Рішення № 46175305, 01.07.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.В.

суддів: Заводян К.І., Бреславського О.Г.

секретар Давня Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2015 року, -

встановила:

В січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки та аліментів на її утримання до досягнення донькою трьохрічного віку.

Вказувала, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03.07. 2014 року. Від шлюбу сторони мають дитину доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачкою і перебуває на її утриманні. Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, а також не надає матеріальної допомоги їй, як матері дитини, хоча є працездатним та не має інших утриманців.

Просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі по 800 грн. щомісячно до її повноліття та аліменти в розмірі по 300 грн. щомісячно на її утримання до досягнення донькою трьохрічного віку.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі по 800 гривень щомісячно на дитину, починаючи стягнення з 29 січня 2015 року до її повноліття.

_____________

22ц-791/ 2015 р. Головуючий у 1 інстанції Мізюк В.М.

Категорія 50 доповідач Савчук М.В.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання розмірі по 300 гривень щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_3

Олександрівною трьохрічного віку, тобто до 17 травня 2016 року.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернуто до негайного виконання.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним, сума аліментів є завищеною, він не має матеріальної змоги сплачувати аліменти у розмірі, встановленому рішенням суду. Зазначає, що суд не врахував його матеріальний стан, оскільки він не працює, перебуває на даний час під вартою у СІЗО Чернівецької області у звязку з кримінальним провадженням відносно нього.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 184 СК України передбачено, що суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Колегією суддів встановлено, що відповідач не був присутнім в суді першої інстанції при розгляді справи, про що зазначено в рішенні суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що батько дитини зобовязаний утримати дитину, при цьому суд виходив з розумності й достатності вказаного розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб позивачки на утримання малолітньої дитини, та реальної можливості відповідача сплачувати аліменти на її утримання.

Проте погодитися з такими висновками суду в повному об'ємі неможливо, оскільки суд дійшов його внаслідок неповного зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищезазначені вимоги закону, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 аліменти в розмірі по 800 гривень щомісячно.

Задовольняючи позов в частині стягнення аліментів на утримання позивача, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для стягнення, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 84 СК України.

Судом установлено, що ОСОБА_2 є батьком доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1МИ № 180960.

Згідно рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03 липня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

З довідки, виданої Брусницькою сільською радою № 351 від 29 січня 2015 року вбачається, що на утриманні в ОСОБА_1 знаходиться неповнолітня донька ОСОБА_3

Судом установлено, що відповідач не працює, має нерегулярний мінливий дохід.

Відповідно до чч. 2,3 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

З положень цієї статті вбачається, що мати дитини має право на аліменти на своє утримання у разі достатнього матеріального забезпечення батька дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перебуває під вартою, матеріальних доходів не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналізуючи представлені матеріали справи, колегією суддів не встановлено підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача. Позивачкою не надано доказів того, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на її утримання.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що при розлученні судом було визначено розмір аліментів, необхідних для сплати на дитину, оскільки це спростовується матеріалами справи та не встановлено, що аліменти на утримання дитини стягувались іншим рішенням суду (а.с. 3).

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до пп.1,2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення аліментів на утримання позивача з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволені цих позовних вимог.

В решті рішення суду необхідно залишити без змін.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 121, 80 грн., оскільки сплата судового збору за подачу апеляційної скарги ухвалою від 12 червня 2015 року було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313 ЦПК України, колегія суддів ,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2015 року частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 скасувати. В задоволенні цих позовних вимог відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 121, 80 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справи протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді