Рішення № 46182674, 30.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа № 911/1633/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «БГ Банк»

до Приватного акціонерного товариства КП «Укренергомонтаж»

про стягнення 1302923,21 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Гузієнко Я.М., довір. № 26 від 12.05.2015 р.

від відповідача: Кондратенко Т.О., довір. № 26/05-01 від 26.05.2015 р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «БГ Банк» (далі - ПАТ «БГ Банк», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства КП «Укренергомонтаж» (далі - ПрАТ КП «Укренергомонтаж», відповідач) про стягнення 1302923,21 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 18.09.2012 р. з ПАТ КП «Укренергомонтаж» договору № LG-93/12 про надання гарантії, за яким принципал не сплатив передбачену договором комісію (винагороду) за надання позивачем гарантії, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 38112,24 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2308,77 грн., 3% річних у розмірі 231,84 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2222,20 грн. Крім того, за порушення умов договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1260051,17 грн.

Розгляд справи відкладався.

13.05.2015 р. до господарського суду Київської області ПрАТ КП «Укренергомонтаж» було подано відзив на позовну заяву б/н від 13.05.2015 р., у якому відповідач проти позову заперечує, обґрунтовуючи це тим, що виникнення заборгованості за договором обумовлено незаконною бездіяльністю позивача.

Також відповідач зазначив, що з огляду на положення договору, порядок оплати всіх належних до сплати сум грошових коштів в рахунок виконання зобов'язань відповідача був визначений п. 8.4 договору, яким передбачено, що принципал доручає гаранту самостійно проводити операції по списанню меморіальним ордером з рахунку принципала № 26002301009473 в ПАТ «Банк Перший», код банку в системі електронних платежів (МФО) 320995, код ЄДРПОУ 04543795, належних до сплати принципалом гаранту сум грошових коштів в рахунок виконання зобов'язань принципала згідно п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, пп.пп. 6.3.2, 6.3.3, 6.3.4 п. 6.3 та розділу 7 цього договору, включаючи але не обмежуючись: по сплаті гаранту сум, фактично виплачених гарантом бенефіціару у порядку та у випадах, передбачених гарантією; по сплаті винагороди гаранту за надання гарантії; по сплаті винагороди гаранту за внесення та погодження змін до умов гарантії. Тобто, укладаючи договір, його сторони погодили, що всі належні за таким договором оплати будуть проводитися за договірним списанням.

Відповідач також зазначив, що позивач припинив виконувати свої зобов'язання щодо списання грошових коштів з рахунку відповідача (що підлягали до сплати відповідно до договору), а також заблокував належні відповідачу кошти, які знаходились на рахунку, відкритому у ПАТ «Банк Перший», задовго до запровадження тимчасової адміністрації у позивача.

Таким чином, на переконання відповідача, виникнення заборгованості за договором обумовлено саме незаконною бездіяльністю позивача та порушенням позивачем своїх зобов'язань за договором. Також відповідач відзначив, що позивач не зазнав шкоди від неотримання передбаченої договором комісії за надання гарантії, оскільки кошти відповідача знаходились, і до сьогоднішнього часу знаходяться у позивача. Станом на 27.10.2014 р. вхідний залишок коштів становив 2659884,29 грн. Після зазначеної дати відповідач був позбавлений можливості розпоряджатися своїми коштами.

Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, посилаючись на приписи п. 3 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України.

22.05.2015 р. до господарського суду Київської області ПАТ «БГ Банк» було подано додаткові пояснення № 15-1252 від 22.05.2015 р., відповідно до яких позивач зазначив, що здійснення позивачем операцій з коштами на рахунку відповідача № 26002301009473, зокрема, щодо договірного списання для погашення заборгованості за договором про надання гарантії № LG-93/12 від 18 вересня 2012 р., обмежене у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації та позбавлення позивача банківської ліцензії і здійснення ліквідаційної процедури позивача.

У судовому засіданні 28.05.2015 р. представником відповідача - ПрАТ КП «Укренергомонтаж» було подано клопотання (вх. № 12547/15 від 28.05.2015 р.), в якому відповідач просить суд продовжити строк розгляду справи у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2015 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 30.06.2015 р.

23.06.2015 р. до господарського суду Київської області ПрАТ КП «Укренергомонтаж» було подано додаткові пояснення б/н від 23.06.2015 р., відповідно до яких відповідач зазначив, що тимчасова адміністрація у позивача була введена з 27.11.2014 р., а просточення по оплаті комісії за надання гарантії почалось з 01.10.2014 р., з огляду на зазначене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії за надання гарантії за період з 01.10.2014 р. до 27.11.2014 р. є безпідставними та не підлягають задоволенню в силу положень ч. 3 ст. 538, ст. 610, ч. 1 ст. 613, ч. 4 ст. 612 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні 30.06.2015 р. позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві; представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях, а також просив суд зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафних санкцій.

У судовому засіданні 30.06.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Перший» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БГ Банк») (гарант) та Приватним акціонерним товариством КП «Укренергомонтаж» (принципал) було укладено договір про надання гарантії за № LG-93/12.

Згідно пункту 1.1 договору, принципал доручає гаранту надати безвідкличну банківську гарантію в українських гривнях (980) строком дії до 31 грудня 2014 року (далі - гарантія), щодо сплати на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - бенефіціар), грошової суми у розмірі 12600511,66 грн., в разі отримання від бенефіціара відповідної письмової вимоги платежу, в якій зазначатиметься, що принципал не виконав своїх зобов'язань за договором № 59 від 11 липня 2012 р. та повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів № 04-2/04-2-2/6092 від 22.08.2012 р.

Відповідно до пункту 1.2 договору, принципал щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним (включно) та протягом 2 банківських днів з дати припинення дії гарантії сплачує гаранту комісію за надання гарантії в розмірі 1,2% річних від розміру гарантії (далі - винагорода), що розраховується від фактичної суми гарантії з урахуванням всіх змін, що внесені протягом дії гарантії. Винагорода нараховується з розрахунку календарної кількості днів в місяці та році. Винагорода нараховується гарантом в національній валюті України в строки та в порядку, передбачені даним договором.

Згідно з пп. 6.3.10 п. 6.3 договору принципал, окрім іншого, взяв на себе зобов'язання протягом всього строку дії договору самостійно, до 28 числа місяця, наступного за звітним, надавати гаранту баланс та форму 2 на кожну квартальну дату.

Відповідно до пп. 6.3.13 п. 6.3 договору, принципал зобов'язаний не рідше одного разу на місяць надавати гаранту інформацію щодо стану рахунків за усіма договорами, майнові права за якими передані у заставу гаранту.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що у разі порушення умов та/або невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань передбачених договором, винна сторона відшкодовує потерпілій стороні усі завдані у зв'язку із цим збитки, зокрема, витрати, понесені гарантом, та не отримані гарантом доходи, які б він одержав би, якби зобов'язання були виконані належним чином. Розмір збитків визначається на підставі розрахунків потерпілої сторони. Розмір збитків від інфляційних процесів обчислюється, виходячи з індексу інфляції на момент пред'явлення гарантом своїх вимог.

Відповідно до п. 7.2 договору за порушення принципалом встановлених договором строків відшкодування гаранту суми грошових коштів, фактично сплачених гарантом бенефіціару у порядку та у випадках, передбачених гарантією, суми винагороди за надання гарантії, суми винагороди за виконання обов'язків гаранта, суми винагороди за внесення погоджених змін до умов гарантії, гарант має право нараховувати та стягувати, а принципал зобов'язаний сплатити на вимогу гаранта, пеню на прострочену суму зазначених платежів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розраховану за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до умов п. 7.3 договору у випадку подання недостовірної інформації, яка стосується умов цього договору та/або процесу його виконання, в тому числі - порушення будь-якого з зобов'язань, визначених п.п. 2.2, 2.3, 5.1, пп.пп. 6.3.5, 6.3.6, 6.3.7, 6.3.8, 6.3.9, 6.3.11, 6.3.12, 6.3.13, 6.3.14 п. 6.3 договору, гарант має право нарахувати та стягнути з принципала штраф у розмірі 10 відсотків від розміру гарантії. Сплата штрафу не звільняє принципала від виконання зазначених зобов'язань.

На виконання умов договору позивач надав банківську гарантію за №ILG/244/12 від 18 вересня 2012 року.

У зв'язку із невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати комісії за жовтень-грудень 2014 року, позивач пред'явив йому письмову претензію від 19 лютого 2015 року № 1 (вих. № 15-399) із вимогою погашення заборгованості за договором. Факт відправки претензії та її отримання відповідачем підтверджується описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідач вимоги претензії не виконав та жодних дій, спрямованих на виконання зобов'язань за договором, не здійснив, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 567 Цивільного кодексу України передбачено, що гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач проти задоволення позову заперечував.

Так, зокрема, як на підставу своїх заперечень відповідач посилався на те, що пунктом 8.4 договору сторони передбачили порядок сплати принципалом гаранту сум грошових коштів в рахунок виконання зобов'язань принципала.

Відповідно до пункту 8.4 договору, принципал доручає гаранту самостійно проводити операції по списанню меморіальним ордером з рахунку принципала №26002301009473 в ПАТ «Банк Перший», код банку 320995, код ЄДРПОУ 04543795 належних до сплати принципалом гаранту сум грошових коштів в рахунок виконання зобов'язань принципала згідно п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, пп.пп. 6.3.3, 6.3.4 п. 6.3 та розділу 7 цього договору, а саме - по сплаті гаранту сум, фактично виплачених гарантом бенефіціару у порядку та у випадках, передбачених гарантією; по сплаті винагороди за виконання обов'язків гаранта в розмірі та у строки, визначені цим договором; по сплаті винагороди гаранту за надання гарантії; по сплаті винагороди гаранту за внесення погоджених змін до умов гарантії, на рахунки, що визначені цим договором.

Водночас, постановою Правління Національного банку України № 745 від 27 листопада 2014 року Публічне акціонерне товариство «БГ Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

27.11.2014 р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 131 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БГ Банк», відповідно до якого було вирішено з 28 листопада 2014 року розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до ч. 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Системний аналіз положень ЦК України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та «Про банки і банківську діяльність» свідчить про те, що між позивачем та відповідачем в частині договірного списання коштів з рахунку відповідача склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка та договору про надання гарантії, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку відповідач в частині списання коштів з його рахунку (що є фінансовою операцією) виступає кредитором відносно позивача за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

Після запровадження Фондом тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та, в подальшому, відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Оскільки банк здійснює свою діяльність виключно на підставі банківської ліцензії (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), то у зв'язку із відкликанням банківської ліцензії позивач фактично припинив свою банківську діяльність, і керуючись п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», закінчив технологічний цикл банківських операцій, а тому здійснення будь-яких операцій, у тому числі і договірне списання коштів з рахунку відповідача, не могло бути реалізовано.

Задоволення вимог кредиторів (юридичних осіб) банку, який ліквідується, здійснюється згідно реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, який формується у порядку, встановленому, зокрема, ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, з дотриманням черговості виплат, що визначена ч. 1 ст. 52 зазначеного Закону.

Отже, здійснення позивачем операцій з коштами на рахунку відповідача №26002301009473, зокрема щодо договірного списання для погашення заборгованості за договором про надання гарантії № LG-93/12, обмежене у зв'язку з веденням тимчасової адміністрації та позбавлення позивача банківської ліцензії і здійснення ліквідаційної процедури позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справах № 3-24гс15 від 25.03.2015 р., № 3-34гс15 від 01.04.2015 р., № 3-25гс15 від 01.04.2015 р. та № 3-63гс15 від 22.04.2015 р., які згідно зі ст. 111-28 ГПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Крім того, варто зазначити, що відповідно до п. 6.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22, банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

Отже, положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22, передбачають право позивача, а не обов'язок на договірне списання коштів з рахунку платника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.04.2015 р. у справі № 924/1757/14.

З огляду на вищенаведене, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Враховуючи викладене та те, що доказів сплати заборгованості по комісії з надання гарантії відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача 38112,24 грн. заборгованості по сплаті комісії (винагороди) за надання гарантії підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 2308,77 грн. у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії.

У відповідності з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 7.2 договору, за порушення принципалом встановлених договором строків відшкодування гаранту суми винагороди за надання гарантії, суми винагороди за внесення погоджених змін до умов гарантії, комісії(й) за надання витягу(ів) та/або за внесення відповідних записів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та/або Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо, винагороди/витрат інших банків, що виникли під час обслуговування гарантії, гарант має право нараховувати та стягувати, а принципал зобов'язаний сплатити на вимогу гаранта, пеню на прострочену суму зазначених платежів в розмірі облікової ставки НБУ, розраховану за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок пені, з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору встановив, що розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що заявлена банком вимога про стягнення пені підлягає задоволенню повному обсязі у розмірі 2308,77 грн. за період з 06.11.2014 р. до 19.02.2015 р.

У порядку п. 7.3 договору позивач також просить суд стягнути з відповідача 12600511,66 грн. штрафу за ненадання відповідачем позивачу інформації за жовтень, листопад та грудень 2014 року щодо стану рахунків за усіма договорами, майнові права за якими передані в заставу гаранту, як це передбачено пп. 6.3.13 п. 6.3 договору.

Відповідно до пункту 7.3 договору, у випадку подання недостовірної інформації, яка стосується умов цього договору та/або процесу його виконання, в тому числі - порушення будь-якого з зобов'язань, визначених п.п. 2.2, 2.3, 5.1, пп.пп. 6.3.5, 6.3.6, 6.3.7, 6.3.8, 6.3.9, 6.3.10, 6.3.14, 6.3.15, 6.3.16 п. 6.3 договору, принципал сплачує гаранту штраф у розмірі 10% від розміру гарантії. Сплата штрафу не звільняє принципала від виконання зазначених зобов'язань.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б надання відповідачем позивачу інформації щодо стану рахунків за усіма договорами, майнові права за якими передані в заставу гаранту, за жовтень, листопад та грудень 2014 року.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням умов договору та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 1260051,17 грн. є обгрунтованою.

Водночас, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі - й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пп. 3.17.4 п. 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

З урахуванням викладеного та фактичних обставин справи суд вважає за можливе зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення з відповідача штрафу на 50% до 630025,59 грн.

Поряд з цим суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами у розумінні згадуваних вище приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності у спірному правовідношенні виняткових випадків, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем пені. Окрім того, суд зазначає, що у даному випадку розмір нарахованої позивачем пені (2308,77 грн.) не може вважатися надмірно великим відносно суми основного боргу (38112,24 грн.). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача в частині зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 231,84 грн. 3% річних та 2222,20 грн. інфляційних втрат за загальний період з 06.11.2014 р. до 19.02.2015 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача 231,84 грн. 3% річних та 2222,20 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «БГ Банк».

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що приписами Закону України «Про судовий збір» відповідач у справі не звільнений від сплати судового збору, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача шляхом стягнення судового збору до Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства КП «Укренергомонтаж» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, 35, код 04543795) на користь Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, код 20717958) - 38112 (тридцять вісім тисяч сто дванадцять) грн. 24 коп. комісії, 2308 (дві тисячі триста вісім) грн. 77 коп. пені, 630025 (шістсот тридцять тисяч двадцять п'ять) грн. 59 коп. штрафу, 231 (двісті тридцять одну) грн. 84 коп. 3% річних та 2222 (дві тисячі двісті двадцять дві) грн. 20 коп. інфляційних втрат.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства КП «Укренергомонтаж» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, 35, код 04543795) в доход Державного бюджету України 13458 (тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 01 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 06.07.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна