станом на день прийняття оскаржуваної Вимоги за позивачем рахувалася заборгованість по сплаті єдиного внеску у сумі 12 562,82 грн.

Отже, при винесенні вимоги відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не належать.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих