Ухвала суду № 46180351, 25.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/7500/2015 Головуючий в 1-й інстанції - Буша Н.Д.

Доповідач-Чобіток А.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.

при секретарі - Басюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_3 суму вкладу за договором № SAMDWFD0070072203500 від 06.02.2014 року у розмірі 68 288,45 доларів США та суму вкладу за договором №AMDWFD0070080768800 від 21.02.2014 року у розмірі 73 493,55 доларів США.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає,що судом не враховано обставини неможливості здійснювати банківську діяльність на окупованій території АР Крим, АНО «ФЗВ» взяв на себе зобов»язання здійснювати компенсаційні виплати у тому числі вкладникам Філії Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк». На думку апелянта є безпідставним посилання в рішення на довідку № 1021288 від 18.05.2014 року,згідно з якою позивач підтверджує знаходження коштів на депозитних рахунках,оскільки зазначена довідка була йому надана 18 червня 2014 року Кримським регіональним управлінням ПАТ КБ «ПриватБанк» на окупованій території після відкликання ліцензії банку.

Крім того, позивачем не надано доказів існування правовідносин за спірними договорами банківського вкладу , не підтверджено знаходження спірних грошових сум на депозитних рахунках, враховуючи ту обставину, що таким підтвердженням відповідно до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року за № 174 є квитанція або інший документ, який має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, підпис працівника банку.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Встановлено, що 06.02.2014 року у м. Севастополь між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір № SAMDWFD0070072203500 «Депозит плюс на 12 мес.», відповідно до умов якого станом на 07.03.2014 року залишок на вкладі становив 67 799 доларів США, який оформлювався на 6 місяців до 06.08.2014 року включно з відкриттям позивачу особистого рахунку НОМЕР_1, на який вклад зараховується з нарахуванням відсотків за ставкою 8,5 % річних .

21.02.2014 року між вказаними сторонами був укладений аналогічний договір під №AMDWFD0070080768800 на суму 73 074 доларів США з відкриттям особистого рахунку НОМЕР_2 та на тих же умовах, що і договір від 06.02.2014 року.

Пунктом 6 вказаних договорів передбачено, що після закінчення строку вкладу банк перераховує кошти з депозиту на вклад позивача.

Відповідно до довідки № 1021288 від 18.05.2014 року, виданої ПАТ КБ «ПриватБанк», на вказаних рахунках ОСОБА_3 залишок коштів на вкладах становить: за договором № SAMDWFD0070072203500 - 68 288,45 доларів США, за договором №AMDWFD0070080768800 - 73 493,55 доларів США.

03.06.2014 року позивач повідомив відповідача про зміну свого місця проживання, а також звернувся з заявою про перебронювання наявних договорів вкладу за новим місцем проживання.

31.07.2014 року ОСОБА_3 направив на ім»я голови правління відповідача заяву про відмову продовжувати договором вкладу на новий термін після їх закінчення, в зв»язку з чим просив повідомити його про перерахування коштів на рахунки «до запитання» за новою адресою проживання або за номером телефону.

Станом на час подання позову та по теперішній час картки позивача заблоковані, кошти не повернуто.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, оглянувши оригінали депозитних договорів та квитанцій про внесення коштів у відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», дослідивши надані сторонами докази, встановив та виходив з того, що відповідачем не були виконані свої зобов»язання за договорами банківського вкладу на вимогу вкладника, в зв»язку з чим підлягає стягненню суми вкладу, з нарахованими на них відсотками.

Таке рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідним обставинам справи та нормам матеріального та процесуального, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зазначаючи про те, що позивачем не надано доказів існування правовідносин за спірним договором банківського вкладу та не підтверджено знаходження спірних грошових сум на депозитних рахунках , ПАТ КБ«ПриватБанк» будь-яких доказів на спростування наданих позивачем оригіналів договорів депозитних вкладів та квитанцій про внесення ОСОБА_3 у відділення відповідача у м. Севастополь грошових сум на рахунки визначені умовами договорів банківських вкладів, які мають всі визначені Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року за № 174 реквізити , не надав та на наявність таких не вказав.

До того ж фактична наявність вказаних квитанцій у ОСОБА_4 виключає посилання відповідача на можливість придбання Автономною некомерційною організацією «Фонд захисту вкладників» у останнього прав (вимог) за вкладом відповідно до Закону Російської Федерації «Про захист інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя».

Посилання відповідача на не доведення позивачем факту його звернення до банку та відмови останнього від виконання ним своїх зобов»язань за укладеними договорами депозитних вкладів, спростовуються матеріалами справи, а саме - заявою ОСОБА_3 від 31.07.2014 року, а також відповіддю ПАТ КБ «ПриватБанк» від 27.08.2014 року .

Крім того, згідно з частиною 1 ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов»язаннями ( ч. 1 ст. 96 ЦК України) .

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_3 договір банківського вкладу був укладений з ПАТ КБ «ПриватБанк», як юридичною особою, місцезнаходження якої розташоване у м. Дніпропетровську, внаслідок чого посилання відповідача на те, що довідка про знаходження коштів на рахунках ОСОБА_3 видана № 1021288 від 18.05.2014 року вже після припинення Філії «Кримське регіональне управління ПАТ КБ «ПриватБанк» та на окупованій території , внаслідок чого не є належним та допустимим доказом,на увагу не заслуговують.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення постановленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: