Ухвала суду № 46172172, 01.07.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа номер 668/16078/14-ц Головуючий в І інстанції: Гаврилов Д.В. Номер провадження №22ц-791/1165/2015 р. Доповідач: Полікарпова О.М.

Категорія: 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року липня місяця 01 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

ГоловуючогоОСОБА_1СуддівОСОБА_2 ОСОБА_3 При секретаріОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний ОСОБА_5» на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний ОСОБА_5» (далі ПАТ «ОСОБА_5, ОСОБА_5) про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 214845,18 грн., зокрема 3 відсотки річних в розмірі 22907,22 грн. та інфляційні витрати в розмірі 191937,96 грн. за прострочення грошового зобов'язання.

Позовну заяву мотивовано тим, що 19.03.2013 року між позивачем та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи №040000308526. На цьому поточному рахунку перебували кошти в сумі 1314643,57 грн., які відповідач, на його заяву від 25.03.2014 року, відмовився перераховувати, видати, здійснювати операції за допомогою картки та інше. Рішенням суду, яке набрало законної сили 01.09.2014 року, з відповідача на користь позивача було стягнуто вказані кошти. Відповідач перерахував кошти тільки 30.10.2014 року. У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання з 25.03.2014 року по 30.03.2014 року позивач вважає, що у нього виникло право на відшкодування збитків від їх знецінення внаслідок інфляції.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 10 лютого 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний ОСОБА_5» на користь ОСОБА_6 3% річних від суми заборгованості в сумі 22907, 22 грн. та інфляційні витрати в сумі 191937, 96 грн., а всього 214845, 18 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання відповідно до договору про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПАТ «Всеукраїнський акціонерний ОСОБА_5» подало на нього апеляційну скаргу. Апелянт посилається на неправильну оцінку судом обставин у справі та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 її доводи не визнає, вважає що судом ухвалено законне та справедливе рішення.

Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2013 року між ОСОБА_6 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» був укладений договір про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи №040000308526.

Відповідно до пунктів 1.1 та 2.2 договору ОСОБА_5 відкрив і здійснює обслуговування поточного рахунку на ім'я ОСОБА_6 та зобов'язався приймати і зараховувати на поточний рахунок кошти, виконувати розпорядження держателя про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунку та проведення інших операцій за поточним рахунком, в тому числі, такі, що будуть ініційовані за допомогою картки з дотриманням встановлених правил.

Станом на 28.03.2014 року на рахунку позивача перебували кошти в сумі 1314643,57 грн.

25.03.2014 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення коштів в повному обсязі з поточного рахунку, яку в цей же день Банком отримано. Листом від 24.04.2014 року ОСОБА_5 повідомив позивача про те, що тимчасова затримка у видачі коштів з його поточного рахунку виникла у звязку з ажіотажним попитом населення на готівкові кошти та підкріпленням центрального офісу Банку в НБУ. Разом з цим ОСОБА_5 запропонував розглянути його пропозиції щодо розміщення тимчасово вільних коштів на депозит.

У зв'язку із відмовою ПАТ «ВіЕйБі Банк» перераховувати або видати грошові кошти, позивач звернувся з позовом до суду.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 30.04.2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено, з ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_7» на користь позивача стягнуто кошти в сумі 1314643,57 грн. Вказане рішення набрало законної сили 01.09.2014 року.

15.09.2014 року Суворовським районним судом м. Херсона видано виконавчий лист, який виконано відповідачем 30.10.2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_7» не виконало вимогу щодо перерахування належних ОСОБА_6 грошових коштів з його поточного рахунку, а тому з моменту невиконання Банком взятих на себе зобов'язань за договором банківського рахунка - з 02.04.2014 року (7 днів з 25.03.2014 року - дати направлення позивачем вимоги) по день перерахування коштів (30.10.2014 року) у позивача виникло право вимоги щодо стягнення з Банку інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконуючи розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком, при цьому банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта та гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

У ч.1, 3 ст.1068 ЦК визначено, що банк зобовязаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, та за розпорядженнями клієнта видавати або перераховувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом першої інстанції вірно застосовано ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. 10, 60 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, позивачем не надано до позовної заяви довідки з Держкомстату про індекс інфляції за відповідний період та розрахунок 3% річних колегією суддів до уваги не приймаються.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий курєр» та на офіційному сайті Держкомстату. Колегією суддів перевірено розрахунок, який наведено в судовому рішенні. Зазначений розрахунок є правильним, виходячи з опублікованих в офіційних виданнях індексів інфляції за спірний період.

Посилання апелянта на п.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка вводить мораторій на задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку і передбачає, що під час тимчасової адміністрації не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобовязань банку, колегією суддів до уваги не приймаються з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що право вимоги у позивача на стягнення інфляційних втрат та 3% річних згідно ст.625 ЦК у позивача виникло з 02 квітня 2014 року, кошти з Банку стягнуто в примусовому порядку 30 жовтня 2014 року, тоді як тимчасову адміністрацію в Банку введено 24 листопада 2014 року, тобто позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат, які мали місце до введення тимчасової адміністрації.

Саме до цього зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс 11.

Та обставина, що рішення суду ухвалено під час дії в Банку тимчасової адміністрації, на думку колегії суддів, не впливає на права Банку і дає можливість захистити інтереси іншої сторони власника майна, оскільки суми завданих збитків, які ОСОБА_7 зобовязаний сплатити кредиторам за грошовими зобовязаннями можуть бути предявлені до виконання стягувачем після закінчення дії мораторію та під час процедури ліквідації Банку.

Крім того, з доданих до апеляційної скарги наказів та рішень вбачається, що тимчасова адміністрація в Банку продовжувалась до 20.03.2015 року, а з 20.03.2015 року у відповідача розпочалась процедура ліквідації, яка передбачає відповідну черговість виконання грошових зобовязань.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_7» відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: