Вирок № 46161193, 23.06.2015, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа №545/1516/14-к

Провадження №1-кп/545/125/14

ВИРОК

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шелудякова Л.В.,

при секретарі Лабовкіній Г.Г.,

з участю прокурора Хмара М.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, офіційно не працює, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий:

- 19 грудня 2011 року вироком Полтавського районного суду Полтавської області за ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком один рік;

- за результатами апеляційного розгляду, Апеляційним судом Полтавської області вирок Полтавського районного суду від 19 грудня 2011 року в частині призначення покарання скасовано та постановлено новий вирок від 18 квітня 2013 року, яким засуджено ОСОБА_1 за ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України, ч.1 ст.70 КК України на 3 роки обмеження волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом обвинувачений ОСОБА_1вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

17 листопада 2013 року близько девятої години ранку ОСОБА_1 знаходячись поблизу магазину «Лавка» в с.Розсошенці Полтавського району, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень, наніс удар правою рукою в ліву частину обличчя ОСОБА_3, після чого останній почав тікати. В подальшому, наніс удар правою ногою в область голені правої ноги ОСОБА_3, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді закритого косо вертикального через суглобового перелому внутрішнього виростку правої великогомілкової кістки зі змішенням з розвитком синовії правого колінного суглобу, яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2146 від 04 грудня 2013 року кваліфікується, як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя. Від удару ОСОБА_3 впав, при чому при падінні зачепився правою ногою за ліву ногу, отримавши тілесне ушкодження у виді гематоми мяких тканин нижньої лівої кінцівки, яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2146 від 04 грудня 2013 року кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя. Крім того, ОСОБА_3 впав в положення на лівий бік та при падінні отримав тілесні ушкодження у виді гіперпігментації обличчя,

яка є наслідком загоєння садна шкіри та яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2146 від 04 грудня 2013 року кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, визнаві показав, що він згоден з предявленим обвинуваченням згідно обвинувального акту. Вину визнає повністю, у скоєному щиро кається і показав, що 17 листопада 2013 року близько 09 години ранку знаходячись поблизу магазину «Лавка» в с.Розсошенці Полтавського району в ході сварки наніс удар правою рукою в ліву частину обличчя ОСОБА_3 В подальшому, наніс удар правою ногою в область голені правої ноги ОСОБА_3

Потерпілий ОСОБА_3 до суду направив заяву про розгляд справи без його участі, претензій до обвинуваченого не має.

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм розяснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує визнання вини та щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні (злочинові), активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (злочину), що відповідно до ст.66 КК України є обставинами, які помякшують покарання.

Визнана органом досудового розслідування на підставі ст.67 КК України обставиною, що обтяжує покарання, вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення у стані алкогольного спяніння, не підтверджена в судовому засіданні, оскільки не доведено, що обвинувачений ОСОБА_1 17 листопада 2013 рокувчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, перебуваючи у стані алкогольного спяніння.

Разом з тим, відповідно до ст.67 КК України, суд при призначенні ОСОБА_1 покарання визнає як обтяжуючу покарання обставину рецидив злочинів.

При цьому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину) та особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, на спеціалізованих обліках не перебуває, і вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді обмеження волі.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за сукупністю вироків (ст.71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив нове кримінальне правопорушення (злочин) після постановлення вироку Апеляційного суду Полтавської області вирок від 18 квітня 2013 року, яким його засуджено за ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України, ч.1 ст.70 КК України на 3 роки обмеження волі і до відбування покарання. Тому, покарання обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно призначати відповідно до вимог ч.1 ст.71 КК України, - покарання за сукупністю вироків.

Починаючи з 09 червня 2015 рокуобвинувачений ОСОБА_1 перебуває під вартою.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 у виді тримання під вартою необхідно залишити, так як ризики, передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати і у суду не має впевненості, що інші, більш мякі запобіжні заходи можуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого чи перешкодити йому продовжити злочинну діяльність.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України попереднє увязнення зараховується судом у строк покарання за правилами передбаченими частиною першою цієї статті, виходячи з такого співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Згідно з ч.2 ст.58 КВК України у строк покарання зараховується час попереднього увязнення під вартою.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання засудженому строк тримання під вартою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не предявлений.

Керуючись ст.ст.369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 18 квітня 2013 року Апеляційного суду Полтавської області, і остаточно призначити ОСОБА_1покарання у виді 3 (трьох) років 1 (місяця) обмеження волі.

Запобіжний захід до приведення вироку до виконання залишити ОСОБА_1попередній тримання під вартою, звільнивши його з-під варти після прибуття для відбування покарання.

Строк відбування покарання ОСОБА_1рахувати із моменту прибуття для відбування покарання до виправного центру та зарахувати у строк відбуття покарання час перебування ОСОБА_1під вартою з 09 червня 2015 рокупо день прибуття для відбування покарання до виправного центру із розрахунку, відповідно до ч.ч.1, 5 ст.72 КК України, що одному дню попереднього увязнення під вартою відповідають два дні обмеження волі.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів із моменту проголошення, а ОСОБА_1, який перебуває під вартою, - у такий же строк із моменту вручення копії вироку.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому, інші учасники мають право її отримати в суді.

Суддя Полтавського районного суду Л.В.Шелудяков