Постанова № 46185656, 08.06.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2015 року м. Ужгород№ 807/313/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.,

при секретарі -Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в судове засідання не з"явилася ,

відповідача: Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області -представник ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 р. №0000591703, , податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 р. №0000601703 та рішення №0000621703, яким до ФОП ОСОБА_1 донараховано 30136,22 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції у сумі 15068,12 грн.

Ознайомившись з повідомленнями - рішеннями та висновками Акту перевірки, на підставі якого вони прийняті, Позивач вважає їх незаконними, помилковими та спрямованими на необґрунтоване збільшення податкових зобов'язань, з підстав визначених у позові та просить суд їх скасувати.

16 березня 2015 року до суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи без його участі. Представник позивача в даній заяві підтримав позов та просив його задовольнити.

У відповідності до ч.4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав наведених у письмових запереченнях. Зокрема зазначила, що перевіркою встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 загального оподатковуваного доходу, за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р. в сумі 174406,67 грн. На підставі документів використаних під час проведення перевірки наданих для перевірки СУ ФР ГУ Міндоходів у Закарпатській області встановлено, що самозайнята особа ОСОБА_1 за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р., здійснювала господарську діяльність, заключала договори, отримувала кошти від покупців послуг у безготівковій формі. За період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р. на формування валових витрат самозайнятої особи ОСОБА_1 впливало придбання навчальних матеріалів, витрати на розрахунково-касове обслуговування, сплата єдиного соціального внеску. Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р., пов'язаних із здійсненням діяльності, встановлено їх завищення в сумі 210083,19 грн. яке виникло за рахунок допущення ФОП ОСОБА_1 порушень податкового законодавства. В результаті, перевіркою правильності визначення суми чистого оподаткованого доходу за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р. встановлено його заниження в сумі 384489,86 грн. та визначено суму податку на доходи фізичних осіб, в сумі 61895,27 грн. За рахунок заниження самозайнятою особою ОСОБА_1.С. доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, за період, що перевірявся, відбулося заниження єдиного внеску в сумі 30136,22 грн.

Виходячи із вищевикладеного Мукачівська ОДПІ просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, зареєстрована за адресою: 89600, АДРЕСА_1, податковий номер - НОМЕР_1.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Міндоходів у Закарпатській області №6 від 31.01.2014 р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податкових зобов'язань за період 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт від 30.01.2014 р. №3/17-03/НОМЕР_1 документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1, рнокпп - НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності., повноти нарахування та своєчасності сплати податкових зобов'язань за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. ( а.с.11-47).

Яким встановлено наступні порушення :

- п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 66651,02 грн.;

- п. 138.1 ст.138. пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 61895,27 грн.;

- ч.1 п.2 ст.6. п.11 ст.8, п.5 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-УІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань єдиного внеску за період, що перевірявся, на суму 30136,22 грн.

На підставі Акта перевірки Мукачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 12.02.2014 р.:

- № НОМЕР_2, яким ФОП ОСОБА_1 донараховано податок на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 61895,27 грн. та за штрафними санкціями у сумі 15473,81грн.

- №0000601703, яким ФОП ОСОБА_1 донараховано податок на додану вартість у сумі 66651,00 грн. за основним платежем і 16663,00 за штрафними санкціями ;

- рішення №0000621703, яким до ФОП ОСОБА_1 донараховано 30136,22 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції у сумі 15068,12 грн., ( а.с. 51-53).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню- рішенню № НОМЕР_3 суд виходить з наступного.

Як слідує із акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення Позивачем п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, з огляду на безпідставне віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Броксвіт", що свідчить про нереальність господарських операцій.

Як зазначає позивач у позові, щодо твердження відповідача викладеного в акті перевірки, по фіктивному характеру діяльності ТОВ "Броксвіт" та підроблення підпису керівника підприємства на первинних документах, спростовується відсутністю будь-якого рішення суду чи вироку у кримінальній справі про встановлення факту такої фіктивності або підробленості, що свідчить про те, що ФОП ОСОБА_1 правомірно сформовано податковий кредит.

З вказаними висновками податкового органу суд погоджується з огляду на наступне.

З 01.01.2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України відносини, що виникають у сфері справляння податку на додану вартість регулюється розділом V цього Кодексу.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань. на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як доводила позивач у своєму позові, обґрунтованість податкового кредиту вона доводить договором поставки від 20 лютого 2012 року ( а.с.54), видатковою накладною № 1 від 29.02.2012 року, податковою накладною № 1\2 від 23.03.2012року ( а.с.56-57), товарно-транспортною накладною від 29.02.2012 року ( а.с.59).

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні значено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції .

Позивач обґрунтовує своє право на включення до податкового кредиту сум по взаємовідносинам з ТОВ Броксвіт належним чином складеними податковими накладними.

При цьому суд зауважує, що документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Верховний Суд України у постанові від 17.02.2009 р. №21-1828во08 вирішуючи питання про право платника на податковий кредит сформулював правову позицію згідно з якою належним чином складені первинні документи (податкові накладні) не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться у первинних документах не відповідають дійсності.

На перевірку вказаних доводів, судом за ухвалою суду від 31.03.2015 року було витребувано від Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області: 1) вирок Мукачівського міськрайонного суду від 15.04.2014р. у кримінальній справі №303/2139/14-к по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 27, ч.2 ст. 205 КК України відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, - із відміткою про набуття законної сили та ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 19 березня 2014 року у справі № 303 715/14-к відносно обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч.З ст. 27. ч.2 ст. 205 КК України - із відміткою про набуття законної сили, що підтверджують фіктивність підприємництва ТзОВ "Броксвіт"

За вказаними рішеннями у кримінальних справах, встановлено, що ТОВ Броксвіт декларувало операції з імпорту на митну територію України продукції від контрагентів - нерезидентів. Згідно свідчень отриманих у межах кримінального провадження від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ТОВ Броксвіт було створено без наміру здійснення господарської діяльності , його посадові особи участі у діяльності товариства не приймали.

Вироком Мукачівського міськрайонного суду від 15.04.2014р. у кримінальній справі №303/2139/14-к ОСОБА_3 визнано винним за ст.205 КК внаслідок реєстрації ТОВ Броксвіт без мети здійснення господарської діяльності. При цьому вироком встановлено, щоВежнавець Г. В. знав та усвідомлював, що реєструє товариство, яке створюватиме лише видимість здійснення фінансово - господарської діяльності та буде діяти в порушення законодавства в тому числі податкового обліку. Розглядаючи кримінальну справу суд встановив, що економічним результатом документального оформлення від ТОВ Броксвіт господарських операцій стало безпідставне завищення податкового кредиту та валових витрат підприємствами - вигодонабувачами, що надало їм змогу мінімізувати свої податкові зобов"язання із сплати податку на додану вартість. Даний вирок міститься у матеріалах даної адміністративної справи, ( а.с.95-97).

Аналогічних висновків стосовно обставин діяльності ТОВ Броксвіт дійшов суд приймаючи ухвалу від 19.03.2014 року в справі №303/715/14-к кримінального провадження відносно ОСОБА_4, яка міститься у матеріалах даної адміністративної справи, ( а.с.98-100).

Реальність господарських операцій щодо руху ТМЦ від ТОВ Броксвіт (постачальника) до позивача (покупця) спростовується відсутністю документів про перевезення та непричетністю ТОВ Броксвіт до організації перевезення ТМЦ те, що ТОВ Броксвіт не постачало ТМЦ позивачу стверджується також і вищевказаними судовими рішеннями, яким встановлено фіктивний характер діяльності ТОВ Броксвіт спрямований на оформлення первинних документів для можливості надання" податкової вигоди контрагентам.

При цьому, суд не може не зважити на той факт, що позивачем подано податкові накладні видані ТОВ Броксвіт скріплені підписом ОСОБА_3 та інші документи на підтвердження господарських операцій за підписом вищевказаної особи.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З системного аналізу даної норми вбачається, що обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Отже, суд приходить до переконання та погоджується із доводами відповідача, щодо фіктивного характеру діяльності ТОВ Броксвіт, спрямованості його діяльності виключно на надання податкової вигоди контрагентам, шляхом надання первинних документів без реального здійснення господарських операцій, податковий орган дійшов вірного висновку про безтоварність операцій позивача та з урахуванням приписів законодавства та судової практики про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, які складені без реального здійснення господарських операцій. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, передані за видатковою накладною, не відповідає вимогам п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню- рішенню № НОМЕР_2 та рішення № НОМЕР_4 суд виходить з наступного.

Актом від 30.01.2014р. №3/17-03/НОМЕР_1, встановлено заниження оподаткованого доходу, за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р. в сумі 174406,67 грн. (426031,67 грн.-251625,00 грн.) в результаті наступних порушень ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства.

Позивач доводив, що до складу оподаткованого доходу протягом 2012 року ним, було включено грошові кошти у сумі 251 625 грн., які надійшли від ТОВ «Нетворк Україна» 21» на надані позивачем послуги, що підтверджується актом наданих послуг. Відповідно до п. 137.1 ПК України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог закону, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Решта коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача не можуть бути признані в складі доходів звітного 2012 року, так як носили характер авансу.

Відповідно до виписок з банківських рахунків ФОП ОСОБА_1 наданих для перевірки СУ ФР ГУ Міндоходів у Закарпатській області (листом від 19.12.2013р. за №5256/7/07-16-09-03-09) банківські рахунки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р. надійшли кошти в загальній сумі 426031,67 грн. (без ПДВ) із призначенням платежу За дослідження конюктури ринку , За лекторські, інформаційні та послуги підтримки проведення семінарів, За підтримку мироприємств, За послуги, Згідно рахунка. (Копії виписок з банківських рахунків, що належать СПД-ФОП ОСОБА_1, додаються до першого примірника акту перевірки. Інформацію про рух коштів по банківських рахунках, які належать ФОП ОСОБА_1, наведено в додатках 2 та 3 до акта перевірки, та наданих відповідачем на вимогу суду. На письмові запити ГУ Міндоходів у Закарпатській області №14/Х/07-16-17-03-21 від 13.01.2014р. та № 17/Х/07-16-17-03-21 від 17.01.2014р. про надання документів до перевірки, СПД-ФОП ОСОБА_1 інших виписок ібанківських рахунків не надано.)

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року , повязаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 декларації, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано витрати в сумі 241 381, 30 грн. ( види витрат - а.с. 22)

Як встановлено судом, із наданої на вимогу суду відповідачем декларації та додатку 5 до неї, позивач ОСОБА_1 задекларувала чистий оподаткований дохід в сумі 10243, 70 грн.

Перевіркою в встановлено його заниження в сумі 384 489, 86 грн. заниження суми чистого оподаткованого доходу виникло за рахунок допущення ФОП ОСОБА_1 порушень податкового законодавства описаних в п. 2.1.2., 2.1.3 акту. ( а.с.19-21)

У відповідності до вимог пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями - дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями) її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно доходи у вигляді: доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професія діяльністю.

Таким чином, перевіркою встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 загального оподатковуваного доходу, за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р. в сумі 174406,67 грн.(426031,67 грн.-251625,00грн.).

На підставі документів використаних під час проведення перевірки , а саме банківських виписок , рахунків, накладних, податкових накладних, договорів тощо, наданих для перевірки СУ ФР ГУ Міндоходів у Закарпатській області (листом від 19.12.2013р. за №5256/7/07-16-09-03-09) встановлено, що самозайнята особа ОСОБА_1 за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р., здійснювала господарську діяльність, заключала договори, отримувала кошти від покупців послуг у безготівковій формі.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р., пов'язаних із здійсненням діяльності, встановлено їх завищення в сумі 210083,19 грн., яке виникло за рахунок допущення ФОП ОСОБА_1 наступних порушень податкового законодавства.

Відповідно до п. 177.2 ст.177 розділу IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із п. 177.4 ст.177 Кодексу до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до операційної діяльності згідно з розділом III Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями.

Відповідно до п.138.1 ст.138 розділу III Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6- 138.9. пп. 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10. п.138.11 ст.138 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, позивач ні під час перевірки, ні під час розгляду справи в суді не надала підтвердження (розшифровки) складових суми вартості витрат, пов'язаних з господарською діяльністю відображеної у Графах 4,5,6 розділу І Доходи від провадження господарської діяльності Додатку 5 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.

В результаті, перевіркою правильності визначення суми чистого оподаткованого доходу за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р., встановлено його заниження в сумі 384489,86 грн. та визначено суму податку на доходи фізичних осіб, в сумі 61895,27 грн.

За рахунок заниження самозайнятою особою ОСОБА_1.С. доходу, отриманого від здійснення діяльності , що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, за період, що перевірявся, відбулося заниження єдиного внеску в сумі 30136,22 грн., внаслідок чого контролюючим органом донараховано дану суму та правомірно нараховано відповідно до ч.3 п.1 ст. 25 Закону України № 2464-VI штрафну санкцію в сумі 15068,12 грн. ( розрахунок міститься в матеріалах справи).

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 7 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", встановлено: єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб -підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 11 статті 8 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» - єдиний внесок для платників, зазначених у п. 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюються у розмірі 34,7 відсотка визначеної п. 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З аналізу вищевизначених обставин відповідачем правомірно виявлено порушення ч.1 п.2 ст.6, п.11 ст.8, п.5 ст. 9 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та прийнято рішення № НОМЕР_4 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи законодавчі вимоги, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах своєї компетенції та відповідно до норм діючого законодавства що ним доведено у межах даної адміністративної справи належними та допустимими доказами, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI врегульовано правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору

Звернені до суду вимоги про стягнення адміністративного штрафу зі рішенням субєкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача є майновими. Відповідно до п.п.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 вищезазначеного Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставки судового збору встановлені у розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Розмір мінімальної заробітної плати на 2014 рік затверджено Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та станом на 1 січня 2014 року така складає - 1218,00 грн.

Розмір необхідної до сплати позивачем суми судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру повинен складати 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, а саме - 1827,00 грн. Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги (1827,00 грн. х 10% = 182,70 грн.).

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України. Таким чином, з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню з врахуванням ставки збору (встановленої пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 цього Закону) та суми сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору (згідно платіжного доручення № 255 від 04.02.2015 року) , на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі - 3 705,96 грн.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160,163,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення - відмовити.

2. Стягнути з Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (п.і.89600, АДРЕСА_2, податковий номер - НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 3705,97 (три тисячі сімсот п'ять гривень, 97 коп. ) із зарахуванням коштів до спеціального фонду (отримувача - УК у м. Ужгород, код ЄДРПОУ отримувача - 38015610, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Закарпатській області, МФО 812016, рахунок № 31210206784002, код класифікації доходів 22030001, Код ЄДРПОУ суду 35231455).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_5