Ухвала суду № 46175310, 01.07.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.В.

суддів: Заводян К.І., Бреславського О.Г.

секретар Давня Я.А.

за участю представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» про повернення депозиту, за апеляційною скаргою ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» в особі відділення №1 ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 квітня 2015 року,

встановила:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива" (далі - ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива") про повернення депозиту та витрати на правову допомогу.

Вказувала, що 21 жовтня 2014 року між нею та ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива" був укладений договір банківського вкладу № 356171 (вклад «Партнерський депозитний») на строк до 29 січня 2015 року, відповідно до умов якого відповідач прийняв на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 4560 євро, а банк зобов'язався повернути вклад, нарахувати та виплатити відсотки в розмірі 8,75 % річних.

Після закінчення строку дії договору позивач звернулась до відповідача з письмовою вимогою про повернення депозиту, однак її вимога залишена без задоволення, депозит вона не отримала. Після неодноразових звернень до банку з цього приводу позивачка отримала тільки незначні кошти.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов»язання, просила стягнути з ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» на її користь згідно уточнених позовних вимог вклад у сумі 4905,89 євро та 500 грн. витрат за надання їй юридичної допомоги.

_______________

22ц-765 / 2015 р. Головуючий у 1 інстанції Смотрицький В.Г.

Категорія 27 доповідач Савчук М.В.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 квітня 2015 року позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_1 4905,89 євро. Стягнуто судовий збір.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Апелянт вважає, що банк виконав вимоги договору банківського вкладу між банком та ОСОБА_1 від 21.10.2014 року перерахуванням коштів на поточний банківський рахунок вкладника.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника, однак не надання йому можливості використання цих коштів дає підстави вважати, що зобовязання банку з повернення вкладу не є виконаним.

Колегія суддів вважає, що висновки суду є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на законі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива" був укладений договір банківського вкладу № 356171 (вклад «Партнерський депозитний») на строк до 29 січня 2015 року, відповідно до умов якого банк прийняв від позивача грошові кошти в сумі 4560 євро, зарахував їх на депозитний рахунок № 26309002016735 та зобов'язався зберігати вклад, нарахувати і виплатити позивачу проценти у розмірі 8,75 % річних.

Відповідно до п. 3.1.4. вказаного договору банк зобов'язався повернути повністю вклад та нараховані проценти у «дату повернення» - 29 січня 2015 року шляхом перерахування на власний поточний (з використанням платіжної картки) рахунок вкладника, відкритий у банку на підставі заяви вкладника.

Після закінчення строку дії договору банківського вкладу відповідачем було перераховано на поточний рахунок позивача грошові кошти в сумі 4905,89 євро, що підтверджується випискою з рахунку № 26253008173201 (а.с.55-56).

Протягом січня березня 2015 року після закінченя строку дії договору позивачка неодноразово зверталась до відповідача з приводу видачі їй готівкою грошових коштів, яка залишена відповідачем без задоволення (а.с.11-14, 63).

Згідно з ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зарахувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день находження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

У відповідності до п.20.6. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що хоча відповідач і перерахував на виконання умов договору банківського вкладу на її поточний рахунок суму вкладу, проте вона не має змоги зняти його з рахунку, що унеможливлює розпорядженням цим вкладом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За змістом зазначеної норми закону та ст.1058 ЦК України, яка регулює правовідносини, що випливають з договору банківського вкладу, зобов'язання банку з повернення вкладу вважається виконаним, коли вкладнику буде надана реальна можливість отримати та розпорядитися на свій розсуд вкладом.

Обмеження права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом (ст.1074 ЦК України).

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про повернення грошових коштів з банківського рахунка.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що банком умови договору дотримано, позивач кошти отримала, коштами на поточному рахунку розпоряджається на власний розсуд, оскільки позивачем надано докази на підтвердження неможливості скористатися власними коштами, а відповідачем не доведено належними доказами виконання зобовязань згідно договору та отримання ОСОБА_1 депозиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України , колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: